Рішення № 70623988, 28.11.2017, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/738/17

провадження №2/619/677/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2017 р. Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого-судді Калмикової Л.К.

за участю секретаря судового засідання - Пономарьової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дергачі цивільну справу за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки,-

встановив:

Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до суду з позовом, який в ході судового розгляду був уточнений, в остаточні редакції позивач просить визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1261 га серія ЯЖ №464517 від 22.04.2009, виданий на ім’я ОСОБА_1, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі №010969300290; визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1500 га серія ЯИ №824076 від 25.02.2010, виданий на ім’я ОСОБА_1, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі №011069300189; витребувати з незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку площею 0,1261 га земельну ділянку площею 0,1500 га, розташовані за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Руська Лозова вул. Західна, 13; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що рішеннями Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області 26 сесії 5 скликання від 12.09.2008 ОСОБА_1 безоплатно передано у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0, 1261 га та для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0, 1500 га в с. Руська-Лозова, вул. Західна, 13. На підставі вказаних рішень Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12.09.2008 ОСОБА_1 отримала державні акти на право власності на вказані земельні ділянки серії ЯЖ №464517 від 22.04.2009 та серії ЯИ №824076 від 25.02.2010. Однак, рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12.09.2008, на підставі якого виготовлені вищевказані державні акти на право власності на земельні ділянки, винесено з порушенням вимог чинного законодавства та з перевищенням повноважень Русько-Лозівським сільським головою Дергачівського району Харківської області ОСОБА_2 Факт протиправного вилучення земель сільськогосподарського призначення встановлено у ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню за обвинуваченням голови Русько-Лозівської сільської ради ОСОБА_2 Крім цього, відповідно до листа відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області №10-20.18-0.1-1647/2-17 від 20.03.2017 спірна земельна ділянка є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та знаходиться за межами с. Руська Лозова Дергачівського району Харківської області. Згідно із звітом про експертну грошову оцінку вартості земельної ділянки (кадастровий номер 6322082001:00:000:0547), розробленого ПП «Перспектива-Земля», що знаходяться у власності відповідача по вул. Західній, 13 в с. Руська Лозова, складає 92481,74грн. Згідно із звітом про експертну грошову оцінку вартості земельної ділянки (кадастровий номер 6322082001:00:000:0434), розробленого ПП «Перспектива-Земля», що знаходяться у власності відповідача по вул. Західній, 13 в с. Руська Лозова, складає 113959,00 грн. Досудовим розслідуванням встановлено, що вищевказане рішення складено та підписано особисто Русько-Лозівським сільським головою ОСОБА_2 без попереднього винесення даного питання на розгляд депутатів Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, про що свідчать постанови Золочівського районного суду Харківської області від 04.04.2014 та 11.08.2014, прийняті за результатами розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України. Дергачівською місцевою прокуратурою встановлено, що дивлячись на покладені на Головне управління Держгеокадастру у Харківськійвській області функції та повноваження, заходи представницького характеру з метою повернення зазначених земель у державну власність до теперішнього часу не вжито. Спірні земельні ділянки вибули з володіння держави, як законного власника, не з її волі, оскільки Дергачівською РДА, яка на той час здійснювала повноваження власника, відповідного розпорядження про передачу земельних ділянок не приймалося.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в судове засідання не з’явився, матеріали справи містять заяву про розгляд справи без участі представника, з урахуванням письмових пояснень, згідно яких Головне управління не погоджується з зазначеними у позові доводами про те, що не дивлячись на покладені на Головне управління Держгеокадастру у Харківській області функції та повноваження, заходи представницького характеру, з метою повернення земель у державну власність до теперішнього часу не вжито. Головне управління не було наділено повноваженнями контролюючого органу щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, як це закріплено у ст.6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». Про існування постанов Золочівського районного суду Харківської області від 04.04.2014 та 11.08.2014, прийнятих за результатами розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2, Головному управлінню стало відомо після отримання повідомлення Дергачівської місцевої прокуратури від 02.03.2017 №01-30-842/17 в порядку ч. 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» стосовно виявлених порушень та про намір пред’явити позовну заяву до суду в інтересах Головного управління, долучивши при цьому копію позовної заяви з додатками. Статтею 170 Цивільного кодексу України встановлено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Від імені та в інтересах держави України право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч.2 ст. 326 цього ж Кодексу). Відповідно до вимог ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» внесено зміни до ч.4 статті 122 Земельного кодексу України та із 01.01.2013 центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. До 2013 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності надавалися у власність або у користування за рішенням районних державних адміністрацій (ст. 123 ЗКУ в редакції до 2013 року). Відповідно до п.3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Харківської області. Згідно з п.13 Положення про Головне управління, до компетенції останнього належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Харківської області. На підставі наведеного Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до статті 122 Земельного кодексу України з 01.01.2013 наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області.

