Ухвала суду № 70606244, 25.10.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/6276/17

Справа №760/22330/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/про залишення позовної заяви без руху/

25 жовтня 2017 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Усатова І.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до КП "Київський метрополітен" про оскарження дій посадових осіб КП"Київський метрополітен",-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до КП "Київський метрополітен" та просить:

визнати протиправними дії посадових осіб КП "Київський метрополітен": контролера ОСОБА_2, інспектора служби воєнізованої охорони КП "Київський метрополітен" ОСОБА_3, старшого касира ОСОБА_4 ,контролера ОСОБА_5, старшого касира ОСОБА_6;

визнати неправомірними рішення заступника начальника КП "Київський метрополітен" Д.Ю. Пеклуна при розгляді звернення, щодо визнання дій працівників станції «Вокзальна» як правомірних;

стягнути з відповідача на свою користь витрачені кошти на придбання жетону у розмірі 5 грн.;

стягнути з відповідача на свою користь кошти у відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн.

Позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України.

Відповідно до ст.ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Права, свободи та інтереси фізичних осіб захищаються у спосіб, визначений законами України.

Із аналізу ст. 119 ЦПК України вбачається, що зміст позовної заяви фактично повинен складатися із а) вступної, б) мотивувальної та в) прохальної частини, а також з додатку до позовної заяви та повинен бути підписаний особою, яка її подає.

Позивач у будь-якому випадку повинен зазначити те право, захисту якого він вимагає вважаючи його порушеним, невизнаним чи оспорюваним відповідачем.

Відповідно до чинного законодавства України, а саме ст.119 ЦПК України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.

Тобто в позовній заяві, має міститись посилання, зокрема, на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

У ст. 16 ЦК України вказані способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача, тобто, ті юридично значимі факти, на основі яких він звертається до суду та обґрунтовує свої вимоги відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог або наявність підстав для звільнення від доказування.

Так, позивач звертаючись з позовом до КП "Київський метрополітен", просить визнати протиправними дії його посадових осіб КП "Київський метрополітен" та рішення заступника начальника КП "Київський метрополітен" Д.Ю. Пеклуна при розгляді звернення, щодо визнання дій працівників станції «Вокзальна» як правомірних.

Тому, оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.

Виходячи з цього, в позові слід зазначити:

- в чому саме полягає порушення прав позивача відповідачем,

- якими нормами чинного законодавства обґрунтовується порушення такого права, якщо воно є,

- як вбачається з поданої заяви, в ній не зазначені докази, які обґрунтовують позовні вимоги заявлені до відповідача.

Виходячи з вищенаведеного, позивачу слід викласти обставини в обґрунтування пред'явлених конкеризованих позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися між сторонами, з посиланням на докази в підтвердження обставин в обґрунтування заявлених вимог.

Крім того, чинним ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ст. ст. 23, 1167 ЦК України).

Так, згідно роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Виходячи з вищевикладеного, позивачу в позовній заяві слід зазначити:

- з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Крім того, ч. 5 ст. 119 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

З поданої позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено чотири самостійні вимоги: майнову, дві немайнові та вимогу про відшкодування моральної шкоди - немайнову, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.

Дослідивши матеріали справи було встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір в сумі 640,00 грн., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору, тобто за одну вимогу, однак, за всі інші вимоги підтвердження сплати судового збору суду не надано.

Так, п. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі..

Законом "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено на 2017 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 1600 грн.

Ст. 4 Закону України "Про судовий збір", який діє на дату звернення з позовною заявою, встановлені ставки судового збору в таких розмірах: за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

В п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).

А тому позивачеві одночасно з усуненням вищезазначених недоліків позовної заяви, необхідно доплатити судовий збір за заявлені ним позовні вимоги відповідно до вищезазначених вимог законодавства та надати суду підтвердження відповідної сплати.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо ж позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає всі вимоги, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.119, 121 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до КП "Київський метрополітен" про оскарження дій посадових осіб КП"Київський метрополітен" - залишити без руху, надавши їй строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.

Недоліки позовної заяви, викладені в даній ухвалі, мають бути усунуті шляхом подання належно оформленої позовної заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: