Рішення № 70615498, 28.11.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 листопада 2017 року Справа № 913/797/17

Провадження №34/913/797/17

Господарський суд Луганської області у складі:

суддя Іванов А.В.

при секретарі судового засідання Сокруті Н.М.

розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства Держвуглепостач, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля, м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 92 660 919 грн. 44 коп.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю № 10-01/8-Д від 10.01.2017;

від відповідача - представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Держвуглепостач звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля про стягнення заборгованості за Договором поставки №06-16/ЕН від 10.02.2016 в розмірі 94 721 881 грн. 97 коп.

У відповідності до вимог ст. 21 Господарського процесуального кодексу України 10.10.2017 року здійснено автоматичний розподіл в автоматизованій системі документообігу суду та справу передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.10.2017 порушено провадження у справі, прийнято заяву до розгляду та призначено її розгляд на 31.10.2017 о 14 год. 30 хв.

30.10.2017 від відповідача на адресу суду надійшов відзив №67/62-17 від 26.10.2017 на позовну заяву, за яким відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на відсутність грошових коштів. Проте суму боргу відповідач визнав повністю. Суд вказаний відзив розглянув та долучив до матеріалів справи.

31.10.2017 від позивача на адресу суду надійшов лист №1232/06 від 23.10.2017 з доданням копії акту звіряння позовних вимог за вересень 2017, який суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою від 31.10.2017 суд відклав розгляд справи на 28.11.2017 о 14 год. 20 хв.

22.11.2017 від позивача на адресу суду надійшли заперечення №1368/06 від 20.11.2017 на відзив відповідача, які суд долучив до матеріалів справи.

До заперечень позивач надав заяву про уточнення позовних вимог №1367/06 від 20.11.2017, за якою позивач зменшив розмір позовних вимог. Позивач просить стягнути з відповідача 92 660 919 грн. 44 коп. основної заборгованості.

Відповідно до статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає статті 22 ГПК України і приймається судом. Спір вирішується з новою ціною позову в сумі 92 660 919 грн. 44 коп.

27.11.2017 віл відповідача на адресу суду надійшли уточнення на відзив, за яким ПАТ «Лисичанськвугілля» зазначає, що суму боргу в розмірі 92 660 919 грн. 44 коп. визнає, однак заперечує проти задоволення позовних вимог через скрутний фінансово-економічний стан. Суд вказані уточнення оглянув та долучив до матеріалів справи.

28.11.2017 представник позивача надав заяву б/н від 28.11.2017 про долучення до матеріалів справи належним чином засвідченні копії актів відшкодування транспортних послуг №876 від 31.07.2017, №882 від 31.07.2017 та актів надання послуг №997 від 31.08.2017, №991 від 31.08.2017. Суд вказані документи оглянув та долучив до справи.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача надав усні пояснення щодо суті заявлених позовних вимог.

Крім того, представник позивача під час судового засідання подав оригінали ОСОБА_1 відшкодування транспортних послуг та актів надання надання послуг для огляду в судовому засіданні.

Представник відповідача у судове засідання не прибув.

У судовому засіданні 28.11.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10.02.2016 між Державним підприємством «Держвуглепостач» (далі покупець) та Публічним акціонерним товариством «Лисичанськвугілля» (далі постачальник) було укладено Договір поставки вугілля №06-17/ЕН.

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (далі вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому Договорі.

Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених Договором (п. 1.2. Договору).

Згідно з п 2.1. Договору строк поставки вугілля по 31.12.2016.

Місцем поставки є залізнична станція Вантажоотримувача визначена у додатках до Договору (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1.1. Договору постачальник зобовязаний поставити покупцеві на умовах цього Договору вугілля в строк, в асортименті, реквізитах та з якісними характеристиками, погодженими сторонами.

Згідно з п. 6.3. Договору покупець оплачує постачальнику вартість вугілля на умовах 90% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Залишкові 10% вартості вугілля оплачуються протягом трьох банківський днів з дати підписання актів приймання-передачі вугілля та надання постачальником документів, вказаних п. 3.1.6 та 3.1.7 Договору.

За приписами п. 6.4. Договору щомісячно постачальник складає, підписує та надає покупцеві на підписання акт звіряння взаємних розрахунків за Договором за минулий місяць.

За письмовим повідомленням покупця затрати, понесені ним відповідно до п. 3.4.6. Договору зараховуються постачальником як попередня оплата за Договором (п. 6.3.1. Договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобовязань за Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором (п. 7.1. Договору).

На виконання зобовязань за Договором поставки вугілля №06-16/ЕН від 10.02.2016 ДП «Держвуглепостач» перерахував ПАТ «Лисичанськвугілля» кошти на загальну суму 244 781 441 грн. 70 коп., що підтверджено:

- платіжними дорученнями на загальну суму 122 976 000 грн. 00 коп. (а.с. 75-89) та випискою по рахунку ДП «Держвуглепостач» (а.с. 90-94);

- реєстром платежів на користь ВП «УЗЗП» ДП «Лисичанськвугілля» за період з 10.02.2016 по 26.09.2017 на загальну суму 92 456 000 грн. 00 коп., який додано до довідки ПАТ «Укргазбанк» №15932/10752/2017 від 03.10.2017 (а.с. 95);

- актами відшкодування транспортних послуг на загальну суму 29 349 441 грн. 70 коп. (а.с. 99 117, 181-184).

Відповідач відвантажив позивачу вугільну продукцію на суму 150 059 559 грн. 73 коп., що підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції, які підписані та скріплені печатками сторін (а.с. 29-73, 154).

01.09.2017 ДП «Держвуглепостач» звернувся до ПАТ «Лисичанськвугілля» з вимогою №1011/06 про повернення суми коштів за договорами, в тому числі за Договором поставки вугілля №06-16/ЕН від 10.02.2016 в розмірі 94 721 881 грн. 97 коп., яка до цього часу є невиконаною.

31.10.2017 за листом №1232/06 від 23.10.2017 позивач надав до суду копію акту звіряння взаємних розрахунків за вересень 2017 на суму 92 660 919 грн. 44 коп., який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств без зауважень.

В підтвердження суми, вказаної в акті звіряння взаємних розрахунків, позивач надав до суду заяву №1367/06 від 20.11.2017 та акти приймання передачі вугільної продукції від 12.09.2017 на суму 400 468 грн. 41 коп. та від 25.09.2017 на суму 1 660 494 грн. 12 коп.

Таким чином, сума заборгованості відповідача на момент розгляду справи складає 92 660 919 грн. 44 коп.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду до відповідача.

У відзиві №67/62-17 від 26.10.2017 на позовну заяву відповідач суму боргу перед позивачем визнав, проте просить відмовити в задоволенні вимог, оскільки ПАТ «Лисичанськвугілля» знаходиться у скрутному фінансово-економічному стані, у звязку з чим не має можливості своєчасно сплачувати заборгованість.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог ст.526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу та інших актів законодавства.

Договір №06-16/ЕН від 10.02.2016, що укладений сторонами у даній справі, є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (частини 1, 2 статті 673 ЦК України).

Пунктом 1 ст.692 Цивільного кодексу України, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивачем, на виконання умов Договору №06-16/ЕН від 10.02.2016 були сплачені кошти на загальну суму 244 781 441 грн. 70 коп., що підтверджено матеріалами справи (а.с. 90-95, 99-117, 181-184).

Відповідач свої зобовязання з поставки продукції виконав частково на суму 152 120 522 грн. 26 коп. (а.с. 29-73, 152-154).

Щодо твердження відповідача стосовно того, що він знаходиться в тяжкому фінансово-економічному стані, а тому не має можливості сплачувати заборгованість за договором, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до п. 1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України).

Таким чином доводи відповідача про його тяжкий фінансовий стан не є підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання умов Договору №06-16/ЕН від 10.02.2016.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за невиконання умов Договору №06-16/ЕН від 10.02.2016 у сумі 92 660 919 грн. 44 коп.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір слід покласти на відповідача в сумі 240 000 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства Держвуглепостач до Публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля", 93100, м. Лисичанськ Луганської області, вул. Малиновського, буд. 1, код ЄДРПОУ 32359108, на користь Державного підприємства Держвуглепостач, 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 40225511, борг за договором №06-16/ЕН від 10.02.2016 в сумі 92 660 919 грн. 44 коп., а також стягнути судовий збір у сумі 240 000 грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.11.2017.

Суддя А.В. Іванов