Рішення № 70615158, 20.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2017

Справа № 910/15912/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Жук В.М., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “Дніпроенергосталь”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергосервісна компанія “Еско Україна”

про стягнення 239 136, 58 грн.

за участю представників:

від позивача:

не з’явився;

від відповідача:

не з’явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “Дніпроенергосталь” (далі – ТОВ НВП “Дніпроенергосталь”, позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергосервісна компанія “Еско Україна” (далі – ТОВ “ЕК “Еско Україна”, відповідач) про стягнення 239 136, 58 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ НВП “Дніпроенергосталь” обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 66-16-04/16ЕКЕ00103 від 08.09.2016 р., в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ТОВ НВП “Дніпроенергосталь” просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 150 000,00 грн., пеню у сумі 55 039,90 грн., 3 % річних у сумі 6 975,38 грн. та інфляційну складову боргу в сумі 27 121,30 грн., а всього – 239 136, 58 грн.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі, у минулому судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Позиція відповідача щодо заявленого позову суду невідома, причини неявки відповідача суд визнає неповажними.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 75 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 08.09.2016 р. між ТОВ НВП “Дніпроенергосталь” (постачальник) та ТОВ “ЕК “Еско Україна” (покупець) був укладений договір поставки № 66-16-04/16ЕКЕ00103 (далі – договір), згідно з умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виготовлення та поставку фільтра рукавного з імпульсною регенерацією ФРІР-340 згідно специфікації № 1 та виконання робіт по шефмонтажу з наладки зазначеного рукавного фільтра.

Сума договору згідно зі специфікацією № 1 та протоколу погодження договірної ціни на виконання робіт по шефмонтажу та наладки зазначеного рукавного фільтра становить 1 329 952,50 грн. та складається: з суми товару у розмірі 1 248 952,50 грн. та суми виконання робіт по шефмонтажу з наладки у розмірі 81 000,00 грн.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що умови оплати визначені у додатках № 1 та № 2 до договору. Так, специфікацією № 1 (додаток № 1) встановлено, що розрахунки за товар здійснюються в наступному порядку, а саме: 1) 60 % - передплата протягом 5 банківських днів після надання рахунку, 2) 40 % - по факту постачання на склад замовника товару протягом 5 банківських днів з моменту підписання відповідних приймальних документів (видаткових накладних).

Згідно з п. 3.4 договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткових накладних. Умови та строки поставки товару зазначаються окремо у кожній специфікації до договору. При цьому поставка товару здійснюється на умовах СРТ – м. Чернобиль, вул. Нова, 4, відповідно до правил Інкотермс-2010 (п.п. 4.1 , 4.2 договору).

Договір діє з дати його підписання обома сторонами та до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 10.1 договору).

Специфікацією до договору № 1 сторони погодили строк поставки товару, який становить 90 календарних днів з моменту отримання виконавцем 60 % предоплати.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки покупець - ТОВ “ЕК “Еско Україна” перерахувало позивачу попередню оплату у розмірі 60 % від ціни товару, що становить 749 371,50 грн. та підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 19.09.2016 р., № 1 від 02.11.2016 р., № 1 від 11.04.2017 р.

У свою чергу, позивач здійснив відповідачу поставку узгодженого товару загальною вартістю 1 248 952,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № РН-000917 від 20.12.2016 р., товарно-транспортною накладною № 110 від 20.12.2016 р. та довіреністю, виданою на ім'я представника відповідача щодо отримання товару.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної іншої частини оплати отриманого товару не виконав, оплатив поставлений товар частково, на загальну суму 349 581,00 грн., про що свідчать платіжні доручення № 1 від 11.04.2017 р., № 1 від 13.04.2017 р., № 1 від 18.04.2017 р., № 1 від 25.04.2017 р., № 1 від 29.05.2017 р., № 1 від 21.06.2017 р. Таким чином, встановлено, що неоплаченим залишився товар на суму 150 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовували доводи останнього, суду не надав, відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення основної заборгованості в сумі 150 000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 55 039,90 грн, яку також просив стягнути у судовому порядку.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, пунктом 8.4 договору сторони передбачили відповідальність за порушення строків оплати, визначених пунктом 3.1 договору, у вигляді пені розміром 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Обмеження строку нарахування пені 6-ти місячним строком також передбачено пунктом 2.5 Постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Провівши перерахунок штрафних санкцій на підставі наведених обставин та вимог закону, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 55 039,90 грн., тобто у сумі, заявленій позивачем.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 27 121,30 грн. та 3 % річних у сумі 6 975,38 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем його грошового зобов’язання, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.

Провівши перерахунок заявлених до стягнення матеріальних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 27 121,30 грн. та 3 % річних у сумі 6 975,38 грн., тобто у заявлених позивачем сумах.

Згідно зі ст. 49 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 32 – 34, 49, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “Дніпроенергосталь” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергосервісна компанія “Еско Україна” про стягнення 239 136, 58 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергосервісна компанія “Еско Україна” (03680, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 34, корпус 26, 3 поверх, офіс 15, ідентифікаційний код 39825320) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “Дніпроенергосталь” (69008, м. Запоріжжя, вул. Експресівська, буд. 6, ідентифікаційний код 23881078) основну заборгованість у сумі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., пеню у сумі 55 039 (п'ятдесят п'ять тисяч тридцять дев'ять) грн. 90 коп., інфляційну складову боргу у сумі 27 121 (двадцять сім тисяч сто двадцять одна) грн. 30 коп., 3 % річних у сумі 6 975 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 38 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 587 (три тисячі п'ятсот вісімдесят сім) грн. 05 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 20 листопада 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 28 листопада 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.