Постанова № 70615984, 29.11.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2017 року Справа № 904/4275/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)

суддіАнтоніка С.Г., Подобєда І.М.

секретар Манчік О.О.

за участю:

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 8274-К-О від 29.12.2016 р.;

представники позивача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України

на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2017 року

у справі№ 904/4275/17

за позовом Міністерства оборони України, м. Київ

доПублічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ

простягнення суми банківської гарантії у розмірі 9 622,50 грн.

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю " Монітор"

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2017 року у справі № 904/4275/17 (колегія суддів у складі: головуючий Юзіков С.Г., судді Назаренко Н.Г., Рудовська І.А.) в задоволенні позовних вимог Міністерства оборони України до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Монітор" відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2017 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача суму банківської гарантії в розмірі 9 622, 50 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на те, що:

- рішення у справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права;

- суд не звернув уваги, що невиконанням банківської гарантії завдано шкоди інтересам держави, уповноваженим органом якої є Міністерство оборони України;

- також суд не звернув уваги на те, що відповідно до ст.565 ЦК України гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову у задоволенні його вимоги; скаржник вважає, що банк (гарант) умисно затягував розгляд вимоги Міністерства оборони України та надіслав відповідь поштою із запізненням, щоб останнє не змогло повторно звернутись до гаранта;

- крім того, судом не взяті до уваги доводи позивача, про те, що останній не отримував відповіді гаранта на вимогу взагалі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 року позивачу поновлений строк на звернення з апеляційною скаргою; апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 29.11.2017 року.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення господарського суду залишити без змін, вказавши на безпідставність вимог апеляційної скарги та позовних вимог, дотримання відповідачем чинного законодавства під час розгляду банківської гарантії; наявність у матеріалах справи доказів, відповідно до яких позивачем не дотримано вимог щодо надання повного пакету документів, вказаних у гарантії; вчасність надання відповіді бенефіціару з відмовою у виплаті гарантії, відмовою позивача в отриманні цього листа.

Позивач та третя особа наданими їм процесуальними правами не скористались та не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка представників позивача та третьої особи не перешкоджає перегляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у відсутності представників позивача та третьої особи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Розглядаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції встановив наступне.

03.04.2017 року до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Міністерства оборони України до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Монітор" про стягнення суми банківської гарантії в розмірі 9 622,50 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2017 року суддею Юзіковим С.Г. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та призначено в судовому засіданні на 10.05.2017 року. Залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Монітор".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2017 розгляд справи відкладений на 30.05.2017 в зв`язку з неявкою представника позивача та третьої особи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2017 задоволено заяву позивача про продовження строку розгляду справи; продовжено строк вирішення спору на 15 днів; розгляд справи відкладений на 14.06.2017, та, в подальшому, на 21.06.2017.

Ухвалою суду від 21.06.2017 призначено колегіальний розгляд справи.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 22.06.2017 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: ОСОБА_2 головуючий суддя, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Ухвалою місцевого господарського суду від 23.06.2017 справу № 904/4275/17 прийнято до розгляду в колегіальному складі суду; судове засідання призначено на 13.07.2017.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2017 задоволено заяву позивача про продовження строку вирішення спору; строк вирішення спору продовжений на 15 днів; судове засідання відкладено на 31.08.2017.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Оскаржуване рішення мотивовано тим, що:

- позивачем не надано доказів підписання вимоги про оплату гарантії уповноваженою особою, як того вимагали умови гарантії; не дотримано вимог щодо надання гаранту (відповідачу) повного пакету документів, передбачених гарантійним зобов`язанням (гарантією виконання), після відмови в задоволенні гарантії позивач не звертався до гаранта вдруге.

При з'ясуванні законності та обґрунтованості прийнятого місцевим господарським судом рішення суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство оборони України звернулось до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про стягнення суми банківської гарантії.

