Ухвала суду № 70600771, 29.11.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/19658/17

Номер провадження 2/521/6007/17

У Х В А Л А

"29" листопада 2017 р. суддя Малиновського районного суду м. Одеси Лічман Л.Г., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

24.11.2017 р. представник ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою, у якій просив суд визнати за позивачем право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 48,7 кв.м. та житловою площею 30,8 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті батька – ОСОБА_4, померлого 04.10.2016 р.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що заяву необхідно залишити без руху, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додано документ, що підтверджує сплату судового збору, однак сплачена сума судового збору вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплаті підлягає судовий збір у розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України про «Державний бюджет на 2017 рік» установлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1600 гривень.

З метою підтвердження ринкової вартості спірного майна, а саме двохкімнатної квартири, загальною площею 48,7 кв.м., розташованої у АДРЕСА_2, представник позивача до позовної заяви додав висновок вартості об’єкта незалежної оцінки № AS27-171120-015 від 20.11.2017 р. про визначення ринкової вартості квартири, виконаний ТОВ «ІНЕО ПЛЮС». Вартість об’єкта оцінки визначено у розмірі 257455, 01 грн., що є явно заниженою за реальну вартість такого майна. Зазначена обставина надає підстави вважати про невідповідність зазначеного висновку від 20.11.2017 р. про оцінку спірного майна дійсній його вартості на момент подачі позовної заяви та не може вважатися судом належним та допустимим доказом для визначення ціни позову, а тому й розміру судового збору.

Відповідно ч. 2 ст. 80 ЦПК та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Зважаючи на викладене, та приймаючи до уваги той факт, що позовні вимоги ОСОБА_1 містять вимогу майнового характеру, суд приходить до висновку, що сума сплаченого судового збору вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна та попередньо визначає суму судового збору 6000 грн. за позовні вимоги майнового характеру.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів ОСОБА_2 Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема,рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Отже, суд роз’яснює, що ОСОБА_1 не позбавлена права надання заяви про відстрочення, розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати в порядку, встановленому законом за умови надання відповідних доказів.

Згідно з положенням ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. На підставі зазначеного, позивачу необхідно уточнити, яким чином її права порушуються, не визнаються або оспорюються ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки зазначених осіб вказано відповідачами у справі, з огляду на те, що вони надали заяви про відмову від прийняття спадщини.

Згідно з п. 66. Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (далі Порядок) для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу. Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб’єкта права власності - спадкодавця з обов’язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV зі змінами державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Такі документи наявні і вони можуть бути підставою для реєстрації права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_1 у позасудовому, встановленому вище порядку.

Підпункт 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 (далі – Порядок) видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

П. 3 глави 7 розділу І Порядку документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов’язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідно до закону проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Тому відмова нотаріуса у видачі позивачеві свідоцтва про право на спадщину, яка грунтується на відсутності документу, що посвідчує право власності на квартиру, не враховує зазначені вище вимоги актів цивільного законодавства.

Позивачу необхідно зазначити про причини неможливості здійснення реєстраційних дій у зазначений спосіб.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, -

С У Д Д Я

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, - залишити без руху.

Надати позивачу для усунення недоліків заяви строк - 5 (п'ять) днів з дня отримання копії ухвали.

Роз’яснити, що у разі невиконання вищевказаних вимог у встановлений суддею строк заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси виключно щодо визначення розміру судових витрат шляхом подання протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.

С У Д Д Я: