Рішення № 70610605, 24.11.2017, Бродівський районний суд Львівської області

Справа № 439/88/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2017 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області в складі судді Бородійчук О.І., з участю секретаря судового засідання Скорик І.Б., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника Міністерства оборони України ОСОБА_3, під час розгляду у відкритому судовому засіданні справи за позовною заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Концерну «Військторгсервіс», Військової прокуратури Тернопільського гарнізону, третьої особи Міністерства оборони України про визнання права власності,-

встановив:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися в суд з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог просять визнати незаконним наказ генерального директора Концерну «Військторгсервіс» від 19 січня 2015 року № 9 «Про прийняття та постановку на баланс об’єктів нерухомості» в частині, що стосується приміщення за адресою м. Броди вул. Богуна 69 кафе «Орлятко» та зобов’язати генерального директора Концерну «Військторгсервіс» скасувати його.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні (та її представник ОСОБА_6 в судовому засіданні 17.11.2017 року) позов підтримала.

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні (та представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні 17.11.2017 року) позов підтримав.

Представник Міністерства оборони України ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив.

Представник Концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_8 в судовому засіданні 17.11.2017 року вимоги позивача заперечила. Окрім того, 01.09.2017 року судом отримано письмове заперечення представників концерну ОСОБА_9 та ОСОБА_8; також 09.09.2017 року судом отримано заперечення представника концерну ОСОБА_10

За клопотанням Військової прокуратури Тернопільського гарнізону їх залучено до участі у справі на стороні відповідача. Представник Військової прокуратури в судове засідання не з’явився, судом отримано лист про розгляд справи у відсутності їх представника та про відмову в задоволенні позову.

Суд, з’ясувавши обставини по справі, взявши до уваги пояснення сторін, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши усі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України захисту в судовому порядку підлягає порушене право особи. Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено право особи звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб і, залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Із змісту ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони ті інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. У відповідності до ч. 2 ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 27 травня 2014 року колегія Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області винесла рішення по справі № 1302/245/12, яким задоволено апеляційну скаргу прокурора на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 03.09.2012 року у справі за позовом військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Концерну «Військторгсервіс», ОСОБА_1, ОСОБА_5, треті особи – Рівненська міжрегіональна універсальна товарно-майнова біржа «Прайс», приватний нотаріус про визнання недійсним договору купівлі-продажу, публічних торгів та повернення майна. Цим рішення апеляційного суду визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10.03.2011 року, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_5 з одної сторони та Концерном «Військторгсервіс» з другої сторони приміщення кафе «Орлятко», яке знаходиться за адресою м. Броди, вул. Богуна 69; визнано недійсними публічні торги нежитлового приміщення кафе; зобов’язано ОСОБА_1 та ОСОБА_5 повернути приміщення кафе Концерну «Військторгсервіс»; на Концерн «Військторгсервіс» покладено зобов’язання повернути ОСОБА_1 та ОСОБА_5 сплачену за приміщення суму коштів у розмірі 107352 грн. 70 коп.

На підставі цього рішення суду Концерном «Військторгсервіс» видано наказ від 19.01.2015 року № 9 «Про прийняття та постановку на баланс об’єктів нерухомості», згідно якого приміщення кафе «Орлятко», яке знаходиться за адресою м. Броди, вул. Богуна 69 передано на баланс концерну.

Також судом враховано, що 26 вересня 2014 року начальник відділу представництва інтересів громадян та держави в суді Військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_11 звернувся до відділу ДВС Бродівського районного управління юстиції із заявою «Про відкриття виконавчого провадження» на підставі виконавчого листа у справі № 2- 245/12, виданого 29 серпня 2014 року Бродівським районним судом Львівської області про зобов’язання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 повернути концерну «Військторгсервіс» приміщення.

09 жовтня 2014 року заступником начальника ДВС Бродівського районного управління юстиції ОСОБА_12 було винесено постанову «Про відкриття виконавчого провадження» (а.с. 5), а 10 квітня 2015 року винесено постанову «Про закінчення виконавчого провадження» у зв’язку із отриманням від концерну «Військторгсервіс» заяви від 7 квітня 2015 року про припинення виконання виконавчого документа у зв’язку з добровільною передачею боржником приміщення (а.с. 6, 7).

Проте, представник позивача ОСОБА_2 зазначив, що позивачі не передавали добровільно приміщення Концерну «Військторгсервіс». 12 грудня 2016 року позивачами було направлено звернення на ім’я генерального директора Концерну «Військторгсервіс» із проханням надати інформацію про статус приміщення на момент такого звернення (а.с. 8), на що 26 грудня 2016 року було отримано відповідь, що приміщення відповідно до наказу генерального директора Концерну «Військторгсервіс» від 19 січня 2015 року № 9 «Про прийняття та постановку на баланс об’єктів нерухомості», перебуває на балансі Львівської філії Концерну «Військторгсервіс» (а.с. 9).

Однак, відповідно до інформаційної довідки із реєстру речових прав на нерухоме майно, приміщення станом на 20.01.17 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с. 11,12).

Наведене вище дає право суду дійти висновку про те, що в ході розгляду справи не здобуто доказів щодо порушеного права позивача, а відповідно до вимог ст. 3, 15 ЦПК України захисту в судовому порядку підлягає виключно порушене право особи.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Відмовити в задоволенні позову.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Бродівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при проголошенні рішення в той самий строк з часу отримання копії цього рішення.