Рішення № 70620277, 27.11.2017, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/455/17

Номер провадження 2/341/302/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області, в складі:

головуючого судді - Максимчина Ю.Д.

секретаря судових засідань - ОСОБА_1

за участі представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідачів - ОСОБА_3

в м. Галичі у відкритому судовому засіданні розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” звернулось в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та просить стягнути солідарно на його користь з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 750402, 90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 13.09.2007 року ОСОБА_4 відповідно до укладеного між ПАТ КБ “Приватбанк” та ним кредитного договору 163 КК отримав кредит в розмірі 53 000, 00 Долар США зі сплатою відсотків у розмірі 15 % річних за користування кредитом та строком повернення до 12.09.2012 р.

Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядк: щомісяця в період сплати, Відповідач повинен надати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Кредитного договору.

Відповідно до договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання зобов’язання за даним кредитним договором між ПАТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, згідно якого останній виступає поручителем по зобов'язаннях ОСОБА_4, що випливають із кредитного договору 163 КК від 13.09.2007 р.

В ході виконання кредитного договору відповідач не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку, а тому виникла заборгованість станом на 12.01.2017 року на загальну суму 319 781, 27 (Долар США), що складає:

43 320, 03 Долар США - заборгованість за кредитом;

101 482, 20 Долар США - заборгованість по відсотках за користування кредитом;

90, 10 Долар США - заборгованість по комісії за користуваням кредитом;

174 888, 94 Долар США – пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 27 679, 93, 00 Долар США, що за курсом 27,11, відповідно до службового розпорядження НБУ від 12 січня 2017 року, складає 750 402,90 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, скерував до суду заяву про застосування позовної давності. В обгрунтування заяви покликався на те, що відповідно до п.п. 1.3. п.1 Договору 163 КК повернення кредиту, відсотків і винагород повинно було відбуватись відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків, зазначеного в Додатку №1 до даного Договору, а саме, щомісячними платежами, починаючи з 05.11.2007 року і до 12.09.2012 року. Вказаним Додатком №1 також передбачається, що платежі відповідно до Графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди підлягають оплаті в повному розмірі.

Як вбачається з доданого до позову розрахунку заборгованості він свої обов’язки по кредитному договору виконував до 06.03.2009 року і саме з вказаного часу виникла прострочена заборгованість за наданим кредитом.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився.

Представник відповідачів ОСОБА_3 В судовому засіданні позов заперечила, подала письмове заперечення на позов.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити з наступнихх підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 13.09.2007 року ОСОБА_4 відповідно до укладеного між ПАТ КБ “Приватбанк” та ним кредитного договору 163 КК отримав кредит в розмірі 53 000, 00 Доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 15 % річних за користування кредитом та строком повернення до 12.09. 2012 року.

Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Відповідач повинен надати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Кредитного договору.

Відповідно до договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання зобов’язання за даним кредитним договором між ПАТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, згідно якого останній виступає поручителем по зобов'язаннях ОСОБА_4, що випливають із кредитного договору 163 КК від 13.09.2007 р.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В ході виконання кредитного договору відповідач не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку, а тому виникла заборгованість станом на 12.01.2017 року на загальну суму 319 781, 27 (Долар США), що складає:

43 320, 03 Долар США - заборгованість за кредитом;

101 482, 20 Долар США - заборгованість по відсотках за користування кредитом;

90, 10 Долар США - заборгованість по комісії за користуваням кредитом;

174 888, 94 Долар США – пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Позивач просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 27 679, 93, 00 Доларів США, що за курсом 27,11, відповідно до службового розпорядження НБУ від 12 січня 2017 року, складає 750 402,90 грн.

В запереченні на позов представник відповідачів просила відмовити в позові в частині вимог позивача про стягнення заборгованості з поручителя. Вирішуючи дане клопотання суд виходив з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 546 та ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 договору поруки № 163 КК, що укладений 13.09.2007р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 останній поручився перед банком за виконання ОСОБА_4 своїх зобов’язань за кредитним договором від 13.09.2007 р. № 163 КК, згідно якого ОСОБА_4 надано кредит в сумі 53 000,00 Доларів США та останній зобов’язаний повернути його до 12.09.2012р., сплатити за користування кредитом 15% річних до 05-го числа кожного поточного місяця, а у випадку порушення строків повернення кредиту – сплачувати 32 % річних в дату сплати процентів, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, що встановлені кредитним договором.

