Постанова № 7060789, 03.12.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 6.9

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03 грудня  2009 року                                                                         Справа № 2а-22871/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі

судді: Гончарової І.А.,

за участю секретаря: Захарової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності – ОСОБА_1 про стягнення суми фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2009 року позивач – Державна  інспекція з контролю за цінами  в Луганській області - звернувся до суду з позовом, в якому послався на наступне. Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області у період з 09.04.2009 по 10.04.2009 проводилась перевірка магазину «Веселка» фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання мінімальних роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв. За результатами перевірки складено акт від 10.04.2009 № 168. Перевіркою виявлено, що підприємцем порушено порядок формування, встановлення та застосування цін, а саме: 18.11.2008 здійснювалась роздрібна реалізація горілки вітчизняного виробництва «Пшенична» ємністю 0,5 л., міцністю 40% за роздрібною ціною, сформованою на рівні 12,50 грн. за пляшку, нижчою за мінімальну роздрібну ціну 14,00 грн. Ці дії призвели до порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва».

Рішенням Держінспекції з контролю за цінами в Луганській області від 21.04.2009 № 30 за вказане порушення на підставі абзацу 11 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»  застосовані фінансові санкції у розмірі 1000 грн.

23.04.2009 рішення від 21.04.2009 № 30 і припис були направлені на адресу відповідача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак відповідачем сума заборгованості не сплачена, у зв’язку із чим позивач просить стягнути з фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності – ОСОБА_1 в  дохід Державного бюджету України  фінансові санкції в сумі 1000 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги  підтримала, суду пояснила таке. П ри проведенні 23.06.2009 позапланової перевірки магазину «Веселка» фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питання виконання суб'єктом господарювання припису щодо усунення порушень вимог законодавства, виданого за результатами проведення планової перевірки, про що складено акт від 10.04.2009 №168, ОСОБА_1 пояснила, що вона сплатила фінансові санкції згідно рішення від 21.04.2009 №30 в повному обсязі, але квитанцію про сплату 1000 грн. загубила. Позивачем було направлено запит до Головного управління Державного казначейства України в Луганській області від 14.10.2009 №34-08/5032 щодо надходження в квітні, травні, червні 2009 року від ОСОБА_1 до Держбюджету Марківського району 1000 грн. Згідно відповіді на запит від 18.11.2009 №03-04/526 ОСОБА_1 в квітні, травні, червні 2009 року до Держбюджету Марківського району сплачено 24.04.2009 - 85 грн., 12.06.2009 - 382,47 грн. Стосовно сплачених сум представник позивача пояснив таке. Позивачем у період з 21.04.2009 по 22.04.2009 проводилась перевірка магазину «Веселка» фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питання дотримання діючого порядку формування та застосування цін на окремі види продовольчих товарів. Рішенням Держінспекції з контролю за цінами в Луганській області від 30.04.2009 № 89 за вказане порушення на підставі статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» були застосовані економічні санкції у розмірі 382,47 грн., які складаються зі штрафу в сумі 254,98 грн. і вилучення необґрунтовано одержаної виручки в сумі 127,49 грн. Економічні санкції у розмірі 382,47 грн. сплачені згідно квитанції від 12.06.2009 № 59/82. Щодо суми 85 грн., сплаченою 24.04.2009 року, представник позивача пояснив, що вона не стосується заявлених позовних вимог та не може бути врахована як часткова сплата, оскільки рішення про застосування фінансових санкцій у розмірі 1000 грн. від 21.04.2009 №30 було отримано відповідачем особисто 25.04.2009, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. За таких обставин представник позивача просив позовні вимоги задовольнити та    стягнути із фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності – ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України фінансові санкції у сумі 1000 грн.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не відомі, про дату слухання справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням.            

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Ст. 19 Конституції України  встановлено, що  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти  лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та Законами України.  

Відповідно до ст.16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»  Контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють  органи, які  видають  ліцензії,  а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 - зареєстрована як суб’єкт підприємницької  діяльності  Марківською  районною  державною адміністрацією Луганської області 28.05.2002 року за № 2 368 017 0000 000045 (арк. справи 6).

Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом  спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України  у Луганській області відповідачу видано ліцензію № 812166404393/2076 на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, термін дії якої з 15.08.2008 р. по 15.08.2009  р.  (арк. справи 7).

Статтею 17 Закону передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції  у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової або роздрібної   торгівлі   коньяком,  алкогольними напоями,  виготовленими  за  коньячною  технологією,  горілкою  та лікеро-горілчаними  виробами  за цінами,  нижчими від встановлених мінімальних  оптово-відпускних  або  роздрібних  цін  на   коньяк, алкогольні напої, виготовлені за коньячною технологією, горілку та лікеро-горілчані вироби - 100 відсотків вартості отриманої  партії товару,  розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 1 000 гривень.

