Ухвала суду № 70608334, 29.11.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/43/17 Номер провадження 22-ц/775/2015/2017

Головуючий у 1 інстанції: Мартишева Т.О. Єдиний унікальний номер 233/43/17

Суддя - доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/2015/2017

Категорія: 32

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Азевича В.Б., Новосьолової Г.Г.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2017 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядько» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивачки у рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 гривень, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 750 грн..

У апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення та стягнути на її користь 250 000 грн.. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд присудив дуже малу суму відшкодування моральної шкоди, яка не у повній мірі компенсує понесені нею моральні страждання. Так, аналогічні вимоги її матері були задоволені у розмірі 100 000 грн., отже оскаржуване рішення є дискримінаційним щодо неї. У Єдиному державному реєстрі судових рішень України є аналогічне рішення у справі № 223/30/15-ц, яке набрало законної сили, де суд присудив позивачам по 125 000 грн. відшкодування моральної шкоди, завданої смертю. Вважає, що адекватна сума відшкодування моральної шкоди має бути визначена у розмір 250 000 грн.. Згідно закону відшкодування моральної шкоди - то незалежний від будь - яких інших вид відшкодування шкоди, на розмір якого не впливають отримання чи не отримання від держави або інших осіб інших виплат по відшкодуванню шкоди, заподіяної внаслідок смерті. Оскільки питання розміру моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, у даній справі було вирішене несправедливо малим для такого випадку, вважає, що по цій справі необхідно застосувати вимоги зовнішньодержавного права, а саме статті 6,13,14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 8 Загальної декларації прав людини, статті 2 та 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Завданням цивільного судочинства, окрім законного, є також і справедливе вирішення справ.

В засідання апеляційного суду сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені, що підтверджено отриманням 17 листопада 2017 року позивачкою особисто та представником відповідача Сєдовою Н.В. телефонограм із зазначенням часу та місця розгляду справи.

Згідно з ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, тому суд розглядає справу за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та дотримався вимог матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачка є дочкою ОСОБА_4, що підтверджено свідоцтвом про її народження, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 09 лютого 2017 року, шлюб розірвано 09 квітня 2009 року, що підтверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу та позивачці присвоєно прізвище ОСОБА_1.

Як вбачається із копії трудової книжки ОСОБА_4 з 2 липня 1991 року працював на дільниці ПРЗ орендного підприємства «Шахта імені О.Ф. Засядька» проходчиком 1-го розряду з повним робочим днем та був звільнений 28 січня 2004 року у зв'язку з виходом на пенсію.

За період роботи ОСОБА_4 отримав професійне захворювання.

Висновком МСЕК від 5 лютого 2004 року ОСОБА_4 встановлено стійку втрату професійної працездатності - 40 % та ІІІ групу інвалідності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1.

Висновком МСЕК від 19 грудня 2014 року № 000015 встановлено причинно-наслідковий зв'язок між смертю ОСОБА_4 і отриманим ним під час роботи професійним захворюванням.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч. 2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Положеннями ст. 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, що передбачено ч. 3 ст. 153 КЗпП України.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

За правилами, передбаченими ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Частина 2 ст. 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно із ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України

від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Позивачка просила стягнути у відшкодування моральної шкоди 250 000 грн. та в обґрунтування позову посилалась на те, що смерть батька від отриманого у шахті професійного захворювання заподіяла їй фізичні та моральні страждання, вона змушена здійснювати додаткові зусилля для організації свого повсякденного життя, пропала можливість вести повноцінне сімейне життя, були частково порушені відносини з оточуючими людьми, близькими, друзями та знайомими, а також були порушені плани на подальше життя, вона залишилася без рідного батька, на допомогу та підтримку якого могла б розраховувати, лишилась батьківського спілкування.

Задовольняючи позов частково та стягуючи у відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. суд правильно врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивачки, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках у зв'язку зі смертю її батька, вимоги розумності і справедливості та обґрунтовано виходив із того, що передчасна смерть батька внаслідок професійного захворювання спричинила душевні страждання позивачці та створила негативні наслідки морального та психологічного характеру. Суд також врахував, що на момент смерті батька позивачка була повнолітньою особою, у зареєстрованому шлюбі не перебувала, однак не надала доказів у підтвердження факту спільного проживання з батьком.

Доводи апеляційної скарги про те, що присуджена судом сума відшкодування моральної шкоди є дуже малою та неповністю узгоджується із спричиненими їй моральними стражданнями, бо батька не повернути і вона буде морально страждати все життя не можуть бути підставою для зміни рішення та стягнення відшкодування моральної шкоди у розмірі 250 000 грн., як про це просить позивачка, оскільки будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Посилання ОСОБА_1 у апеляційній скарзі на необхідність застосування при розгляді даної справи вимог зовнішньодержавного права, а саме статей 6, 13, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 8 Загальної декларації прав людини, статей 2 та 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права носить загальний характер та обґрунтоване вказівкою на те, що завданням цивільного судочинства, окрім законного, є також і справедливе вирішення справ.

Часткове задоволення позову та стягнення відшкодування моральної шкоди у меншому розмірі, ніж заявлено позивачкою не свідчить про несправедливе вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Н.С. Краснощокова

Судді: В.Б. Азевич

Г.Г. Новосьолова