Ухвала суду № 70599801, 21.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2017 р. м. Київ К/800/8434/17

К/800/10623/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А.,

при секретарі Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агро-Трейд» та Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 рокута постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 рокуу справі №810/406/16за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агро-Трейд» (надалі - ТОВ «ТД «Агро-Трейд»)

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (надалі - ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ «ТД «Агро-Трейд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 13.10.2015 року №0003272200, від 13.10.2015 року №0003282200, від 13.10.2015 року №0045001701, від 13.10.2015 року №0045011701 та рішення відповідача від 13.10.2015 року №0044981701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про часткове задоволення позову. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.10.2015 року №0045001701 та від 13.10.2015 року №0045011701, а також рішення від 13.10.2015 року №0044981701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «ТД «Агро-Трейд» звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 року та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у поданій касаційній скарзі, вказуючи на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить, з урахуванням заяви про уточнення вимог касаційної скарги, скасувати постанову суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу контролюючого органу позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 року та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 року.

З огляду на звернення позивача до суду з клопотаннями про прискорення розгляду справи від 17.05.2017 року, від 21.06.2017 року, від 06.09.2017 року, від 02.10.2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.10.2017 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТД «Агро-Трейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.04.2015 року, за результатами якої складено акт від 02.09.2015 року №286/10-13-22-01-12/32837481.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей та послуг у ТОВ «Будмайстер ЛТД», ТОВ «Поділляагробуд», ТОВ «КВП Девелопмент», ТОВ «КВП Спецбуд», ТОВ «Компанія БТС», ТОВ «Тоніс ЛТД», ТОВ «Тукан ЛТД», ТОВ «БФ Енерго» з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій, що мотивовано посиланням на відсутність у названих суб'єктів господарювання в достатній кількості трудових і виробничих ресурсів, транспортних засобів, а також неперебування деяких з них за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням і порушення податкової дисципліни.

Крім того, відповідач дійшов висновку про недотримання ТОВ «ТД «Агро-Трейд» вимог пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), п. 1 ч. 1 ст. 7, п. 1, п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого як додаткове благо директором товариства в сумі 24202,54 грн. за послуги роумінгу та послуги GPRS/EDGE, а також заступником директора в розмірі 32249,68 грн. за паливно-мастильні матеріали, які, на переконання ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, безпідставно витрачено при експлуатації орендованого автомобіля, що призвело також до заниження єдиного внеску та військового збору.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 13.10.2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0003282200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 25676411,00 грн. за основним платежем та 12838206,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0003272200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 35219060,00 грн. за основним платежем та 17609530,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0045001701, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 8468,00 грн. за основним платежем та 6329,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0045011701, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 329,00 грн. за основним платежем та 247,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також рішення №0044981701, згідно з яким застосовано штрафні санкції за донарахування фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 11533,00 грн.

При наданні оцінки правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 13.10.2015 року №0045001701 та від 13.10.2015 року №0045011701, а також рішення від 13.10.2015 року №0044981701 суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Згідно з пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) додатковими благами є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.

За правилами пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Отже, для того, щоб дійти висновку про те, що виплачені працівникам кошти або понесені витрати на придбання послуг є додатковим благом, такі кошти або витрати мають бути не пов'язаними з виконанням трудового договору.

Проте, в розглядуваній ситуації на підтвердження факту використання засобів мобільного зв'язку та автомобіля у власній господарській ТОВ «Агро-Трейд» надало копії наказу від 01.11.2009 року №6-М про забезпечення працівників (директора) мобільним зв'язком, договору оренди автомобіля, наказу від 30.12.2013 року №АТ-25, згідно з яким заступнику директора ОСОБА_1 дозволено використання орендованого автомобіля у службових цілях.

Судові інстанції при цьому обґрунтовано відхилили доводи податкового органу про необхідність надання позивачем на підтвердження зв'язку витрат на мобільний зв'язок з господарською діяльністю підприємства журналу обліку дзвінків із зазначенням їх цілей та тривалості за кожним номером, оскільки такі рахунки не відповідають визначенню первинного документа, наведеного в ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Вирішуючи питання про законність прийняття податкових повідомлень-рішень від 13.10.2015 року №0003272200 та від 13.10.2015 року №0003282200, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в задоволенні цієї частини позовних вимог, дійшов висновку про фіктивний характер господарських операцій, вчинених позивачем з ТОВ «Будмайстер ЛТД», ТОВ «Поділляагробуд», ТОВ «КВП Девелопмент», ТОВ «КВП Спецбуд», ТОВ «Компанія БТС», ТОВ «Тоніс ЛТД», ТОВ «Тукан ЛТД» та ТОВ «БФ Енерго».

Однак, колегія суддів не може погодитись із зазначеними доводами Київського апеляційного адміністративного суду зважаючи на таке.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд першої інстанції цілком обґрунтовано врахував долучені позивачем до матеріалів справи копії документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; актів виконаних робіт; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); звітів з надання робіт та послуг; товарно-транспортних накладних.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників (вироків або інших судових рішень, які набрали законної сили, тощо), не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «ТД «Агро-Трейд» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність ТОВ «ТД «Агро-Трейд» реального характеру розглядуваних господарських операцій.

При цьому Київський окружний адміністративний суд правильно відхилив посилання органу державної фіскальної служби на наявну в нього податкову інформацію щодо постачальників позивача як на підставу для висновку про обґрунтованість здійснених донарахувань за цим епізодом, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Згідно зі ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 року підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 року.

Приймаючи до уваги те, що позивачу сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.05.2017 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, несплачена сума судового збору підлягає стягненню.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агро-Трейд» - задовольнити.

Касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року - скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року - залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агро-Трейд» судовий збір у сумі 1644662,03 грн. (один мільйон шістсот сорок чотири тисячі шістсот шістдесят дві гривні 03 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ І.О. Бухтіярова

____ О.А. Веденяпін