Рішення № 70615625, 27.11.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" листопада 2017 р.Справа № 916/2387/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Троя»;

до відповідача: Приватного підприємства «Артемакс»;

про стягнення;

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю №4 від 18.09.2017р.;

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: 02.10.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Троя» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Артемакс» про стягнення основної заборгованості за договором поставки у розмірі 156848,15 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання - 1263,38 грн., інфляційних втрат 2668,61 грн. та 76855,59грн. пені.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.10.2017р. порушено провадження у справі №916/2387/17 та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

24.11.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Троя» надало до господарського суду Одеської області заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з Приватного підприємства «Артемакс» основну заборгованість за договором поставки у розмірі 154848,15 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання - 1263,38 грн., інфляційних втрат 2668,61 грн. та 76855,59грн. пені.

Відповідач в засідання суду не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та безкоштовному запиті з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 «Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Враховуючи викладене, справа розглядається без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 27.11.2017р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

15 травня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Троя» (позивач, Постачальник), та Приватним підприємством «Артемакс» (відповідач, Покупець), був укладений Договір поставки № 1505, відповідно до умов якого Постачальник зобовязався поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, іменовану надалі «Товар», на умовах цього Договору.

Згідно пункту 1.2. Договору конкретне найменування, асортимент та кількість Товару вка зується в супровідних документах (специфікаціях, рахунках і накладних) Постачальника.

Пунктом 1.5 Договору передбачено, що специфікації, заявки і підтвердження заявки, това рно-транспортні та інші накладні є невідємною частиною Договору, підписуються уповноваже ними представниками Сторін за даним Договором, і направляються за допомогою електронної пошти або факсимільного звязку та можуть бути використані в якості письмових доказів в суді.

Відповідно п. 2.1, п. 2.4 Договору ціни на товар вказуються у будь-якому з документів: накладних, до даткових угодах до Договору, специфікаціях, рахунку на оплату, товарно-транспортних наклад них. Загальна вартість Договору визначається загальною вартістю поставленого Товару відповідно до накладних (Специфікацій), що додаються до Договору і є його невідємною частиною.

Згідно пункту 4.1 Договору передача Товару здійснюється на умовах ЕXW склад Постачальника на підставі товарно-транспортних накладних за наявності у Представника Покупця довіреності.

Відзповідно до видаткової накладної № ООО_000773, 22 травня 2017 року Постачальник відповідно до договору поставки № 1505 від 15 травня 2017 року поставив Покупцю товар на суму 167 542 грн. 16 коп.

Товар був отриманий уповноваженою на те особою згідно довіреності № 4 від 22 травня 2017 року, яка видана Приватним підприємством «АРТЕМАКС» на імя ОСОБА_2, паспорт серія КМ № 186969, виданий Овідіопольським РВ УМВС України в Одеській області 12 грудня 2003 року, на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Троя» овочевої консервації на суму 167 542 грн. 16 коп.

Позивач зазначає, що в повному обсязі виконав взяті на себе зобовязання по укладеному з відповідачем договору поставки № 1505 від 15 травня 2017 року, а саме поставив Покупцю то вар на суму 167 542 грн. 16 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Троя» зазначає, що Приватне підприємство «АРТЕМАКС» лише частково оплатило за поставлений товар 4 000 грн. 00 коп. та повернуло позивачу частину товару - томатну пасту 650 гр., вартістю 8 694 грн. 01 коп., у звязку з чим у нього залишилась заборгованість за поставлений товар у сумі 154 848 грн. 15 коп.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що за відвантаження Товару покупець здійснює оплату на протязі 21 (двадцять один) календарних днів з моменту відвантаження Товару на підставі ви ставленого рахунку.

Згідно п. 2.5 Договору розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Пун ктом 2.3 Договору встановлено, що днем здійснення платежу є день, коли сума, яка підлягає оплаті, зараховується на розрахунковий рахунок Постачальника.

Враховуючи викладені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю «Троя» звернулось до господарського суду Одеської області з відповідним позовом, з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів шляхом стягнення з Приватного підприємства «АРТЕМАКС» суми основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

У відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п.1. ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.).

Відповідно до ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 ЦК України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Статтею 626 ЦК України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п. 1. ст. 627 ЦК України)

Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Троя» передало Приватному підприємству «АРТЕМАКС» товар на суму 167 542 грн. 16 коп., що підтверджується належним та допустимим доказом, а саме: видатковою накладною № ООО_000773 від 22 травня 2017 року, яка підписана представниками обох сторін та скріплена печатками підприємств.

Суд звертає увагу, що партія товару відповідачем була отримана без будь-яких зауважень щодо кількості чи якості, крім цього товар отримано особою, яка має достатній обсяг повноважень, що підтверджується довіреністю № 4 від 22 травня 2017 року.

В свою чергу, Приватне підприємство «АРТЕМАКС» сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Троя» лише 4000,00грн., що банківськими виписками по рахунку позивача крім цього, повернуло позивачу частину товару вартістю 8 694 грн. 01 коп.

Інших доказів оплати чи повернення товару по Договору сторонами не надано.

Отже, суд прийшов до висновку, що Приватне підприємство «АРТЕМАКС» порушило договірні зобовязання взяті на себе відповідно до умов договору поставки № 1505 від 15 травня 2017 року у звязку з чим, за останнім рахується заборгованість з основного боргу у розмірі 154848,15 грн.

Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Засадами чинного Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних на думку суду, здійснений належним чином, зроблений у відповідності з чинними нормативно правовими актами та без арифметичних помилок.

Отже, у звязку з невиконанням Приватним підприємством «АРТЕМАКС» умов договору, відповідач повинен сплатити 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення за період з 13.06.2017р. по 18.09.2017р. у розмірі 1263,38 грн.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат, на думку суду, здійснений належним чином, з дотриманням норм чинних нормативно-правових актів.

Отже, до стягнення з Приватного підприємства «АРТЕМАКС» підлягають інфляційні втрати у розмірі 2668,61грн. за період з червня 2017р. по серпень 2017р.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

Положення договору поставки № 1505 від 15 травня 2017 року передачають нарахування пені в розмірі 0,5% від простроченого платежу за кожен день прострочення, за розрахунком позивача розмір пені становить 76855,59грн.

Однак, суд не погоджується з правовою позицією позивача, оскільки п. 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Судом було здійснено власний перерахунок пені з застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, та за розрахунком господарського суду Одеської області за період з 13.06.2017р. по 18.09.2017р. пеня за несвоєчасне виконання грошового зобовязання становить10528,16грн.

Інші наявні у матеріалах справи докази та пояснення представників позивача вищевикладених висновків суду не спростовують.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Таким чином, з огляду на часткову доведеність та обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Троя», вони підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст.49 ГПК України з відповідача стягується на користь позивача 1599,98грн. судового збору, сплаченого останнім за розгляд даного позову пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 50, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Артемакс» (65055, Одеська обл., м. Одеса, вул. Ху торська, буд. 45, ідентифікаційний код ю.о.: 37607290) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Троя» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграда, буд. 225Д, ідентифікаційний код ю.о.: 30414879) 154 848,15грн. основної заборгованості 10528,16грн. пені, 1 263,38грн. 3 % річних, 2 668,61грн. інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору за подання до господарського суду позовної заяви у розмірі 2539,62грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2017р.

Суддя О.Ю. Оборотова