Рішення № 70615125, 29.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2017Справа №910/16638/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "УКРГАЗПРОМБУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед"

про стягнення 18 459,00грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Козченко В.М. - представник за довіреністю № 2-341 від 28.12.2016

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 29.11.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "УКРГАЗПРОМБУД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" про стягнення 40 645,09 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №088 на виконання робіт на об'єкті «Реконструкція системи теплопостачання Будівельно-монтажного управління № 6 Будівельно-монтажної фірми «УКРГАЗПРОМБУД» від 11.08.2016 не виконав свої зобов'язання щодо дотримання графіку виконання робіт та поставки обладнання, внаслідок чого відбулось прострочення строку виконання робіт за яке позивачем нараховано штрафні санкції у розмірі 171 634,49 грн., з яких: 119 135,13 грн. - пеня та 52 499,36 грн. - штраф.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2017 порушено провадження у справі № 910/16638/17 та призначено її до розгляду на 01.11.2017.

27.10.2017 до господарського суду надійшов супровідний лист Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "УКРГАЗПРОМБУД" (вих. №-17-784 від 25.10.2017) у якому позивач зазначає, що надання для огляду оригіналів договору, додаткових угод та додатків до них, а а також актів виконаних робіт є неможливим, оскільки вказані документи були вилучені слідчим СУ ФР ДПІ у Печерському р-ні ГУ ДФС у м. Києві відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 20.07.2017 по справі № 757/41948/17-к.

У судовому засіданні 01.11.2017 за клопотання відповідача було оголошено перерву до 08.11.2017.

07.11.2017 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшов письмовій відзив відповідача, відповідно до якого останній заперечує проти позову та зазначає, що єдиним зрозумілим строком завершення робіт за договором є 15.10.2017. При цьому відповідач також звертає увагу, що позивач не виконав своїх зобов'язань щодо погодження плану фінансування робіт, передачі відповідачу будівельного майданчика (фронту робіт) та передачі чотирьох примірників проектної документації. Внаслідок вказаних порушень з боку позивача відповідач не мав можливості виконати роботи у строки, які були заплановані під час укладення договору, а саме з цієї причини кінцевий строк (термін) виконання робіт за договором був перенесений шляхом укладення додаткової угоди.

У судовому засіданні 08.11.2017 за участю представників сторін було оголошено перерву до 29.11.2017.

У судове засідання, призначене на 29.11.2017, з'явився представник позивача, який через канцелярію суду надав письмові заперечення на відзив, що були долучені до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги та надав додаткові пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За висновками суду, незважаючи на те, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

11 серпня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" Філія БМФ "УКРГАЗПРОМБУД" (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" (далі- відповідач, підрядник) було укладено Договір №088 на виконання робіт на об'єкті "Реконструкція системи теплопостачання Будівельно-монтажного управління № 6 Будівельно-монтажної фірми «УКРГАЗПРОМБУД» (будівельні роботи) (ДК 021:2015 450000000-7) (далі-договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати роботи на об'єкті згідно договірної ціни та кошторису до договору, яка є невід'ємною чого частиною, а замовник зобов'язується прийняти дані роботи та оплатити їх вартість (п.1.1. договору).

Згідно п. 1.2. договору Підрядник здає роботи в строки, обумовлені графіком, і при достатньому фінансуванні Підрядника.

Кількість робіт визначається кошторисом і договірною ціною (п.1.6. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору сума договору становить 13 737 647,20 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 2289 607,87 грн.

Замовник забезпечує фінансування робіт за рахунок коштів ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" відповідно до графіка проведення робіт при умові отримання відповідних коштів. Оплата здійснюється замовником протягом 30-ти банківських днів з дня підписання актів приймання робіт (п.п. 4.1, 4.2 договору).

Пунктом п. 4.3. договору встановлено, що акт виконаних робіт (форма №КБ-2в) готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику Замовника у строк не пізніше 22 числа звітного місяця. Уповноважений представник Замовника на протязі трьох робочих днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт.

За умовами п. 5.1. договору строк (термін) виконання робіт встановлено до 31.12.2016. Місце виконання робіт: м. Кривий ріг, Дніпропетровської області (п. 5.2. договору).

Згідно п. 6.3.1. Підрядник зобов'язаний виконати роботи на умовах і в порядку, передбаченому укладеним договором та чинним законодавством України.

У разі порушення Підрядником обов'язків по даному договору, замовник має право вимагати відшкодування збитків та сплати неустойки.

Так, пунктом 7.1. договору сторони передбачили, що у разі порушення Підрядником зобов'язань щодо виконання робіт по даному договору він зобов'язаний сплатити на користь Замовника штрафні санкції передбачені ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 3.4. договору якщо за час виконання цього договору виникнуть обставини, що призведуть до зміни вартості робіт, строків виконання робіт, в тому числі форс-мажор чи затримки з фінансування робіт Замовником відповідні умови даного договору можуть бути переглянуті за згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди а порядку визначеному чинним законодавством України.

Додатковою угодою № 1 від 21.12.2016 та Додатковою угодою № 2 від 31.05.2017 до договору сторонами було внесено зміни щодо продовження строків виконання робіт за договором, а саме до 31.05.2017 та до 15.10.2017 відповідно.

За твердженням позивача, спір у справі виник внаслідок того, що відповідач незважаючи на неодноразове продовження строків виконання робіт не здійснив належним чином виконання свої договірних зобов'язань, чим порушив встановлений графік виконання робіт, що стало наслідком прострочення виконання робіт за договором та нарахування відповідачу штрафних санкцій у вигляді пені- 119 135,13 грн. та штрафу - 52 499,36 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензіями № 3101ВИХ-17-495 від 03.08.2017, №3101ВИХ-17-538 від 16.08.2017 та листами №31101ВИХ-17-515 від 08.08.2017 та №31101ВИХ-17-538 від 16.08.2017, проте, останні були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивач з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме підписаного між сторонами Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року та Акту №1/1 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, відповідачем на виконання умов договору №088 від 11.06.2016 було виконано, а позивачем прийнято роботи на загальну суму 962,06 грн. та поставлене обладнання на загальну суму 9 117 000,00 грн., при встановленій вартості робіт за договором у розмірі 13 195 884,64 грн.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.2. договору Підрядник здає роботи у строки, обумовлені графіком.

Так, при підписанні договору №088 від 11.06.2016 та додаткових угод до нього сторонами було затверджено відповідні Графіки виконання робіт (Календарний план), у яких чітко погоджено види робіт та строки їх виконання, із зазначенням відповідного року, місяця та числа.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було порушено встановлені графіком строки, що стало наслідком прострочення останнім поставки товару (теплотехнічного) на суму 399 712,00 грн. з граничним строком виконання - 31.12.2016, поставки іншого обладнання на суму 350 278,84 грн. з граничним строком виконання - 31.07.2017 та виконання демонтажних робіт та зовнішніх мереж водопостачання, каналізації, газопостачання на суму 178 916,01 грн. з граничним строком виконання - 31.08.2017.

Так, в підтвердження порушення строків виконання робіт за договором та додаткових угод до нього, в матеріалах справи містяться листи Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" вих.№1-13/12 від 13.12.2016 та вих. №01/05 від 15.05.2017, відповідно до яких відповідач зазначає, що у зв'язку з рядом причин на об'єкті «Реконструкція системи теплопостачання Будівельно-монтажного управління № 6 Будівельно-монтажної фірми «УКРГАЗПРОМБУД» відбувалися затримки введення будівельно-монтажних робіт, а тому для продовження будівельних робіт та придбання необхідного обладнання відповідач просить продовжити терміни виконання робіт та внеси зміни до календарного плану.

З огляду на зазначене, доводи відповідача щодо неможливості визначення конкретних строків виконання робіт не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідно до умов п. 6.2.7 договору у разі порушення Підрядником обов'язків по даному договору, замовник має право вимагати відшкодування збитків та сплати неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 230 Господарському кодексі України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У пункті 7.1. договору сторони передбачили, що у разі порушення Підрядником зобов'язань щодо виконання робіт по даному договору він зобов'язаний сплатити на користь Замовника штрафні санкції передбачені ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Таким чином, уклавши договір на встановлених умовах, відповідач зобов'язався за ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України виконувати встановлені договором зобов'язання належним чином та у повному обсязі, тобто підписуючи договір на запропонованих у ньому умовах відповідач повинен був оцінювати, як можливість його виконання у встановлений строк, так і невиконання умов договору у встановлений ним строк, що є ризиками господарської діяльності відповідача.

