Постанова № 7060837, 17.11.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 2.11.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2009 року Справа № 2а-26001/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.,

прокурора - помічник прокурора Ленінського району м. Луганська

Буняченко Ю.А. (посвідчення від 25.08.2009 № 814)

та

представників сторін

від позивача Бєловицький С.І. (довіреність від 17.07.2009 № 7)

від відповідача старший державний податковий інспектор юридичного

відділу Бачура О.В. (довіреність від 20.01.2009 № 1601/10)

головний державний податковий ревізор-інспектор

відділу проведення ризикових операцій

управління податкового контролю юридичних осіб

Шмагельський В.Л. (довіреність від 17.11.2009 № 104/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про визнання нечинним податкового повідомлення рішення

від 08 вересня 2009 року № 0000722360/0,

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення - рішення від 08 вересня 2009 року № 0000722360/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 495063,00 грн.

Позивач вважає податкове повідомлення - рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 08 вересня 2009 року № 0000722360/0 незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права з таких підстав.

Позивачем на реалізацію права на бюджетне відшкодування 19 червня 2009 року була подана відповідачу податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2009 року (вхідний відповідача від 19 червня 2009 року № 50440). В даній декларації вказано від'ємне значення зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 495063,00 грн. Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 25), складає 495063,00 грн., у тому числі на рахунок платника у банку (рядок 25.1) - 495063,00 грн.

В додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року - довідці щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, зазначені звітні періоди, у якому виникла сума, та частина залишку від'ємного значення: 05.2008 - у розмірі 811,00 грн.; 07.2008 - у розмірі 7984,00 грн.; 08.2008 - у розмірі 228691,00 грн.; 09.2008 - у розмірі 102422,00 грн.; 10.2008 - у розмірі 83106,00 грн.; 12.2008 - у розмірі 72049,00 грн. Загалом складає: 495063,00 грн.

Зазначена податкова декларація з ПДВ за травень 2009 року, в тому числі додаток 2 «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», додаток 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» заповнювались виключно на підставі вимог наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання».

Всупереч нормам Закону України «Про податок на додану вартість», в акті від 26 серпня 2009 року № 759/23-616/31260477 про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства у банку за травень, червень 2009 року, які виникли за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з квітня 2008 року по травень 2009 року, вказано, що перевіркою показників довідки щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додатку 2 до податкової декларації за травень 2009 року) встановлено, що в порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7, з урахуванням вимог щодо формування сум бюджетного відшкодування встановлених підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», товариством з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2009 року на суму 495063,00 грн.

В обґрунтування вказаного висновку відповідач вказує, що законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на бюджетне відшкодування податку на додану вартість після настання дати виникнення права на таке відшкодування.

Однак позивач вважає, що таке твердження відповідача містить в собі обмеження права позивача на бюджетне відшкодування, передбачене підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки зазначений закон не містить обмежень щодо строків реалізації прав платника податку на бюджетне відшкодування при дотриманні останнім вимог підпунктів 7.7.1 - 7.7.4 цього Закону.

Законодавець у підпункті 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначив, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), вказавши тим самим на відсутність обмеження права платника податку на бюджетне відшкодування якимось одним попереднім податковим періодом.

Отже, висновок відповідача, що товариством з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2009 року на суму 495063,00 грн. є безпідставним та таким, що не ґрунтується на законі.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 08 вересня 2009 року № 0000722360/0, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 495063,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

17 листопада 2009 року судом до участі у справі на підставі заяви від 17 листопада 2009 року № 940-вих-09 допущено прокурора. Прокурор проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував.

Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 26 жовтня 2009 року № 49938/10 (арк. справи 47-48). В запереченнях проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у звязку з тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 08 вересня 2009 року № 0000722360/0 відповідає вимогам чинного законодавства.

Зокрема, в запереченнях проти позову відповідач зазначає, що перевіркою достовірності нарахування суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню товариству з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» за травень 2009 року встановлено, що до додатку 2 податкової декларації з податку на додану вартість включено залишки відємного значення податку на додану вартість попередніх податкових періодів фактично сплачені як в періоді виникнення відємного значення (податкового кредиту), так і в попередніх податкових періодах, а законом не передбачена можливість для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на бюджетне відшкодування податку на додану вартість після настання дати виникнення права на таке відшкодування.

На підставі акта перевірки від 26 серпня 2009 року № 759/23-616/31260477 винесено податкове повідомлення рішення форми “В1” від 08 вересня 2009 року № 0000722360/0, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 495063,00 грн., та податкове повідомлення рішення форми “В2” від 08 вересня 2009 року №0000732360/0, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 495063,00 грн. У звязку з цим відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» добровільно відмовляється від отриманої суми завищення в розмірі 495063,00 грн. як бюджетного відшкодування, зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

У судовому засіданні представники відповідача позов не визнали, навели заперечення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобовязання- загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит- сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» п одатковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності- зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то у відповідності із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 червня 2009 року на виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054, товариство з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» подало до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2009 року, яка зареєстрована у відповідача 19 червня 2009 року за № 50440 (арк. справи 29-30).

В даній декларації вказано від'ємне значення зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 495063,00 грн. Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 25), складає 495063,00 грн., у тому числі на рахунок платника у банку (рядок 25.1) - 495063,00 грн. (арк. справи 30).

В додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року - довідці щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, зазначені звітні періоди, у якому виникла сума, та частина залишку від'ємного значення: 05.2008 - у розмірі 811,00 грн.; 07.2008 - у розмірі 7984,00 грн.; 08.2008 - у розмірі 228691,00 грн.; 09.2008 - у розмірі 102422,00 грн.; 10.2008 - у розмірі 83106,00 грн.; 12.2008 - у розмірі 72049,00 грн. Загалом складає: 495063,00 грн. (арк. справи 31).

До податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» додало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка зареєстрована у відповідача 19 червня 2009 року за № 50439 (арк. справи 32).

З 05 серпня 2009 року по 18 серпня 2009 року Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства у банку за травень, червень 2009 року, які виникли за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося у період з квітня 2008 року по травень 2009 року, за результатами якої складено акт від 26 серпня 2008 року № 759/23-616/31260477 (арк. справи 9-26).

В акті позапланової виїзної перевірки від 26 серпня 2008 року № 759/23-616/31260477 зазначено, що в ході перевірки встановлено, що до додатку 2 податкової декларації з податку на додану вартість включено залишки відємного значення податку на додану вартість попередніх податкових періодів, фактично сплачені як в періоді виникнення відємного значення (податкового кредиту), так і в попередніх податкових періодах.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина відємного значення, розрахованого згідно з підпунктом 7.7.1 , яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), з урахуванням вимог щодо формування сум бюджетного відшкодування, встановлених підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

В акті позапланової виїзної перевірки від 26 серпня 2008 року № 759/23-616/31260477 вказано, що законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на бюджетне відшкодування податку на додану вартість після настання дати виникнення права на таке відшкодування. Тобто, якщо на дату виникнення права на відшкодування податку на додану вартість (в тому числі і в частині окремих сум податку), платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати бюджетне відшкодування податку на додану вартість з використанням зазначених сум податку (арк. справи 23, зворотній бік арк. справи 23).

На підставі акта позапланової виїзної перевірки від 26 серпня 2009 року № 759/23-616/31260477 Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську винесла податкове повідомлення рішення форми “В1” від 08 вересня 2009 року № 0000722360/0, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 495063,00 грн. (арк. справи 8).

Суд вважає податкове повідомлення рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську форми “В1” від 08 вересня 2009 року № 0000722360/0, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 495063,00 грн., протиправним та таким, що суперечить Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», з огляду на таке.

По-перше, Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не містить обмежень щодо строків реалізації прав платника на бюджетне відшкодування при дотриманні останнім вимог підпунктів 7.7.1 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість». А по-друге, приймати рішення про зарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» може виключно платник податку, який відображає зазначене рішення у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті (при прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів). Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» рішення про зарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів не приймало.

На момент проведення позапланової виїзної перевірки суми бюджетного відшкодування в розмірі 495063,00 грн. були заявлені до бюджетного відшкодування у рядку 25.1 декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року, а тому висновки акта позапланової виїзної перевірки від 26 серпня 2009 року № 759/23-616/31260477 про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування безпідставні.

Оскільки сума бюджетного відшкодування в розмірі 495063,00 грн. не приймала участі в розрахунку сум бюджетного відшкодування попередніх податкових періодів, безпідставними слід визнати також висновки акта позапланової виїзної перевірки від 26 серпня 2009 року № 759/23-616/31260477 про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування та про відмову підприємства від отримання бюджетного відшкодування у розмірі 495063,00 грн.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ “Мрія” до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень субєкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розвязання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення субєкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи те, що предметом оскарження у даній справі є правовий акт індивідуальної дії субєкта владних повноважень, який не може бути визнаний нечинним, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську форми “В1” від 08 вересня 2009 року № 0000722360/0.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 17 листопада 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 70, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську форми “В1” від 08 вересня 2009 року № 0000722360/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариств а з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» (ідентифікаційний код 31260477, місцезнаходження: 91047, м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 105-М) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 23 листопада 2009 року.

Суддя Т.І. Чернявська