Постанова № 70616045, 22.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2017 р. Справа№ 910/14794/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 22.11.2017 року,

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "УКРХІМТРАНСАМІАК" на рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року

по справі №910/14794/17 (суддя - Балац С.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДКОНСТРУКЦІЯ"

до державного підприємства "УКРХІМТРАНСАМІАК"

про стягнення 298 617,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року у справі № 910/14794/17 позов задоволено частково. Провадження в частині стягнення з державного підприємства "УКРХІМТРАНСАМІАК" суми основної заборгованості в розмірі 229 398,60 грн. - припинено. Решту позовних вимог задоволено повністю. Стягнуто з державного підприємства "УКРХІМТРАНСАМІАК" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДКОНСТРУКЦІЯ" 3 % річних в сумі 12557,22 грн.; інфляційні втрати в сумі 56661,45 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач - ДП "УКРХІМТРАНСАМІАК" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині задоволених вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів: Тарасенко К.В., Іоннікової І.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження та справу № 910/14794/17 призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "СПЕЦБУДКОНСТРУКЦІЯ" вважає подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник ДП "УКРХІМТРАНСАМІАК" надав суду свої пояснення по справі в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник ТОВ "СПЕЦБУДКОНСТРУКЦІЯ" у судових засіданнях суду апеляційної інстанції також надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу. Представник вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просив відмовити в задоволенні скарги, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, між товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДКОНСТРУКЦІЯ", як виконавцем та державним підприємством "УКРХІМТРАНСАМІАК", як замовником, укладено договір від 21.08.2014 № 037/В/2014 (далі - договір), відповідно до предмету якого позивач зобов'язується виконати роботи з обстеження, профілактики та інструментальної перевірки ефективності вентиляційних установок, які використовуються на об'єктах Придніпровського та Миколаївського управлінь відповідача, які зазначені у технічному завданні (додаток № 1 до договору), що є його невід'ємною частиною, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що ціна договору становить 2 294 006,40 грн. з ПДВ, відповідно до договірної ціни (додаток № 2), калькуляції (додаток № 3) та договірної ціни (додатки № 4 та 5), що є невід'ємними частинами договору.

Порядок здійснення оплати визначений сторонами у розділі 3 договору, а саме:

- відповідач сплачує позивачу аванс у розмірі 90 % від загальної вартості робіт протягом 20 банківських днів з моменту підписання договору та отримання від позивача рахунку (п. 3.2 договору);

- оплата залишкової вартості робіт здійснюється протягом 15 банківських днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору приймання-передача виконаних робіт оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт.

Положеннями п. 6.1 договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Положеннями ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так, як вірно встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційним господарським судом позивач, виконуючи взяті на себе зобов'язання за договором та на його умовах, виконав роботи загальною вартістю 2 294 004,00 грн., а відповідач їх отримав, що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг від 29.09.2015, який підписаний сторонами та скріплений печатками.

Однак, за виконані позивачем роботи, відповідач повністю не розрахувався та оплатив частково в сумі 2 064 605,40 грн., що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 229 398,60 грн. Зазначене підтверджується актом звірки розрахунків станом на 01.11.2016, здійсненого між сторонами, який підписаний останніми та скріплений відбитками їх печаток.

Звертаючись до господарського суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості, позивач також просив стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 12 557,22 грн. та 56 661,45 грн. - інфляційних втрат на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки, у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за договором.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було сплачено основну заборгованість в сумі 229 398,60 грн. Зазначене підтверджується платіжним дорученням від 15.09.2017 № 92, що міститься в матеріалах.

Оскільки, відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції було сплачено позивачу суму основної заборгованості в розмірі 229 398,60 грн., колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про припинення провадження в цій частині позовної вимоги в порядку, передбаченому п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тобто з підстав відсутності предмету спору.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 12 557,22 грн. та 56 661,45 грн. - інфляційних втрат на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія апеляційного господарського суду вважає його обґрунтованим та арифметично вірним. Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 12 557,22 грн. та інфляційних втрат в сумі 56 661,45 грн. оскільки, у даному випадку має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за договором.

Доводи скаржника про те, що прострочення грошового зобов'язання сталося не з його вини (оплата за виконану роботу), оскільки, як зазначає відповідач він повідомляв позивача, що така оплата буде проведена виключно після виконання позивачем рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2017 року по справі № 904/9629/15, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими, оскільки, питання несвоєчасного виконання робіт позивачем за укладеним між сторонами спору договором досліджувалось у спорі між сторонами у справі господарського суду Дніпропетровської області № 904/9629/15 та не є предметом розгляду даної справи № 910/14794/17.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що господарським судом Дніпропетровської області винесено рішення від 18.01.2016 у справі № 904/9629/15 яким позовні вимоги відповідача до позивача про стягнення пені за несвоєчасне виконання робіт за договором в сумі 458 285,83 грн. задоволені. Крім того, вказане рішення виконане в повному обсязі.

Посилання скаржника на частину 4 статті 612 Цивільного кодексу України також не може бути прийнято до уваги судом, оскільки прострочення кредитора (позивача) закінчилося 29.09.2015 року з підписанням акту приймання-передачі виконаних робіт.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом правомірно було відхилено доводи відповідача про застосування останнім правил параграфу 7 Цивільного кодексу України про притримання, оскільки відповідачем не дотримано вимог статті 595 Цивільного кодексу України щодо негайного повідомлення про таке притримання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 12 557,22 грн. та інфляційних втрат в сумі 56 661,45 грн. Крім того, місцевий господарський суд правомірно припинив провадження в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 229 398,60 грн., в порядку, передбаченому п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги державного підприємства "УКРХІМТРАНСАМІАК" слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства "УКРХІМТРАНСАМІАК" на рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року у справі № 910/14794/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року у справі № 910/14794/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/14794/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова