Постанова № 70616012, 27.11.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.11.2017 справа №908/6130/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від ДВС: не зявився; ОСОБА_5 за довіреністю; не зявився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, м. Запоріжжяна ухвалу господарського суду Запорізької областівід18.10.2017 р.у справі№ 908/6130/15 (суддя: Проскуряков К.В.)за позовом доВідкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя Запорізького державного підприємства «Радіоприлад», м. Запоріжжяпро за участюзобов'язання виконати вимоги ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», п. 7.9 та п.п.3 п. 10.2 Правил користування електричною енергією Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, м. Запоріжжя

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.01.2016 р. у справі № 908/6130/15 в задоволенні позову про зобовязання виконати вимоги ст. 26 Закону України „Про електроенергетику, п. 7.9 та п. п. 3 п. 10.2 Правил користування електричною енергією відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2016р. у справі № 908/6130/15, яка постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2016 р. залишена без змін, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго задоволено частково, рішення господарського суду Запорізької області від 28.01.2016р. у справі № 908/6130/15 скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго до Запорізького державного підприємства Радіоприлад про зобовязання Запорізького державного підприємства Радіоприлад повністю припинити електроспоживання (споживання електричної енергії) та зобовязання Запорізького державного підприємства Радіоприлад надати доступ представників Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго до електроустановок Запорізького державного підприємства Радіоприлад для проведення пломбування у відключеному стані задоволено частково. Зобовязано Запорізьке державне підприємство Радіоприлад надати безперешкодний доступ представників Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго до електроустановок Запорізького державного підприємства Радіоприлад. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Запорізького державного підприємства Радіоприлад на користь Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 609,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 669,90 грн. Зобовязано господарський суд Запорізької області видати відповідний наказ.

На виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2016 р. господарським судом Запорізької області видано відповідні накази № 908/6130/15 від 27.04.2016 р.

11.07.2016 р. державним виконавцем Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_6 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51603858 з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 27.04.2016 р. у справі № 908/6130/15 про стягнення з ЗДП «Радіоприлад» на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» суму боргу у розмірі 669,90 грн.

03.08.2016 р. старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області Половніковим Р.С. винесено постанову ВП № 51603858 про прийняття до виконання виконавчого провадження.

В подальшому державним виконавцем на адресу стягувача направлена вимога № 16523-7-03.4 від 17.08.2017 р., в якій державним виконавцем зобовязано ВАТ «Запоріжжяобленерго»:

- вжити невідкладних заходів щодо звернення до господарського суду Запорізької області з відповідною заявою, з метою скасування встановлених ухвалами господарського суду Запорізької області по справі № 26/48/09 від 26.10.2009 р. та від 05.04.2011 р. заборон органам державної виконавчої служби накладати арешт будь-яким способом на грошові кошти боржника, що знаходяться на р/р 26001301000754/643/840/979 в ЗОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», м. Запоріжжя, МФО 313957, код ЄДРПОУ 1413317 та заборонено примусове списання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами із зазначеного розрахункового рахунку та звертати стягнення на основні фонди та оборотні засоби Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» (код ЄДРПОУ 14313317, адреса, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд.3), що обліковується на балансі ЗДП «Радіоприлад», задіяні безпосередньо у виробничому та технологічному процесі виробництва;

- в триденний строк з моменту отримання вимоги, повідомити ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області, за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, 6, стосовно виконання даної вимоги.

Крім того, у вказаній вимозі державного виконавця додатково розяснено стягувачу, що згідно п. 4 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене ст. 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа. Тобто, в даному розясненні державний виконавець мав на увазі, що у зазначених випадках виконавчий документ повертається стягувачу.

На підтвердження відправлення вимоги № 16523-7-03.4 від 17.08.2017 р. органом ДВС надано до матеріалів справи копії згрупованих поштових відправлень; факт отримання даної вимоги стягувачем не заперечується.

Державним виконавцем 30.08.2017 р. ОСОБА_7 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись з винесеною постановою органу ДВС від 30.08.2017 р. стягувач звернувся до господарського суду Запорізької області зі скаргою № 008-32/14487 від 13.09.2017 р. на дії ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області, в якій просить:

- дії державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області щодо прийняття постанови від 30.08.2017 р. про повернення виконавчого документу стягувачу визнати неправомірними;

- постанову від 30.08.2017 р. про повернення виконавчого документа стягувачу (ВП № 51603858) щодо виконання наказу господарського суду Запорізької області у справі № 908/6130/15 про стягнення заборгованості з ЗДП «Радіоприлад» на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» визнати недійсною.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 р. скаргу стягувача задоволено:

- визнано дії державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області з винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 51603858 від 30.08.2017р., щодо прийняття постанови від 30.08.2017р. про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 51603858 неправомірними;

- визнано недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.08.2017р., видану у виконавчому провадженні ВП № 51603858.