Отже, з огляду на зазначене та встановлення факту невиконання відповідачем свого обов'язку щодо вчасного виконання робіт та поставки обладнання, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 119 135,13 грн. та штрафу у розмірі 52 499,36 грн. визнаються судом обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заперечень відповідача щодо невиконання позивачем зобов'язань, визначених Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 p. N 668 (далі - Загальні умови), суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.4.5 договору сторони передбачили, що права та обов'язки сторін визначаються п.п.28-31 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 p. N 668, та іншими нормативними актами з питань капітального будівництва та здійснення державних закупівель.

При цьому у наданому відзиві відповідач посилається на п. 83 Загальних умов, відповідно до якого фінансування робіт (будівництва об'єкта) проводиться за планом, який складається замовником, узгоджується з інвестором (головним розпорядником бюджетних коштів) та підрядником і є невід'ємною частиною договору підряду. План фінансування будівництва складається на підставі титулу будови (об'єкта), проекту організації будівництва з урахуванням календарних графіків виконання робіт і порядку проведення розрахунків за виконані роботи. Сторони узгоджують план фінансування будівництва у порядку, визначеному договором.

Зі змісту умов договору вбачається, що сторонами було визначено порядок фінансування робіт. Так, відповідно до п.п. 4.1, 4.2. договору Замовник забезпечує фінансування робіт за рахунок коштів ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» відповідно до графіка проведення робіт, при отриманні відповідних коштів. Оплата здійснюється Замовником протягом 30-ти банківських днів з дня підписання актів приймання робіт.

Таким чином, фінансування робіт за договором, сторонами було узгоджено в тексті договору. Інших умов, які б вказували на необхідність узгодження плану фінансування будівництва договором не передбачено, жодного звернення з цього приводу від відповідача також не надходило, а відтак, посилання відповідача на п.85 Загальних умов, як на підставу не розпочинати роботи, а на перехідних будовах - припинити їх виконання, є неправомірним.

Заперечення відповідача щодо неоформлення з відповідачем акту передачі будівельного майданчика (фронту робіт) та непередачі відповідачу чотирьох примірників проектної документації спростовується наступним.

Згідно п. 69 Загальних умов будівельний майданчик (фронт робіт) надається підряднику замовником в порядку, визначеному договором підряду, і оформлюється відповідним актом.

Пунктом 8.1. Організації будівельного виробництва (БДН А.3.1.-5-2009) встановлено, що відповідно до вимог ДБН В.1.2.-12 перед початком виконання будівельно-монтажних робіт із реконструкції об'єкта або технічного переоснащення діючого підприємства замовник (генеральний підрядник) і діюче підприємство в рамках загальної організаційно-технічної підготовки будівництва оформляють акт-допуск на виконання будівельно-монтажних робіт.

Як вбачається із матеріалів справи, зазначений акт-допуск про проведення ремонтних будівельних та монтажних робіт на території підприємства був оформлений та підписаний сторонами 15.12.2016, з якого, з-поміж іншого, вбачається надання відповідачу земельної ділянки для проведення будівельно-монтажних робіт із реконструкції системи теплопостачання.

Крім того, матеріалами справи підтверджується також факт наявності у відповідача проектної документації, оскільки у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" № 130 від 14.12.2016 на оформлення допуску на виконання робіт за Договором (додається), останнім здійснюється посилання на проект виконання робіт (ПВР), що додається ним до вказаної заяви

Таким чином, з огляду на зазначене, вказані у відзиві на позовну заяву заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається при задоволенні позову на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, буд. 21, прим. 201, ідентифікаційний код 36964133) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "УКРГАЗПРОМБУД" (36002, м. Полтава, вул. Кагамлика, буд. 33-А, ідентифікаційний код 00156630) пеню у розмірі 119 135 (сто дев'ятнадцять тисяч сто тридцять п'ять) грн. 13 коп., штраф у розмірі 52 499 (п'ятдесят дві тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 36 коп. та судовий збір у розмірі 2 574 (дві тисячі п'ятсот сімдесят чотири) грн. 52 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.11.2017

Суддя Пукшин Л.Г