Постанова № 70616293, 28.11.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року Справа № 902/652/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився.

відповідача: представник не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу позивача на ухвалу господарського суду Вінницької області від 19.09.17 р. у справі № 902/652/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Агро Плюс" в особі ліквідатора Котика Сергія Юрійовича, смт Гоща Рівненської області

до фізичної особи підприємця Трохименка Василя Васильовича, с.Джулинка Бершадського району Вінницької області

про стягнення 13897 грн дебіторської заборгованості в зв'язку з наданими послугами

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне Агро Плюс" в особі ліквідатора Котика Сергія Юрійовича (надалі - Позивач) звернулося до суду з позовом (а.с 3-4) до Фізичної особи підприємця Трохименка Василя Васильовича (надалі - Відповідач) про стягнення 13897 грн. дебіторської заборгованості в зв'язку з наданими послугами.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року у справі № 902/652/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Агро Плюс" в особі ліквідатора Котика Сергія Юрійовича до Фізичної особи підприємця Трохименка Василя Васильовича про стягнення 13897 грн. дебіторської заборгованості в зв'язку з наданими послугами залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що за відсутності документів, що витребувані судом у позивача під час здійснення провадження у справі №902/652/17, суд позбавлений можливості перевірити, чи мали місце обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги стосовно захисту права. А саме: чи настав станом на час звернення з даним позовом до суду строк (термін) виконання зобов'язання по оплаті боргу.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 57-59), в якій просить відстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівне Агро Плюс" сплату судового збору в розмірі 1 600,00 грн. за подання апеляційної скарги; поновити строк на подання апеляційної скарги та скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року по справі № 902/652/17, направити справу до Господарського суду Вінницької області для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу позивач обгрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необгрунтованою, оскільки при її прийнятті суд не в повному обсязі з'ясував усі обставини справи та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що у свою чергу стало причиною порушення норм матеріального та процесуального права та призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, апелянт вказує, що помилковим є висновки суду щодо того, що останній був позбавлений можливості перевірити, чи мали місце обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги стосовно захисту права, а саме, чи настав станом на час звернення з даним позовом до суду строк (термін) виконання зобов'язання по оплаті боргу. При цьому посилається на наявність у матеріалах справи первинного документу, що підтверджує наявність заборгованості та здійснення господарської операції, а саме акту виконаних робіт.

Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції, попри зазначену позивачем неможливість самостійно витребувати докази заборгованості, не надано оцінки невиконанню відповідачем ухвал суду щодо надання витребовуваних первинних документів.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 28 листопада 2017 року на 11 годину (а.с. 55-56).

У судове засідання, яке відбулось 28 листопада 2017 року, представники позивача та відповідача не з"явились та не реалізували право на участь у судовому засіданні, хоча про час та місце проведення засідання представники сторін були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення .

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Пункт 3.9.1. вказаної Постанови передбачає, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки у матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору та сторонами не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки їх представників в судове засідання, враховуючи обмеженість строків розгляду справи та відсутність клопотання про їх продовження, справа розглядається без явки представників позивача та відповідача за наявними матеріалами, позивач та відповідач вважаються такими, що належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи судом.

Згідно ч.2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого суду розглядається протягом п"ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваної ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2017р. (позивач) товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне Агро Плюс" в особі ліквідатора Котика Сергія Юрійовича звернулося з позовом до фізичної особи підприємця Трохименка Василя Васильовича (відповідач) про стягнення 13897 грн. дебіторської заборгованості в зв'язку з наданими послугами.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, ліквідатор Котик Сергій Юрійович зазначив, що позивачем на підставі договору б/н від 21.11.2014р. надано відповідачу послуги на суму 13897,00 грн., про що сторонами підписано відповідний акт № 366 від 24.12.2014р. Копія даного акту долучена до позовної заяви.

Крім того, посилаючись на відсутність можливості надати до суду документи, які б підтвердили вказану в позовній заяві заборгованість, а саме договори, накладні, акти звірки заборгованості, банківські виписки на підтвердження оплати за доставку товарів та послуг, позивач звернувся із відповідним клопотанням до суду про витребування таких документів з відповідача ФОП Трохименка В.В.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.07.2017 порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, зобов'язано:

- позивача надати суду оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду в судовому засіданні, в тому рахунку: договори, акти прийому-передачі, накладні, акти звірки заборгованості укладені між ТОВ "Рівне Агро Плюс" та ФОП Трохименком В.В. для підтвердження суми заборгованості в розмірі 13897,00 грн;

установчі документи позивача в чинних редакціях (оригінали - для огляду в судовому засіданні, копії - до справи);

первинні бухгалтерські документи в підтвердження сплати / часткової сплати відповідачем суми, заявленої до стягнення, станом на час розгляду справи в суді (якщо такий факт мав місце);

- відповідача надати суду правоустановчі документи відповідача в діючій редакції (оригінали - для огляду в судовому засіданні, копії - до справи);

договори, акти прийому-передачі, накладні, акти звірки заборгованості укладені між ТОВ "Рівне Агро Плюс" та ФОП Трохименком В.В. (оригінали - для огляду в судовому засіданні, копії - до справи);

первинні бухгалтерські документи в підтвердження сплати / часткової сплати відповідачем суми, заявленої до стягнення, станом на час розгляду справи в суді (якщо такий факт мав місце);

відзив на позовну заяву з документами, підтверджуючими викладені у ньому обставинами.

Також даною ухвалою суд зобов"язав прибути в судове засідання призначене на 27.07.2017 представників позивача та відповідача для надання пояснень.

В судовому засіданні 27.07.2017 предсавники не з"явилися і розгляд справи було відкладено на 19.09.2017р. Зобов"язано учасників процесу в повному обсязі виконати вимоги ухвали суду від 05.07.2017. Надати: - договір б/н від 21.11.2014 та усі первинні документи на підтвердження виконання сторонами його умов;

- письмові пояснення стосовно того, чи направлялось виконавцем товариством з обмеженою відповідальністю "Рівне агро плюс" на адресу замовника ФОП Трохименка В.В. вимога про сплату заборгованості згідно акту здачі-прийняття робіт №366 від 24.12.2014.

Ліквідатор товариства (позивач) 29.08.2017р. подав клопотання про розгляд справи за його відсутності у зв"язку з неможливістю забезпечити явку в судове засідання.

Крім того надав письмові пояснення щодо виконання вимог ухвали від 27.07.2017 (а.с. 27), в яких вказує на неможливість надання документів (договори, акти прийому-передачі, накладні, акти звірки заборгованості укладені між ТОВ "Рівне Агро Плюс" та ФОП Трохименком В.В.) з причини їх непередання керівником товариства. До пояснення позивачем долучено вимогу про погашення заборгованості та докази її надіслання відповідачу (а.с. 37-39).

Суд, залишаючи позов без розгляду вказав , що неявка позивача (ліквідатора) у судове засідання, ненадання останнім пояснень з підтверджуючими доказами в обґрунтування своїх доводів, перешкоджає вирішенню справи по суті, оскільки відсутність доказів та пояснень позивача щодо питань, котрі виникають у суду з приводу обставин справи, унеможливлюють всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи. За відсутності документів, що витребувані судом у позивача під час здійснення провадження у справі №902/652/17, суд позбавлений можливості перевірити, чи мали місце обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги стосовно захисту права. А саме: чи настав станом на час звернення з даним позовом до суду строк (термін) виконання зобов'язання по оплаті боргу.

Натомість з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, ч.1 ст. 8 зазначеного вище Закону передбачено, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно з п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12 2011 № 18 (далі - постанова пленуму ВГСУ № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Пунктом 4.8 Постанови ВГСУ №18 від 26.12.2011 роз'яснено, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Разом з тим, пунктом 4.9 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011 року передбачено, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за умови, що позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом.

Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

Отже, судовий процес, в першу чергу, спрямований на вирішення спору, шляхом винесення відповідного судового рішення і лише у випадку обґрунтованої неможливості розгляду справи за недостатністю доказів, які були витребувані, - залишити позов без розгляду.

Подання позивачем документів, які не можуть бути прийняті судом в якості належних та достатніх доказів для задоволення позову, має наслідком відмову в їх задоволенні з обґрунтуванням цього висновку не доведеністю позовних вимог, а не залишення позову без розгляду.

Колегія суддів бере до уваги ту обставину, що позивачем у позовній заяві, клопотанні про витребування доказів (а.с. 13-14), письмових поясненнях (а.с. 36) належно обґрунтовано поважність причин ненадання договорів, накладних, актів звірки заборгованості, банківських виписок тощо на підтвердження оплати за доставку товарів та послуг.

Згідно з приписами ст. 86 ГПК України, якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу. Ухвала господарського суду має містити: 1) найменування господарського суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу позивача, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їх посад); 2) стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала; 3) мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство; 4) висновок з розглянутого питання; 5) вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.

Виходячи з наведеного, ухвала про залишення позову без розгляду у справі повинна відповідати вимогам, встановленим у ст. 86 ГПК України, а також містити викладення обставин, що зумовлюють залишення позову без розляду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу про залишення позову без розгляду не надав належної оцінки тим доказам, які були подані позивачем та містяться в матеріалах справи щодо належності та достатності для вирішення спору. А тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про неможливість дослідити, чи мали місце обставини, якими позивач обгрунтував свої позовні вимоги.

Також суд не зазначив, яким саме чином неявка представників позивача у засідання господарського суду дійсно перешкоджає вирішенню даного спору, зокрема, необхідність надання особисто представником пояснень суду з конкретних питань, які стосуються спірних правовідносин за наявності письмових пояснень представника.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Тобто, даний пункт гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у справі "Воловік проти України" (заява №15123/03), визначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Тому, судові акти щодо відмови у розгляді тощо, які є формалізованими, не відповідають самій меті розгляду на предмет прийнятності, та фактично позбавляють доступу до суду.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки у господарського суду першої інстанції були правові підстави для здійснення правосуддя і розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами. Так, господарський суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, фактично ухилився від вирішення спору по суті, результатом розгляду якого, відповідно до ст.82 Господарського процесуального кодексу України, може бути задоволення позову чи відмова в позові повністю або частково, а також від здійснення правосуддя, що суперечить вимогам ст.ст.124, 129 Конституції України.

Згідно ч.7 ст.106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Вищевикладені обставини в їх сукупності свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що апеляційну скаргу слід задоволити, ухвалу господарського суду Вінницької області - скасувати (п.4 ч.1 ст.104 ГПК України), а справу № 902/652/17 у відповідності до вимог ч.7 ст.106 ГПК України направити до господарського суду Вінницької області для розгляду по суті.

Судова колегія відзначає, що пунктом 4.8 постанови Пленуму "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року № 7 визначено, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч. 7 ст. 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК України.

Тобто розподіл суми судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Вінницької області від 19.09.2017 року у справі № 902/652/17 здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним даної справи згідно із загальними правилами ст. 49 ГПК України. При цьому суд першої інстанції слід врахувати, що скаржнику було відстрочено сплату судового збору до 28.11.2017, водночас вимоги ухвали суду від 13.11.2017 в частини надання доказів сплати позивачем не виконано, у зв"язку з чим судовий збір за розгляд апеляційної скарги підлягає до стягненню до державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Агро Плюс" в особі ліквідатора Котика Сергія Юрійовича від 17.10.17р. на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 19.09.2017р. у справі № 902/652/17 задоволити.

Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року у справі №902/652/17 скасувати .

Справу № 902/652/17 повернути до Господарського суду Вінницької області для розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №902/652/17 повернути Господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Філіпова Т.Л.