Представник відповідача ОСОБА_4 згідно заяви прохав розглядати справу у його відсутності, що суд вважає за можливе. Як слідує із заяви, позов не визнав, заперечував проти його задоволення. Прохав відмовити в його задоволенні. Подав заяву про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що 12.09.2008 рішенням Русько-Лозівської сільської ради ОСОБА_1 безоплатно передано у приватну власність спірні земельні ділянки. 11 квітня 2011 року Золочівським районним судом Харківської області винесено постанову про відкриття кримінальної справи щодо сільського голови ОСОБА_2 та призначення справи до розгляду. Моментом початку перебігу строку позовної давності є проведення відповідної перевірки прокуратурою, що буде вказувати на порушений порядок надання земельної ділянки.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішеннями Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області 26 сесії 5 скликання від 12.09.2008 ОСОБА_1 безоплатно передано у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0, 1261 га та для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0, 1500 га в с. Руська-Лозова, вул. Західна, 13.

На підставі вказаних рішень Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12.09.2008 ОСОБА_1 отримала державні акти на право власності на вказані земельні ділянки серії ЯЖ №464517 від 22.04.2009 та серії ЯИ №824076 від 25.02.2010.

Рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12.09.2008, на підставі якого виготовлено вищевказаний державний акт на право власності на земельну ділянку, винесено з порушенням вимог чинного законодавства та з порушенням повноважень Русько-Лозівським сільським головою Дергачівського району Харківської ОСОБА_2 Факт протиправного вилучення земель сільськогосподарського призначення встановлено постановами Золочівського районного суду Харківської області від 04.04.2014 та 11.08.2014 у відношенні голови Русько-Лозівської сільської ради ОСОБА_2

Відповідно до листа начальника відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області №10-20.18-0.1-1647/2-17 від 20.03.2017 з даними проекту встановлення меж сільських населених пунктів Русько-Лозівської сільської ради зазначена вище земельна ділянка станом на час відведення представлена землями сільськогосподарського призначення.

Згідно зі звітом про експертну грошову оцінку вартості земельних ділянок, розробленого ПП «Перспектива-Земля», що знаходяться у власності ОСОБА_5 по вул. Західній, 7 в с. Руська Лозова вартість земельної ділянки складає 113959,00грн.

Досудовим розслідуванням встановлено, що вищевказане рішення складено та підписано особисто Русько-Лозівським сільським головою ОСОБА_2 без попереднього винесення даного питання на розгляд депутатів Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, про що свідчать постанови Золочівського районного суду Харківської області від 04.04.2014 та 11.08.2014, прийняті за результатами розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 2 Закону України № 4176-VI від 20.12.2011р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» було виключена ч. 4 ст. 258 ЦК України про застосування спеціальної позовної давності у десять років до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину. Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень було передбачено право особи на протязі трьох років з дня набрання чинності цим Законом, 15.01.2012р., звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, і цей строк вже сплив на день звернення прокурора до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом застосовується правова позиція, викладена у Постанові судової палати у цивільних і кримінальних справах Верховного Суду України від 16.09.2015, прийнятої за наслідками розгляду справи № 6-68цс15, яка є подібною до справи, що розглядається.

Верховний Суд України дійшов висновку, що Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

На позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Cуд також застосовує у даному випадку правовий висновок, який викладений у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-178 цс15 по справі за позовом прокурора інтересах Бучанської міської ради Київської області до фізичної особи про стягнення відновної вартості зелених насаджень, в якій Верховний Суд при застосуванні норм права стосовно наслідків спливу позовної давності за позовом прокурора про захист державних інтересів, статей 256, 261 ЦК України, вказав, що строк позовної давності є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" та частиною другою статті 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 46 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Отже прокурор, який за законом діє не у власних, а у державних інтересах, не має статусу самостійного позивача і тому для нього в таких випадках є обов'язковими правила стосовно перебігу строку позовної давності для держави, яка діє в особі відповідного суб'єкта публічного права, ч. 2 ст. 2 ЦК України.

