Ухвала суду № 70603094, 29.11.2017, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

УХВАЛА

Справа № 711/9947/17

Провадження 2-зз/711/42/17

29 листопада 2017 року

Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючий суддя: Дунаєв С.О.

при секретарі: Нарадько Л.О.

розглянувши заяву ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, про скасування заходів забезпечення позову в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та скасування реєстрації права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

Провадження по справі відкрито 21.11.2017р..

Одночасно з позовом позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, яка розглянута судом відразу після відкриття провадження по справі. За наслідками розгляду судом постановлено ухвалу, якою задоволено заяву про забезпечення позову та накладено арешт шляхом встановлення заборони відчуження у будь-який спосіб квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, власником якої значиться ОСОБА_2

27.11.2017р. до суду звернувся представник відповідача ОСОБА_1, який діє на підставі договору про надання правової допомоги, з заявою, в якій просив скасувати застосовані судом заходи забезпечення позову. В обґрунтування заяви зазначено, що накладений арешт на квартиру порушує права власника такого майна, який має намір відчужити квартиру.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заяву та просив її задовольнити. Додатково пояснив, що з огляду на підставу позову та обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, такий позов вочевидь не підлягає до задоволення, а тому застосування заходів забезпечення позову є явно необґрунтованим. Зауважив, що позивач не має суб'єктивного права заявляти відповідні вимоги у суді.

Позивач в судове засідання не з’явилася, що відповідно до ч.5 ст.154 ЦПК України не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 151 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Зі змісту ч.3 ст.151 ЦПК вбачається, що метою застосування заходів забезпечення позову є усунення обставин, які можуть ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пленум ВСУ у своїй постанові від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснив, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті (п.10 Постанови).

Отже, інститут забезпечення позову є спеціальним процесуальним механізмом додаткового гарантування можливості реального виконання судового рішення. При цьому визначаючи необхідність застосування заходів забезпечення позову суд не дає оцінку наявності правових підстав для задоволення позову, оскільки така процесуальна дія можлива лише після повного з'ясування всіх обставин справи і їх оцінку у передбачений законом порядок, а лише встановлює наявність підстав для застосування додаткових гарантій для можливості реального забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Отже, доводи представника відповідача щодо очевидності відсутності правових підстав для задоволення позову як підстава для скасування заходів забезпечення позову на даній стадії процесу (судовий розгляд справи не розпочато і з моменту відкриття провадження сплинуло усього вісім днів) є помилковими і не є підставою для скасування таких заходів.

Стосовно доводів представника відповідача щодо порушення прав відповідача, який має намір відчужити квартиру, то суд зауважує, що метою застосування заходів забезпечення позову по даній справі є запобігання відповідачу здійснити відчуження такої квартири до вирішення судом спору по суті. Отже такі доводи не спростовують, а підтверджують необхідність застосування накладеного судом арешту.

Окремо варто звернути увагу, що відповідальність за збитки, завдані відповідачу застосуванням заходів забезпечення позову, у разі встановлення судом неправомірності позовних вимог, що тягне за собою відмову у позові, покладається на позивача (ст.155 ЦПК України). Отже твердження про очевидне непропорційне процесуальне становище відповідача порівняно з позивачем у питаннях застосування заходів забезпечення позову є помилковим.

Таким чином, стороною відповідача не доведено наявності обставин, які б давали підстави для скасування заходів забезпечення позову, а тому заява не підлягає до задоволення.

Окремо слід звернути увагу, що законність і обґрунтованість судового рішення про застосування заходів забезпечення позову може бути оскаржена стороною в порядку апеляційного провадження, що детально роз'яснено в резолютивній частині ухвали суду від 21.11.2017р..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.154, 208-210 Цивільно-процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, про скасування заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.