Рішення  про стягнення штрафів,  передбачених частиною другою цієї статті,  приймаються органом,  який видав ліцензію  на  право виробництва  і  торгівлі  спиртом  етиловим, коньячним і плодовим, спиртом  етиловим  ректифікованим  виноградним,  спиртом  етиловим  ректифікованим      плодовим,      спиртом-сирцем     виноградним, спиртом-сирцем   плодовим,   алкогольними   напоями  і  тютюнов ими виробами,   та   іншими  органами  виконавчої  влади  у  межах  їх компетенції визначеної законами України.     У  разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі  рішення  суду.  

Рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області № 30 від 21.04.2009 року встановлено, що 18 листопада 2008 року здійснювалась роздрібна реалізація  горілки  вітчизняного виробництва «Пшенична» ємністю 0,5 л, міцністю 40% за роздрібною ціною, сформованою на рівні 12,50 грн. за пляшку, що нижче за мінімальну роздрібну ціну 14,00 грн. У зв’язку із цим,  фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 – було порушено  вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних  оптово-відпускних  і роздрібних  цін на окремі  види  алкогольних напоїв вітчизняного виробництва». На підставі цього вирішено  вилучити у фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 1000 грн.

Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному  судочинстві  є будь-які  фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги  і заперечення  осіб, які беруть  участь  у справі, та інші обставини, що мають значення для  правильного вирішення справи. Ці дані  встановлюються  судом  на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових  і речових доказів, висновків експертів. Статтею 70 КАС України визначено поняття належності доказів як таких, що  містять інформацію  щодо предмету доказування, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З відповіді Головного управління Державного казначейства у Марківському районі Луганської області  від 18.11.2009 року № 03-04/526 вбачається,  що надходження у квітні, травні,  червні  2009 року від ОСОБА_1 на р/р 31118106700188 – Держбюджет Марківського району  21081100, код 24046892, МФО 804013, відкритий у ГУ ДКУ у Луганській області  становлять 24.04.2009 р. – 85 грн.,  12.06.2009 р. – 382,47 грн.

Однак, суд не вбачає підстав вважати, що  дані суми сплачені відповідачем у рахунок сплати заборгованості по фінансовим санкціям в сумі 1000 грн. відповідно до рішення Державної інспекції  з контролю за цінами  в Луганській області з огляду на таке.

Рішенням Державної інспекції  з контролю за цінами  в Луганській області № 89 від 30.04.2009 року до відповідача ОСОБА_1 застосовані економічні санкції в сумі 382,47 грн.  Дане рішення відповідач отримала 05.05.2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Крім того, відповідачу надіслано претензію за № 89 про  необхідність сплати  санкцій в сумі 382 грн. 47 коп. Із наданої позивачем квитанції від 17.06.2009 року № 59/82 вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 на вказаний розрахунковий рахунок внесена сума в розмірі 382,47 грн.

Щодо сплати відповідачем в рахунок погашення заборгованості по фінансовим санкціям суми 85 грн. 24.04.2009 року, суд вважає за необхідне зазначити, що рішення  № 30 від 21.04.2009 року отримане відповідачем лише 25.04.2009 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Крім того, із наданої довідки  від 03.12.2009 року № 34-08/6548 Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області вбачається, що вказана сума не зараховувалася позивачем в рахунок погашення заборгованості по фінансовим санкціям. За таких обставин сума 85 грн. не підлягає зарахуванню до часткової сплати заборгованості по фінансовим санкціям в розмірі 1000 грн. за рішенням № 30 від 21.04.2009 року.

Таким чином, суд вважає встановленим тай факт, що відповідачем сума заборгованості по сплаті фінансових санкцій не сплачена, у зв’язку із чим вона підлягає стягненню з суб’єкта підприємницької діяльності – ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України в розмірі 1000 грн. Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках. Керуючись Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» , ст. ст. 159, 160, 161, 163, 167 КАС України,  суд,

ПОСТАНОВИВ:

             Позовні вимоги Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності – ОСОБА_1 про стягнення суми фінансових санкцій,  задовольнити повністю.

 Стягнути із фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності – ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України (код виду платежу 21081100, МФО 804013, одержувач Держбюджет Марківського району, код 24046892, р/р 31118106700188), фінансові санкції у сумі 1000 грн. (одна тисяча грн.).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви  про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга  може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено та підписано 08 грудня 2009 року.

Суддя: