Рішення № 70615348, 25.10.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2017 р. Справа № 911/2718/17

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Рабен Україна”, Київська область,

смт. Велика Димерка

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл Транспорт Компані”,

м. Вишгород

про стягнення 35617,38 грн.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області 11.09.2017 р. надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Рабен Україна” від 08.09.2017 р. (вх. № 2734/17, 11.09.2017 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл Транспорт компані” про стягнення 35617,38 грн., з яких: 28000, 00 грн. сума основного боргу, 1035,62 грн. пені за прострочення повернення боргу, 5600 грн., штраф за несвоєчасне погашення заборгованості, 981,76 грн. сума річних процентів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконано свої зобов’язання за договором транспортно-експедиторського обслуговування №К81/2017-01 від 06.04.2017 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.09.2017 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 27.09.2017 р.

22.09.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області ТОВ “Рабен Україна” подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

22.09.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області ТОВ “Рабен Україна” подано клопотання про часткове погашення заборгованості.

22.09.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області ТОВ “Рабен Україна” подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.09.2017 р. розгляд справи відкладено на 25.10.2017 р. та повторно зобов’язано відповідача подати до суду відзив на позов.

09.10.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника останнього.

В судове засідання 25.10.2017 р. представники сторін не з’явились, про причини неявки відповідач не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання був належним чином повідомлений ухвалою від 27.09.2017 р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, вбачається, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

06.04.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «РАБЕН УКРАЇНА» (далі – Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ ТРАНСПОРТ КОМПАНІ» (далі – Замовник) було укладено Договір транспортно-експедиторського обслуговування №К81/2017-01, відповідно до умов якого Виконавець зобов’язується за плату на користь та за рахунок Замовника надавати та організовувати транспортно-експедиторські послуги та надавати додаткові послуги пов’язані із перевезенням вантажів по території України, а Замовник зобов’язується здійснити оплату за вказані послуги.

Відповідно до п.6.4.1 Договору, оплата здійснюється Замовником безготівково на поточний банківський рахунок Виконавця протягом 7 (семи) банківських днів з дня отримання Рахунку за умови погодження Акту відповідно до п.6.3 Договору.

Відповідно до п.6.3. Договору, акт повинен бути підписаний Замовником та повернутий Виконавцю не пізніше 3(трьох) банківських днів з дня його отримання. У випадку відсутності письмових зауважень Замовника у вказаний строк Акт вважається погодженим, а надані послуги – прийнятими Замовником без зауважень.

Згідно п.12.1 Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2017 р.

На виконання умов Договору Позивачем (Виконавцем) було надано послуги та направлено на визначену Сторонами адресу для поштового обміну кореспонденцією Акти здачі-прийняття робіт №0000105004 від 03.05.20017 р., №0000104143 від 22.04.2017 р. та рахунки-фактури, які були отримані Замовником 05.07.2017 р., підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового направлення.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.17.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань – статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

У зв’язку із вищезазначеним, враховуючи, що факт отримання актів та рахунків не заперечується відповідачем, у відповідності до п.6.3.Договору – послуги вважаються прийнятими без зауважень, акти – затверджені, а рахунки такими, що підлягають оплаті.

Судом встановлено, що станом на момент подачі позовної заяви Відповідач не здійснював оплату за вказаними актами та рахунками, в строк встановлений п.6.4.1 Договору та не надавав будь-які пояснення про причини затримки оплати, а також суму заборгованості не оспорював.

Згідно з частини першої ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин першої та другої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини першої ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Звертаючись до суду з позовом, Позивачем позовні вимоги обґрунтовано тим, що взяті на себе зобов'язання він виконав належним чином, надавши відповідачу транспортно - експедиторські послуги згідно умов Договору, відповідачем такі послуги прийнято, проте в порушення умов Договору в обумовлений строк не оплачено, у зв’язку з чим, заборгованість останнього перед позивачем становить 35617,38 грн., з яких 28000,00 грн. основного боргу, 1035,62 грн. пені, 5600,00 грн. – штрафу, 981, 76 грн. – 23,7 % річних.

Разом з тим, після порушення провадження у справі позивачем було подано до суду заяву про часткове погашення заборгованості відповідачем, а саме суму основного боргу у розмірі 28000,00 грн., підтвердженням чого долучені до заяви докази перерахування суми основного боргу (роздруківки з інтернет-ресурсу щодо зарахування на рахунок Позивача:14000,00 грн. – 12.09.2017 р., та 14000,00 грн. – 15.09.2017 р.), що свідчить про здійснення даних розрахунків під час розгляду справи.

Згідно з п. 1-1 частини першої ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи викладене, оскільки сума основного боргу у розмірі 28000,00 грн. була погашена відповідачем після звернення з позовом до суду, суд, керуючись ст. 80 ГПК України, припиняє провадження в частині основного боргу в сумі 28000,00 грн.

Як вже зазначалось, судом встановлено, що надані послуги без зауважень прийняті відповідачем, що також підтверджується здійсненням відповідачем розрахунків по основному боргу, що мали місце під час розгляду справи.

Водночас, згідно умов договору та враховуючи дату отримання відповідачем актів та рахунків на дату фактичної сплати основного боргу, відповідачем було порушено строки встановлені договором на здійснення розрахунків за надані послуги, у зв’язку з чим, як вже було зазначено позивач просить стягнути 981,76 грн. 23,7 % річних, 5600,00 грн. штрафу та 1035,62 грн. пені.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до погоджених умов Договору ( п.7.5.4), за прострочення термінів оплати послуг, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення. У випадку прострочення оплати більше ніж 30 календарних днів, Замовник додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Зробивши перерахунок пені за період з 17.07.2017 р. по 08.09.2017 р. та штрафу, судом встановлено, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично вірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1035,62 грн. та штрафу у розмірі 5600,00 грн. за несвоєчасну сплату заборгованості суд задовольняє повністю.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Договору та керуючись ст.625 ЦК України, сторони встановили інший розмір річних, який складає 23,7 %.

Зробивши перерахунок 23,7 % річних за період з 17.07.2017 р. по 08.09.2017 р. судом встановлено, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично вірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 23,7 % річних у розмірі 981,76 грн. за несвоєчасну сплату заборгованості суд задовольняє у повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7617,38 грн., з яких: 981,76 грн. % річних, 5600,00 грн. штрафу та 1035,62 грн. пені.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл Транспорт Компані” (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Межигірського Спасу, буд. 6; код ЄДРПО України 36134827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рабен Україна” (07442, Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вулиця Броварська, буд. 150; код ЄДРПО України 32306522) – 981 (дев’ятсот вісімдесят одну) гривеню 76 коп. 23,7% річних, 5600 (п’ять тисяч шістсот) гривень 00 коп. штрафу, 1035 (одну тисячу тридцять п’ять) гривень 62 коп. пені та 1 600 (одну тисячу шістсот) гривень 00 коп. судового збору.

3. У частині стягнення основного боргу у сумі 28000 (двадцять вісім тисяч) гривень 00 копійок провадження припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.11.2017 р.

Суддя А.В. Лопатін