Ухвала суду мотивована доведеністю та обґрунтованістю вимог скарги.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 р., ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу повністю та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні скарги стягувача на дії органу ДВС.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що ухвалу суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Заявник апеляційної скарги стверджує, що внаслідок невиконання стягувачем вимоги органу ДВС № 16523-7-03.4 від 17.08.2017 р., який отримав зазначену вимогу 21.08.2017 р., за відсутності інформації станом на 30.08.2017 р. щодо розгляду вимоги, такі дії стягувача кваліфіковано як перешкода проведенню виконавчих дій, тому оскаржувана постанова є законною та правомірною.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2017 р. для розгляду справи № 908/6130/15 сформовано колегію суддів у складі: ОСОБА_1 головуючий, судді Геза Т.Д., Склярук О.І.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду № 2103 від 24.11.2017 р. у звязку з перебуванням судді Склярук О.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 908/6130/15.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.11.2017 р. визначено колегію суддів у складі: ОСОБА_1 головуючий, судді Мартюхіна Н.О., Геза Т.Д.

Представники позивача та заявника апеляційної скарги у судове засідання не зявились.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

27.11.2017 р. на електронну адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив стягувача на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду без змін.

В апеляційній скарзі органом ДВС заявлено клопотання про розгляд даної справи за відсутністю представника відділу через нестачу коштів на відрядження.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2017 р. не визнавалась обовязковою явка представників сторін та останні були попереджені, що у випадку незявлення їх представників, апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами у справі.

На підставі викладеного зазначене клопотання органу ДВС судовою колегією задоволено.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 811 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.07.2009 р. справі № 26/48/09 за заявою ініціюючого кредитора ВАТ Запоріжжяобленерго порушено справу про банкрутство Запорізького державного підприємства Радіоприлад за загальною процедурою. Цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.10.2009р. у справі № 26/48/09 задоволено клопотання боржника та заборонено підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Запорізькій області накладати арешт будь-яким способом на грошові кошти боржника, що знаходяться на р/р 26001301000754/643/840/979 в ЗОУ ВАТ Державний ощадний банк України, м. Запоріжжя, МФО 313957, код ЄДРПОУ 14313317 та заборонено примусове описання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами із зазначеного розрахункового рахунку.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.04.2011р. у справі № 26/48/09 задоволено клопотання боржника та заборонено органам державної виконавчої служби звертати стягнення на основні фонди та оборотні засоби Запорізького державного підприємства Радіоприлад (код ЄДРПОУ 14313317, адреса, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд.3), що обліковується на балансі ЗДП Радіоприлад, задіяні безпосередньо у виробничому та технологічному процесі виробництва.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.06.2016р. у справі № 26/48/09, яка постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017р. залишена без змін, у задоволенні клопотання ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області про скасування заходів забезпечення позову, а саме, скасування заборони органам державної виконавчої служби звертати стягнення на основні фонди та оборотні засоби ЗДП "Радіоприлад", що обліковуються на балансі державного підприємства-боржника та задіяні безпосередньо у виробничому та технологічному процесі виробництва, вжитих ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.04.2011р. у справі № 26/48/09 відмовлено.

Як зазначено вище, 30.08.2017 р. старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області Половніковим Р.С. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 51603858, на підставі п.4 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження.

Судова колегія враховує наступне.

У відповідності зі ст. 124 Конституції України судові рішення є обовязковими до виконання на усій території України.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).

Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Наразі, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до органів державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", у чинній редакції, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому вищевказані норми наділяють державного виконавця досить широким колом повноважень для своєчасного виконання рішень. Зокрема, державний виконавець має право, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, суб'єктів господарювання; вимагати від посадових осіб боржників - юридичних осіб, надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Статтею 19 даного Закону визначено права та обовязки сторін виконавчого провадження. Так, сторони виконавчого провадження, зокрема, зобовязані сторони зобовязані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обовязкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Отже, норми Закону України Про виконавче провадження не передбачають обов'язку стягувача звертатися до суду з певними вимогами, про які зазначає державний виконавець у вимозі № 16523-7-03.4 від 17.08.2017 р. При цьому, нормами статті 19 Закону України Про виконавче провадження серед обов'язків стягувача не передбачено такого обов'язку, якого вимагає від стягувача державний виконавець.

Виходячи з системного аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що звернення до суду з відповідними заявами, про які зазначено в оскаржуваній постанові державного виконавця від 30.08.2017 р., є правом, а не обов'язком стягувача і не може бути перешкодою у проведенні виконавчих дій, а тому не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу.

Крім того, місцевим господарським судом вірно встановлено, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.04.2011 р. по справі № 26/48/09 заборонено органам державної виконавчої служби звертати стягнення на основні фонди та оборотні засоби ЗДП Радіоприлад, що обліковуються на його балансі та задіяні безпосередньо у виробничому та технологічному процесі виробництва.

Згідно п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України № 9 від 17.10.2012р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Таким чином, у державного виконавця станом на 30.08.2017 р. були відсутні правові підстави для винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 51603858 від 30.08.2017 р. щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області № 908/6130/15 від 27.04.2016р., а саме про стягнення з Запорізького державного підприємства Радіоприлад на користь Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго суму боргу у розмірі 669,90 грн., тому висновок місцевого господарського суду про задоволення скарги стягувача № 008-32/14487 від 13.09.2017 р. у повному обсязі є законним та обґрунтованим.

Наразі, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та підлягає залишенню в силі.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 105, 106, 121-2 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 р. у справі № 908/6130/15 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 р. у справі № 908/6130/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

ГоловуючийН.В. Будко

Судді:Н.О. Мартюхіна

ОСОБА_3