Як було встановлено судом у даній справі, порушення земельного законодавства Русько-Лозівською сільською радою при передачі у власність спірної земельної ділянки відбулось у 2008 році. Ці порушення законодавства здійснювалися посадовою особою органу місцевого самоврядування і були такими, що можна було виявити державі в особі своїх уповноважених органів до компетенції яких належить здійснення розпорядження земельними ділянками, а також контролю законодавства у сфері земельних відносин.

Так, 12.09.2008 року на спірні земельні ділянки ОСОБА_1 були видані Державні акти на право власності на земельні ділянки, зареєстровані у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010969300290 та за №011069300189.

Другий примірник Державних актів на право власності на земельні ділянки на ім'я відповідача зберігалися в Управлінні земельних ресурсів Дергачівського району Харківської області, внаслідок чого відбулася публічна легалізація права власності відповідача на земельні ділянки.

Таким чином, оскільки погодження технічної документації із землеустрою, реєстрація права власності на спірні земельні ділянки відбувалось за участю державних органів, які мали повноваження контролю та виявлення порушень при прийнятті рішення органом місцевого самоврядування і мали змогу з 12.09.2008 виявити порушення вимог земельного законодавства при передачі у власність земельних ділянок і в межах позовної давності поставити питання про оскарження рішення органу місцевого самоврядування, тому у суду маються підстави для застосування строку позовної давності.

При цьому суд також зважає на те, що відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (у редакції, що була чинна на момент виникнення порушення прав держави) місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель.

Вимогами ст.15 Закону України «Про охорону землі» передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі охорони земель належить, зокрема, забезпечення реалізації державної політики щодо використання та охорони земель.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (у редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Згідно ст. 9 вказаного Закону державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», заява № 29979/04, при з'ясуванні пропорційності втручання у захищене ст. 1 Першого протоколу до Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. право постійного користування на земельну ділянку, Європейський суд постався на своє рішення від 15 вересня 2009 року у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 69, згідно до якого у контексті скасування через шість років помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» при виправленні своєї помилки покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно. Крім того, повноваження з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, не обмежено жодними часовими рамками, має суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу «належного урядування» та вимозі «законності», закріпленим у статті 1 Першого протоколу (п.п. 71, 73 вказаного рішення Європейського суду від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України»).

Стаття 261 ЦК України передбачає наступні правила про початок перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

2. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства.

3. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Той факт, що Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області було визначено в якості уповноваженого територіального державного органу вже після реєстрації державних актів на спірні земельні ділянки, не змінює початок перебігу трирічного строку позовної давності, оскільки на той день існував інший уповноважений в цих питаннях державний орган, у тому числі прокуратура України, які мали реальну можливість вчасно дізнатися про порушення державних прав та інтересів, що також випливає із факту порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2 та арешт земельної ділянки згідно постанови Харківської міжрайонної прокуратури від 09.10.2011.

У цьому питанні суд також враховує в якості джерела права наведені вище рішення Європейського суду стосовно обов'язку держави дотримуватися принципів належного врядування і правової (юридичної) визначеності, які є елементами конституційного принципу верховенства права, ст. 8 Основного Закону України.

Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Золочівського районного суду Харківської області від 07 квітня 2011 року кримінальна справа № 2015/1-90/11 за обвинуваченням ОСОБА_2 була призначена до попереднього судового розгляду, що дає підстави для висновку, що органам прокуратури на той час вже було відомо про порушення інтересів держави у даному спорі.

Враховуючи викладене, органи прокуратури не були позбавлені можливості ініціювати звернення до суду для захисту інтересів держави у межах строку позовної давності, визначеного законом, оскільки невідповідність вимогам закону рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області 26 сесії 5 скликання могла бути встановлена в рамках цивільного судочинства.

Таким чином, в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України судові витрати залишаються за рахунок позивача, оскільки у позові відмовляється повністю.

Керуючись ст.ст. 256-267 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. К. Калмикова