Звертаючись із позовною заявою позивач посилався на те, що згідно з умовами документації конкурсних торгів та договору поставки, укладеного між позивачем та третьою особою ТОВ "Монітор", останнім надано замовнику (позивачу) в рахунок забезпечення виконання умов договору від 13.11.2015 № 286/3/15/564 банківську гарантію від 09.11.2015 № G1115/1953 на суму 9622,50 грн., видану відповідачем; строк дії гарантії встановлений до 02.02.2016; всупереч умовам договору поставки № 286/3/15/564, третьою особою порушені строки поставки товар поставлений не до 30.11.2015, а 01.12.2015; таким чином, відповідно до ст.560 ЦК України, позивач набув право вимагати від відповідача сплати банківської гарантії; 21.12.2015 листом № 286/8/1510, складеним у відповідності з постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 "Про затвердження положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах", позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату гарантії, проте, відповіді на вказане звернення відповідач не надав, банківської гарантії не сплатив, що є підставою для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Загальними вимогами процесуального права, визначеними статтями 32-34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України передбачено обовязковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Як встановлено судом при вирішенні спору, 13.11.2015 на виконання рішення комітету з конкурсних торгів (протокол від 28.10.2015 №75/597/6) між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монітор" (постачальник) укладено договір №286/3/15/564 на постачання речового майна (далі товар), відповідно до предмету якого, постачальник зобовязався у 2015 році поставити замовнику капелюхи та наголовні убори (Лот 4. Шапка тип Б, з овчини облагородженої чорного кольору, верх: шкіра чорного кольору), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі (п.1.1 р.1 договору (а.с.14-20)).

Пунктом 1.2 договору сторонами визначено, що номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги до товару, строки поставки визначаються у специфікації, затвердженій цим пунктом, за якою, постачальник мав поставити замовнику шапки типу Б, з овчини облагородженої чорного кольору, верх: шкіра чорного кольору, які відповідають ТУ У 14.1-07811701-001:2012 та зразку-еталону, в кількості 500 штук, вартістю 320,75 грн. за одну штуку, до 30.11.2015 (включно) на загальну суму 192 450,00 грн. (з ПДВ).

Пунктом 3.1 договору визначена ціна договору, яка становить: 192450,00 грн., у тому числі ПДВ 32075,00 грн. (загальний фонд).

Згідно п.4.1 договору оплата замовником фактично поставленої продукції здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України) з дати надання постачальником належно оформленого рахунку-фактури на поставлений товар. До рахунку-фактури додається: акт приймального контролю (якості) товару, видаткова накладна постачальника, повідомлення-підтвердження.

Пунктом 5.1 договору визначено, що товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

Відповідно до п.11.1 договору постачальник забезпечив виконання своїх зобовязань за договором у розмірі 5% від суми договору (банківська гарантія від 09.11.2015 №G1115/1953 видана ПАТ КБ "Приватбанк" на суму 9622, 50 грн.).

Пунктом 11.4 договору встановлено, що забезпечення виконання договору не повертається у разі, якщо: постачальник не виконав усіх умов договору у повному обсязі стосовно асортименту, якості, кількості та строків і виключно за цінами згідно положень договору.

Також, сторонами підписані невід'ємні додатки до договору: рознарядка Міністерства оборони України за специфікацією, відповідно до якої товар мав бути поставлений до центру забезпечення речовим майном в/ч А2756 (46 ОЦЗ), код 07644539, поштова адреса: 65041, м.Одеса, вул.Хуторська, 99; ростовка Міністерства оборони України за специфікацією; графік постачання, яким визначено, що поставка здійснюється у строк до 30.11.2015 (включно) (а.с.21-23)).

Перед укладанням договору, 09.11.2015 відповідач надав гарантію виконання №G1115/1953 на забезпечення належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Монітор", як принципалом, зобовязань перед позивачем, як бенефіціаром, на суму 9 622, 50 грн.

Умовами Гарантії виконання передбачено, що ПАТ КБ "Приватбанк" (надалі банк) проінформовано про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Монітор" (надалі постачальник) та Міністерство оборони України (надалі замовник) мають намір підписати договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (надалі договір) на постачання капелюхів та наголовних уборів (лот 4 шапка тип Б, з овчини облагородженої чорного кольору, верх: шкіра чорного кольору) відповідно специфікації (надалі товар), яка є невідємною частиною договору; належне виконання постачальником своїх зобовязань забезпечується банківською гарантією;

Банк, створений у відповідності із законодавством України і зареєстрований офіс якого знаходиться за адресою: 49094, Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, 50, зобов'язується виплатити замовнику суму в українських гривнях, що не перевищує 9 622,50 грн. (надалі гарантована сума), у випадках невиконання (неналежного виконання) постачальником обовязків за договором, визначених в одному, декількох або усіх пунктах 1.1, 1.2, 2.1, 3.1, 5.1, 5.2 та 6.3 договору, строк виконання яких згідно умов договору настає 30.11.2015 включно.

