Рішення № 70622610, 24.11.2017, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

24.11.17

24.11.2017

Справа № 401/2324/17

Провадження № 2/401/1400/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2017 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Баранець А.М., за участю секретаря Христенко О.В., представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Світловодську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» про стягнення боргу по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації зарплати та компенсації за затримку виплати заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 4774 грн. 45 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, вихідну допомогу в розмірі 9293,34 грн., індексацію заробітної плати в розмірі 14,24 грн., компенсацію за затримку заробітної плати сумі 50,72 грн. Восьмого листопада 2017 року через канцелярію суду позивач подав заяву про зменшення позовних вимог та остаточно просив стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 12604,76 грн. та судові витрати в сумі 640 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Позивач працював оператором котельні та був звільнений в порядку ч. 3 ст. 38 КЗпП України 07 серпня 2017 року. При звільненні відповідач не провів з ним повний розрахунок. За таких обставин з підстав ст. 117 КЗпП України позивач вважає наявним у нього право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

В ході судового засідання представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про місце і час розгляду справи був повідомлений належним чином, до розгляду справи по суті через канцелярію суду надав заперечення на позовну заяву в яких позовні вимоги не визнав, вважає, що підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку відсутні, так як на підприємстві було встановлено неповний робочий тиждень і компенсація має нараховуватись відповідно до фактичної роботи підприємства у період затримки розрахунку.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши в повному обсязі письмові докази у справі, суд прийшов до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог з огляду на наступні встановлені судом обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 07 серпня 2017 року був звільнений з СП ТОВ «Світловодськпобут» на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Ст. 116 КЗпП України передбачено, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В судовому засіданні встановлено, що на день звільнення роботодавець не виконав свого обов’язку, передбаченого ст.ст. 47, 116 КЗпП та не провів виплату всіх належних позивачеві сум в день звільнення.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

П. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" визначено, що суд, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З підстав ст. 117 КЗпП України позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

Правила здійснення відповідного розрахунку середнього заробітку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого1995 року № 100 (далі - Порядок).

П. 8 розділу VІ цього Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Таким чином, нарахування загальної суми середнього заробітку обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів у розрахунковому періоді згідно норм тривалості робочого часу.

Доводи представника відповідача викладені в запереченнях на позовну заяву про необхідність врахування при обрахуванні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не норм тривалості робочого часу, а фактичного робочого часу підприємства, яке працювало за скороченим графіком, не ґрунтуються на нормах матеріального права. Такий порядок у разі припинення роботи підприємства призвів би до позбавлення права працівника на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що є неприпустимим.

Посилання представника відповідача на практику Апеляційного суду Кіровоградської області з цього приводу є безпідставним, оскільки в силу дії ч. 2 ст. 214, ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд має враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Ст. 117 КЗпП України чітко визначає, що при відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум, його середній заробіток виплачується за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Дана норма є однозначною, двоякому трактуванню не підлягає і висновки Верховного Суду України про застосування даної норми права у іншому значенні відсутні.

Ухвала ВСУ від 15 червня 2016 року № 388/1486/15-ц стосується правильності визначення середньоденного заробітку працівника, який має враховуватись при обчисленні компенсації, передбаченої ст. 117 КЗпП України, і не містить висновків щодо особливостей визначення періоду, за який має стягуватися така компенсація.

Довідкою СП ТОВ «Світловодськпобут» визначено середньоденну заробітну плату позивача у сумі 213 грн. 64 коп. її розмір жодною зі сторін не оспорюється.

Відповідно до щорічного розрахунку норм тривалості робочого часу, у розрахунковому періоді з 07 серпня 2017 року по 30 жовтня 2017 року, тобто по день фактичного розрахунку, визначено 59 робочих днів.

За таких обставин на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 12604 грн. 76 коп. ( 59 робочих днів Х 213 грн. 64 коп. середньоденної заробітної плати = 12604 грн. 76).

Питання про судові витрати суд вирішує на підставі положень ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст..ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215, 367 ЦПК України, ст..ст. 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити повністю.

Стягнути з СП ТОВ «Світловодськпобут» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 12604 грн.76 коп.

Стягнути з СП ТОВ «Світловодськпобут» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 640 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області через Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області шляхом подання апеляційної скарги упродовж десяти днів з моменту його проголошення.

Суддя Світловодського міськрайонного

суду Кіровоградської області ОСОБА_3