Керуючись п. 5 договору поруки, у випадку невиконання боржником якого-небудь обов’язку, передбаченого п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов’язку.

Поручитель зобов’язаний виконати обов’язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п. 6 договору поруки).

Згідно п. 14 договору поруки його сторони дійшли згоди, що по всіх питаннях які даним договором не врегульовані, такі питання підлягають врегулюванню на підставі чинного законодавства.

Ст. 610 та ч.1 ст. 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов’язання в строк, встановлений договором.

Згідно п. 10 договору поруки від 13.09.2007р., даний договір діє до повного виконання зобов’язань за кредитним договором.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК строком є певний період у часі, зі сплином якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін – певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК).

Таким чином, умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки.

Отже, зазначення замість строку, обчисленого датою, терміну припинення договору поруки (події, з якою пов’язується таке припинення) не дає підстав не застосовувати ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до п.п. 1.3. п.1 Договору 163 КК повернення кредиту, відсотків і винагород повинно було відбуватись відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків, зазначеного в Додатку №1 до даного Договору, а саме, щомісячними платежами, починаючи з 05.11.2007 року і до 12.09.2012 року.

З позовом до ОСОБА_5, який є поручителем позивач звернувся тільки 17.03.2017 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, обчислюваного з дня настання строку остаточного виконання основного зобов’язання (кредитного договору).

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України, у разі, якщо строк дії договору поруки не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

В силу ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За таких обставин договір поруки № 163 КК від 13.09.2007р. станом на час звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» з даним позовом слід вважати припиненим у зв’язку з пропуском банком шестимісячного строку для звернення з вимогою (позовною) до поручителя ОСОБА_5, а тому у суду немає матеріально-правових підстав до стягнення боргу по кредиту з останнього.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, у банка настає право вимоги від позичальника виконання основного зобов'язання не з моменту закінчення строку дії договору, а з моменту прострочення повернення чергової частини грошових коштів.

Відповідно до ст. 259 ЦК України, загальна позовна давність, встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно п. 6.8 даного кредитного договору строк позовної давності встановленотривалістю 5 років.

Умовами кредитного договору передбачено, Відповідно до п.п. 1.3. п.1 Договору 163 КК повернення кредиту, відсотків і винагород повинно відбуватись відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків, зазначеного в Додатку №1 до даного Договору, а саме, щомісячними платежами, починаючи з 05.11.2007 року і до 12.09.2012 року.

Таким чином, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (погашення заборгованості щомісячними платежами), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

За приписами ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як роз’яснив Верховний Суд України у постанові №-6-154 цс15 від 30.09.2015 року, якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України №6-2462цс16 від 14.12.2016 року, де зазначено, що у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Вказаним Додатком №1 також передбачалось, що платежі відповідно до Графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди підлягають оплаті в повному розмірі.

Як вбачається з доданого до позову розрахунку заборгованості ОСОБА_4 свої обов’язки по кредитному договору виконував до 06.03.2009 року, оскільки з вказаного часу виникла прострочена заборгованість за наданим кредитом, яка в подальшому до закінчення дії кредитного договору не погашалась, а мала тенденцію до зростання.

Останній платіж по кредитному договору в сумі 1434,42 грн. був внесений ОСОБА_4 03.09.2009 року. З вказаної дати і до даного часу жодних платежів на погашення заборгованості по кредитному договору не поступало.

З розрахунку заборгованості за вищезазначеним договором вбачається, що відповідачем здійснено останній платіж 03 вересня 2009 року, наступний черговий платіж повинен був здійснюватись 05.10.2009 р., а позивач звернувся до суду з позовом 17.03.2017 р., тобто більше п’яти років з моменту настання строку погашення чергового платежу, причин пропуску строку позовної давності та клопотання про поновлення цього строку позивачем до суду не подавалось.

За змістом частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

На підставі вищенаведеного судом застосовується позовна давність за заявою, поданою стороною у спорі під час розгляду справи, що є підставою для відмови в позові.

Відтак, в задоволенні позову ПАТ КБ “Приватбанк” до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 559, 575, 610, 612 ЦК України, суд –

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Івано-франківської області через Галицький районний суд Івано-франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.