Банк безумовно зобовязується виплатити замовнику будь-яку суму, що не перевищує гарантовану суму, протягом 30 банківських днів після отримання від замовника: письмової вимоги, з посиланням на цю гарантію та на невиконання постачальником зобовязань за договором, та підписами уповноважених осіб, при умові, що у вимозі буде вказано, що сума, яку замовник вимагає сплатити, повинна бути виплачена постачальником у звязку із настанням вищеназваних випадків.

Такі письмові вимоги замовника повинні бути надані до банку не пізніше 02.02.2016 включно за адресою: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ПАТ КБ "Приватбанк", Департамент документації та вексельних операцій.

Ця гарантія буде автоматично зменшуватись на всі суми, що виплачені банком замовнику за цією гарантією; вона набуває сили з моменту підписання її банком і діє до 02.02.2016р. включно; надається виключно замовнику, і не може бути передана або переуступлена будь-кому.

Не зважаючи на вищезазначене, зобов'язання банку обмежуються загальною сумою, що не перевищує гарантовану суму та закінчуються повністю і автоматично у нашому приміщенні 02.02.2016 включно.

Всі вимоги за цією гарантією мають бути надані разом із копією гарантії та копією підписаного договору до або на дату закінчення її дії до зареєстрованого офісу банку (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) не пізніше 02.02.2016 включно, або в цей же строк отримані банком поштовим звязком, курєром або іншими способом, який дозволяє зафіксувати факт отримання банком вище вказаних письмових вимог. У протилежному випадку банк звільняється від будь-яких зобов'язань за цією гарантією. Зобов'язання за цією гарантією закінчуються також у разі закінчення терміну дії гарантії.

Ця гарантія підпадає під дію та тлумачиться у відповідності із законами України; передання прав за цією гарантією можливе тільки за згодою банку (а.с.25).

Всупереч умовам договору від 13.11.2015 № 286/3/15/564 на постачання речового майна, а саме: шапки тип Б з овчини облагородженої чорного кольору у кількості 500 штук вартістю 192 450 грн., постачальником зобов`язання у строк до 30.11.2015 включно не виконано, товар у кількості 500 штук завезено на склад замовника 01.12.2015, тобто з порушенням терміну поставки на 1 день.

Оскільки у відповідності до умов договору ТОВ "Монітор" у встановлений договором термін, тобто до 30.11.2015, не здійснив поставку продукції, позивач, як вказано у позовній заяві, направив відповідачеві вимогу від 21.12.2015 вих. № 286/8/1510 з посиланням на порушення третьою особою умов договору щодо строків поставки.

Проте, до позовної заяви додана вимога від 22.12.2015 за № 286/8/15102 (а.с.26-27). Доказів надсилання вказаної вимоги відповідачу позивачем не надано, отже, не можливо встановити дату фактичного отримання відповідачем вказаного листа.

В якості додатку до вимоги № 286/8/15102 від 22.12.2015р. позивачем були долучені наступні документи: копія Гарантії виконання від 09.11.2015 №G1115/1953 на суму 9622,50 грн. на 1 арк. та копія Гарантії виконання від 09.11.2015 №G1115/1954 на суму 6363,00грн. на 1 арк. (а.с.26-27).

Підставою позовних вимог позивачем зазначена несплата гарантійної вимоги, не надання відповіді на вимогу бенефіціара, що є підставою для звернення до суду за захистом його порушених прав.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 ст.ст.546, 547, 548 Цивільного кодексу України регламентовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обовязку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Відповідно до ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобовязань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобовязана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобовязання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Статтею 561 Цивільного кодексу України передбачено, що гарантія діє протягом строку, на який вона видана.

Відповідно до ст.ст. 563-565 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги. Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Як вже зазначалось вище, позивачем в якості додатку до вимоги про сплату гарантії були надані копія Гарантії виконання від 09.11.2015 №G1115/1953 на суму 9622,50 грн. на 1 арк. та копія Гарантії виконання від 09.11.2015 №G1115/1954 на суму 6363,00грн. на 1 арк.

Проте, в порушення умов Гарантії виконання до вимоги, надісланої на адресу відповідача, позивачем не було додано зазначеної у Гарантії виконання копії підписаного договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби. Крім того, у Гарантії виконання бенефіціаром зазначено Міністерство оборони України, а вимогу підписано тимчасово виконуючим обов`язки директора департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України полковником ОСОБА_5, але доказів, підтверджуючих повноваження вказаної особи на підписання вимоги від Міністерства оборони України до вимоги додано не було, хоча Гарантія виконання містить умови щодо підпису письмової вимоги уповноваженими особами.

Таким чином, вимога від 22.12.2015р. №286/8/15102, направлена позивачем відповідачу, не відповідає умовам Гарантії виконання від 09.11.2015 №G1115/1953, що є підставою для відмови в задоволенні такої вимоги згідно зі ст.565 Цивільного кодексу України, що і було здійснено відповідачем.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 12.09.2011 № 3-63гс11, відповідно до якої обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Посилання скаржника на ненадання банком відповіді на вимогу про оплату гарантії спростовуються матеріалами справи.

Так, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що вимогу про оплату гарантійного зобов`язання № 286/8/15102 від 22.12.2015 отримав 05.01.2016, розглянувши вказану вимогу, 20.01.2016 листом № Е.35.0.0.0/4-77818 ПАТ КБ "Приватбанк" повідомив бенефенціара - Міністерство оборони України про відмову у задоволенні вимоги та проведенні платежу (а.с.37-38), оскільки вона не відповідає Гарантії виконання. Направлення зазначеного листа відповідачу підтверджується накладною служби експрес - доставки кореспонденції та вантажу "Меркурій" від 20.01.2016 № R0285010 (а.с.42), в якій зазначено, що 27.01.2016 Міністерство оборони України відмовилося від отримання листа від 20.01.2016р. №Е.35.0.0.0/4-77818 через звільнення ОСОБА_5

Також відповідачем обґрунтовано відсутність реєстру поштових відправлень, яким підтверджується направлення вказаної відповіді позивачу, обмеженим строком зберігання такого виду документів, який затверджений постановою Правління Національного банку України від 08.12.2004р. № 601 "Про затвердження Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України із зазначенням строків зберігання" (а.с.39-41).

Згідно статті 568 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; закінчення строку дії гарантії; відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.

З урахуванням того, що строк дії гарантії скінчився, сторонами такий строк продовжений не був, доказів чого жодним з учасників процесу судам обох інстанцій не надано, позивачем не було надано відповідачу повного переліку документів, обов'язкових до надання за умовами гарантії, без обґрунтування підстав їх неподання, незважаючи на той факт, що позивач був ознайомлений з умовами гарантії та не заперечував проти її вимог стосовно переліку документів, відповідачем на законних підставах відмовлено позивачу у задоволенні оплати гарантійних зобов`язань, а останній, в свою чергу не звертався повторно до відповідача з вимогою про оплату, то господарським судом зроблено правильний та обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо доводів скаржника про надання гарантом відповіді на вимогу у розумний строк, згідно зі ст.564 Цивільного кодексу України, умисного зволікання з такою відповіддю, то суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані вимоги не були порушені, повідомлення бенефіціара вчинено у розумний строк, з урахуванням вихідних та святкових днів, що мали місце у цей період.

Таким чином, ПАТ КБ "Приватбанк" в розумний строк розглянуті вимоги кредитора, та виконані взяті на себе зобов`язання щодо повідомлення кредитора про відмову у задоволенні його вимоги, що передбачено ст. 565 Цивільного кодексу України, а доводами апеляційної скарги не спростовано висновок суду першої інстанції, про те що порушення умов банківської гарантії сталося з вини позивача.

Також колегія суддів зауважує, що під час розгляду справи, з 24.04.2017 року, змінилось місце реєстрації юридичної особи відповідача (ПАТ КБ "Приватбанк") з міста Дніпро на місто Київ, проте, відповідно до ч.3 ст.17 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини не є підставою для передачі справи за територіальною підсудністю до Господарського суду м.Києва, оскільки, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

За викладених обставин правові підстави зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення відсутні, як і відсутні такі підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. .

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України, м.Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2017 року у справі № 904/4275/17 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.11.2017.

Головуючий суддяІ.О. Вечірко

СуддяС.Г. Антонік

СуддяІ.М. Подобєд