Рішення № 70600919, 08.11.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/9632/17

Провадження №2/521/4122/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді – Плавича І.В.,

при секретарі – Дукіній Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, –

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

В обґрунтування власної позиції та пояснюючи підстави звернення до суду позивач посилався на ті обставини, що з серпня 2011 року працював у Військової академії (м. Одеса) на посаді наукового співробітника. 10 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України був укладений контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України.

На підставі наказу начальника Військової академії (м. Одеса) від 17 лютого 2015 року №34 ОСОБА_2 було звільнено з посади наукового співробітника згідно з ст. 36 ч.1 п.3 КЗпП України у зв’язку з призивом на військову службу.

Позивач вважає, що при його звільненні командуванням Військової академії (м. Одеса)були допущені порушення трудового законодавства, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом, в якому ОСОБА_1 просив визнати незаконним наказ начальника Військової академії (м. Одеса) від 17 лютого 2015 року №34 в частині звільнення та поновити його на відповідній посаді, визнати незаконним запис про звільнення в трудовій книжці та зобов’язати командування Військової академії (м. Одеса) внести зміни до трудової книжки, а також зобов’язати командування Військової академії (м. Одеса) здійснити виплату середнього заробітку, починаючи з 17 лютого 2015 року по теперішній час.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, але від особи надійшла заява про підтримання заявлених вимог із клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони в порядку ст. 158 ч.2 ЦПК України.

Представник Військової академії (м. Одеса) у судове засідання не з’явився, але від особи надійшла заява про заперечення проти заявлених вимог із клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони в порядку ст. 158 ч.2 ЦПК України.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторін, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, належну правову оцінку, суд доходить висновку про відмову в задоволенні даного позову в повному обсязі – виходячи з наступного.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі наказу начальника Військової академії (м. Одеса) від 22 серпня 2011 року №15 був прийнятий на роботу до Військової академії (м. Одеса) на посаду наукового співробітника науково-організаційного відділення за контрактом, як обраний за конкурсом.

10 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

17 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернуся з заявою про звільнення з займаної посади у зв’язку призовом до Збройних Сил України за контрактом.

На підставі наказу начальника Військової академії (м. Одеси) від 17 лютого 2015 року №34 ОСОБА_1 було звільнено з посади наукового співробітника науково-організаційного відділення згідно з ст. 36 ч.1 п.3 КЗпП України у зв’язку з призивом на військову службу.

Як свідчить контракт від 10 лютого 2015 року, даний контракт є строковим та укладений строком на п’ять років.

Згідно ст. 2 ч.ч.1-4 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент звільнення позивача), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, пов’язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов’язки визначаються цим Законом, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Військова служба в Україні організується з дотриманням конституційної вимоги про відокремлення церкви і релігійних організацій від держави. Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі – вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до ст. 23 ч.2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент звільнення позивача), для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для осіб рядового складу – 3 роки; для осіб сержантського і старшинського складу – від 3 до 5 років.

Як регламентує ст. 36 ч.1 п.3 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є зокрема призов або вступ працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Згідно ст. 119 ч.ч.1,2 КЗпП України (в редакції, чинній на момент звільнення позивача), на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з правовою позицією Військової академії (м. Одеса), що місце роботи, посада та середній заробіток зберігаються за працівниками, які починаючи 08 лютого 2015 року уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації або на шість місяців. Відтак, суд доходить висновку, що відповідні дії командування Військової академії (м. Одеса) щодо звільнення ОСОБА_1 відповідають положенням трудового законодавства.

Сторони у цивільному процесі користуються процесуальними правами на власний розсуд. Як зобов’язує процесуальний закон, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, виключно в межах заявлених вимог та не вправі на власний розсуд виходи за рамки цих вимог чи змінювати осіб, до яких такі вимоги заявлено (ст.ст. 11, 33 ЦПК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України). Однак згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Ураховуючи викладене та з огляду на встановлені судом фактичні обставини, суд не може погодитись із обґрунтованістю базових вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі. Оскільки при розгляді справи суд не виявив порушень закону в діях командування Військової академії (м. Одеса), відсутні підстави для задоволення похідних вимог особи про внесення змін до запису у трудовій книжці та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,–

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: