Рішення № 70615295, 23.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2017Справа №911/2957/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 13 962, 23 грн.

Суддя Щербаков С.О.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення 13 962, 23 грн., з яких: основний борг у сумі 7 950, 02 грн., 2 251, 45 грн. - пеня, 2 495, 00 грн. - 30 % річних, 1 265, 76 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень №118229 від 06.07.2016 в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.11.2017 за участю представників сторін.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 23.11.2017.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

В силу положень ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: 04213, АДРЕСА_1.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 та від 02.11.2017 судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте ані повідомлення про вручення поштових відправлень, ані конверти з ухвалами суду від 12.10.2017 та від 02.11.2017 до суду не повернулися.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.11.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (далі - експедитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - замовник) укладено договір № 118229 про надання послуг з організації перевезення відправлень, умовами якого передбачено, що експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення, а замовник зобов'язується їх прийняти й оплати на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.п. 2.3. та 2.4. договору, за надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua. Тарифи можуть змінюватися експедитором в односторонньому порядку шляхом розміщення змінених тарифів на офіційному сайті.

Згідно п. 2.5. договору, прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформлюється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.

Пунктом 3.3. договору передбачено обов'язки замовника, зокрема здійснити оплату послуг експедитора за надані послуги згідно з чинними тарифами експедитора своєчасно та в повному обсязі.

За умови п. 5.1. договору, загальна ціна цього договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100 % вартості наданих послуг упродовж 2 (двох) банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора та рахунку-фактури.

Згідно підпункту 6.3.1. пункту 6.3. договору, за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30 % річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і становить 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами ті діє протягом 1 (одного) року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором. У разі, якщо ні одна із сторін договору, письмово за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, строк дії договору пролонговується (продовжується) на один рік на тих же самих умовах (п. 8.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані послуги з організації перевезень відправлень згідно умов договору на загальну суму 7 950, 02 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/2-0265507 від 20.08.2016 на суму 3 092, 48 грн., № НП/2-0279927 від 31.08.2016 на суму 3 964, 28 грн., № НП/2-0285625 від 10.09.2016 на суму 668, 03 грн., № НП/2-0307005 від 30.09.2016 на суму 225, 23 грн., які підписані представниками сторін (наявні у матеріалах справи).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за надані послуги перевезення не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 7 950, 02 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором № 118229 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 06.07.2016 щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 7 950, 02 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 251, 45 грн. - пені за періоди з 02.09.2016 по 26.09.2017, з 12.09.2016 по 26.09.2017, з 22.09.2016 по 26.09.2017 та з 14.10.2016 по 26.09.2017; 2 495, 00 грн. - 30 % річних за періоди з 02.09.2016 по 26.09.2017, з 12.09.2016 по 26.09.2017, з 22.09.2016 по 26.09.2017 та з 14.10.2016 по 26.09.2017, та 1 265, 76 грн. - інфляційні втрати за періоди з 02.09.2016 по 26.09.2017, з 12.09.2016 по 26.09.2017, з 22.09.2016 по 26.09.2017 та з 14.10.2016 по 26.09.2017.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 118229 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 06.07.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором з елементами договору про надання послуг та договору транспортного експедирування.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 930 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

За приписами ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно ст. 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги з організації перевезення відправлень, які прийняті відповідачем без зауважень по актам здачі прийняття робіт (надання послуг) № НП/2-0265507 від 20.08.2016 на суму 3 092, 48 грн., № НП/2-0279927 від 31.08.2016 на суму 3 964, 28 грн., № НП/2-0285625 від 10.09.2016 на суму 668, 03 грн., № НП/2-0307005 від 30.09.2016 на суму 225, 23 грн., які підписані представниками сторін.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 7 950, 02 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору, загальна ціна цього договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100 % вартості наданих послуг упродовж 2 (двох) банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора та рахунку-фактури.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405 та постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015 у справі № 910/15918/14.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 5.1. договором № 118229 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 06.07.2016, відповідач зобов'язаний оплатити надані позивачем послуги упродовж 2 (двох) банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора, тобто за актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № НП/2-0265507 від 20.08.2016 починаючи з 24.08.2016 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, за актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № НП/2-0279927 від 31.08.2016 прострочення виконання грошового зобов'язання відбулося з 03.09.2016, за актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № НП/2-0285625 від 10.09.2016 починаючи з 14.09.2016 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, за актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № НП/2-0307005 від 30.09.2016 прострочення виконання грошового зобов'язання відбулося починаючи з 05.10.2016.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 118229 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 06.07.2016 та положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 7 950, 02 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 251, 45 грн. - пені за періоди з 02.09.2016 по 26.09.2017, з 12.09.2016 по 26.09.2017, з 22.09.2016 по 26.09.2017 та з 14.10.2016 по 26.09.2017; 2 495, 00 грн. - 30 % річних за періоди з 02.09.2016 по 26.09.2017, з 12.09.2016 по 26.09.2017, з 22.09.2016 по 26.09.2017 та з 14.10.2016 по 26.09.2017, та 1 265, 76 грн. - інфляційні втрати за періоди з 02.09.2016 по 26.09.2017, з 12.09.2016 по 26.09.2017, з 22.09.2016 по 26.09.2017 та з 14.10.2016 по 26.09.2017.

Згідно підпункту 6.3.1. пункту 6.3. договору, за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30 % річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і становить 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій не припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування пені.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у загальному розмірі 2 160, 77 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 02.09.2016 по 02.09.2017 на суму боргу 3 092, 48 грн., з 12.09.2016 по 12.09.2017 на суму боргу 3 964, 28 грн., з 22.09.2016 по 22.09.2017 на суму боргу 668, 03 грн., з 14.10.2016 по 26.09.2017 на суму боргу 225, 23 грн., а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 495, 00 грн. - 30 % річних за періоди з 02.09.2016 по 26.09.2017, з 12.09.2016 по 26.09.2017, з 22.09.2016 по 26.09.2017 та з 14.10.2016 по 26.09.2017, та 1 265, 76 грн. - інфляційні втрати за періоди з 02.09.2016 по 26.09.2017, з 12.09.2016 по 26.09.2017, з 22.09.2016 по 26.09.2017 та з 14.10.2016 по 26.09.2017, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 118229 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 06.07.2016, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідача 2 495, 00 грн. - 30 % річних за періоди з 02.09.2016 по 26.09.2017, з 12.09.2016 по 26.09.2017, з 22.09.2016 по 26.09.2017 та з 14.10.2016 по 26.09.2017, та 1 265, 76 грн. - інфляційні втрати за періоди з 02.09.2016 по 26.09.2017, з 12.09.2016 по 26.09.2017, з 22.09.2016 по 26.09.2017 та з 14.10.2016 по 26.09.2017.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04213, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (36039, м. Полтава, вул. Європейська, буд. 57, ідентифікаційний код - 31316718) 7 950 (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 02 коп. - заборгованості, 2 160 (дві тисячі сто шістдесят) грн. 77 коп. - пені, 2 495 (дві тисячі чотириста дев'яносто п'ять) грн. 00 коп. - 30 % річних, 1 265 (одну тисячу двісті шістдесят п'ять) грн. 76 коп. - інфляційних втрат та 1 589 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 60 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 28.11.2017

Суддя Щербаков С.О.