Рішення № 70610905, 23.11.2017, Миколаївський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

23.11.2017 року Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого –судді Карбовнік І. М.

при секретарі Данилів О.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3 про визнання житлового будинку об'єктом спільної сумісної власності, визнання недійсним договору дарування ,-

в с т а н о в и в:

Позивачка, ОСОБА_1, звернулася із позовом про поділ майна подружжя. В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 14.06.1980 р. по 06.02.2014 р. перебувала у шлюбі з відповідачем. За час шлюбу, серед іншого набутого майна було також розпочато та фактично завершено будівництво житлового будинку № 8 по вул. Мазепи, що в с. Берездівці Миколаївського району Львівської області.

Починаючи з 2002 року вона постійно проживала та працювала в Португалії. Отримуючи гідну заробітною плату за свою роботу, вона починаючи з 2005 року по липень 2013 року щотижня, а інколи і двічі на тиждень, перераховувала з допомогою системи міжнародного переказу коштів «Western Union» на ім'я колишнього чоловіка ОСОБА_2 гроші, які повинні були використовуватись на будівництво спірного будинку.

Так, з 2005 по 2013 року нею на будівництво спірного будинку було перераховано коштів на загальну суму 44 365 Євро. Крім цього, періодично приїжджаючи в Україну вона привозила із собою гроші, які поряд з іншими витратами, було витрачено на будівництво та облаштування спірного будинку.

Незважаючи на те, що вона працювала та фактично утримувала сім'ю за рахунок своєї праці, відповідач вів аморальний спосіб життя та фактично покинув її, оскільки вже з 2007 року по даний час відповідач проживає з іншою жінкою та має спільну з нею дитину.

Тому, вважає, що при визначені належної їй частини права власності у спірному будинку належить відійти від засад рівності часток та збільшити її частку у праві власності до 3/4 частин житлового будинку № 8 по вул. Мазепи, що в с. Берездівці Миколаївського району Львівської області.

Як вбачається з копії Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, спірний будинок було побудовано у період часу з квітня 1993 року по грудень 2009 року, тобто будинок було побудовано у період коли вона перебувала в шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 Вказаний будинок будувався за кошти, які вона висилала з Португалії. Крім цього, у період з 2009 року 2013 рік вона висилала гроші для оздоблення будинку, обставлення його меблями, тощо. Вказаний будинок вони будували для того, щоб в ньому спільно проживати однією сім'єю. Однак так не сталося через те, що відповідач зрадив сімейними цінностями.

Однак, відповідач ОСОБА_2 на порушення її права власності на частку об'єкта спільної сумісної власності подружжя - спірного житлового будинку, 17.04.2015 року подарував спірний будинок своїй новій дружині ОСОБА_3, у зв"язку з чим просила визнати житловий будинок, який розташований за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Берездівці, вул. Мазепи, 8, що складається з однієї кухні та семи житлових кімнат загальною площею 293,4 кв.м., житловою площею 148,8 кв.м. та та з приналежних складових частин будинку ворота, позначені номером, літерою «1», огорожа, позначена номером, літерою «2», огорожа, позначена номером, літерою «З» , огорожа, позначена номером, літерою «4» - об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнати за нею ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини житлового будинку, який розташований за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Берездівці, вул. Мазепи, 8 та визнати недійсним договір дарування житлового будинку від 17.04.2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Новороздільської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 1304 та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок, який розташований за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Берездівці, вул. Мазепи, 8, номер запису про право власності 9406047, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні позовній заяві та просив позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та з підстав вказних у поданому до суду запереченні просив в позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши думку сторін, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст.ст.3,4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст. 60 СК України (чинного з 1 січня 2004 року) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Так, у відповідності до статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. При цьому статтею 71 СК України визначено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Пленум Верховного Суду України в Постанові № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»зазначив у п.22, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У п.п. 23, 24 даної постанови роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Не належить до спільної сумісної власності: майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу, набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто та ін.

Статтею 372 ЦК України визначено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. ст. 22, 23, 28, 29 КпШС України, ст.ст.16,17 Закону України "Про власність", ст. ст. 112, 118 ЦК Української РСР, що діяли на час будівництва спірного житлового будинку, ст.ст.368, 369, 370 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю і кожен із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, при цьому вважається, що частки кожного із співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Як встановлено в судовому засіданні спірний житловий будинок, який розташований за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Берездівці, вул. Мазепи, 8 згідно з копії Декларації про готовність об'єкта до експлуатації було побудовано у період часу з квітня 1993 року по грудень 2009 року, тобто в період перебування позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 в шлюбі, отже спірний житловий будинок є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Частиною 2 ст. 70 СК України передбачено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

У п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).

Відповідно до ст.60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.60 ч.3 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В судовому засіданні представником позивача не надано доказів того , що відповідач ОСОБА_2 не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Окрім того, нормами ст. 70 п.3 СК України зазначена умова, згідно якої частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, а саме, якщо з нею, ним проживають діти та розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, однак в матеріалах справи відсутнє підтвердження даної умови, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Підставою недійсності правочину, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (п. 7). Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (п. 5).

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що відповідно до ст.ст. 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Оскільки даний правочин було вчинено без згоди ОСОБА_1 та з метою припининення права власності ОСОБА_1Л, а тому вказаний договір дарування належить визнати недійсним. Крім цього, відповідач ОСОБА_2 при вчиненні оспорюваного правочину розпорядився частиною майна, яке йому не належало, так як становило частку спільного майна подружжя та належало позивачу по справі ОСОБА_1, а тому цей договір дарування від 17.04.2015 року слід визнати недійсним як такий, що укладений не власником.

Керуючись ст.ст. 209, 212, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 203,215, 228, 319,321,325, 3368, ЦК України,ст..60, 68, 69, 70 СК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

Визнати житловий будинок, розташований за адресою Львівська область Миколаївський район с. Берездівці, вул.. Мазепи 8 загальною плошею 293,4 м кВ. об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку від 17.04.2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідчений державним нотаріусом Новороздільської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 зареєстрований в реєстрі за № 1304 та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок, розташований за адресою Львівська область Миколаївський район с. Берездівці, вул.. Мазепи 8 загальною плошею 293,4 м кВ.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом 10 днів з моменту його проголошення.

Суддя : Карбовнік І. М.