Ухвала суду № 70598931, 28.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2017 р. м. Київ К/800/2510/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

судді: Голяшкіна О.В.,

Мороза В.Ф.,

секретар судового засідання Ловецка Т.В.,

за участю: представника позивача Лисиці С.В.,

представника відповідача Ілюченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус України»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року

у справі № 826/6020/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус України»

до Київської регіональної митниці Державної митної служби України, Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві,

про визнання протиправними рішень та стягнення надмірно сплачених коштів,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус Україна» (далі - Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці (далі - Митниця) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ Держказначейства), в якому з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів: 1) № 100190000/2012/312795/2 від 06 вересня 2012 року; 2) № 100190000/2012/312796/2 від 06 вересня 2012 року; 3) № 100190000/2012/312813/2 від 12 вересня 2012 року; 4) № 100190000/2012/312814/2 від 12 вересня 2012 року; 5) № 100190000/2012/312972/2 від 23 жовтня 2012 року; 6) № 100190000/2012/312981/2 від 23 жовтня 2012 року; 7) № 100190000/2012/313008/2 від 30 жовтня 2012 року; 8) № 100190000/2012/313009/2 від 30 жовтня 2012 року; 9) № 100190000/2012/313010/2 від 30 жовтня 2012 року; 10) № 100190000/2012/313048/2 від 05 листопада 2012 року; 11) № 100190000/2012/313049/2 від 05 листопада 2012 року; 12) № 100190000/2012/313050/2 від 05 листопада 2012 року; 13) № 100190000/2012/313100/2 від 12 листопада 2012 року; 14) № 100190000/2012/313101/2 від 12 листопада 2012 року; 5) № 100190000/2012/313112/2 від 13 листопада 2012 року; 16) № 100190000/2012/313163/2 від 20 листопада 2012 року; 17) № 100190000/2012/313218/2 від 28 листопада 2012 року; 18) № 100270000/2012/313321/2 від 19 грудня 2012 року; 19) № 100270000/2013/300038/2 від 22 січня 2013 року; 20) № 100270000/2013/300087/2 від 04 лютого 2013 року; 21) № 00270000/2013/300154/2 від 18 лютого 2013 року; 22) № 100270000/2013/300198/2 від 25 лютого 2013 року; 23) № 100270000/2013/300236/2 від 04 березня 2013 року; 24) № 100270000/2013/300237/2 від 04 березня 2013 року; 25) № 100270000/2013/300281/2 від 13 березня 2013 року; 26) № 100270000/2013/300306/2 від 18 березня 2013 року; 27) № 100270000/2013/300319/2 від 19 березня 2013 року; 28) № 100270000/2013/300353/2 від 28 березня 2013 року; 29) № 100270000/2013/300371/2 від 01 квітня 2013 року; 30) № 100270000/2013/300372/2 від 01 квітня 2013 року; 31) № 100270000/2013/300373/2 від 01 квітня 2013 року; 32) № 100270000/2013/300404/2 від 08 квітня 2013 року; 33) № 100270000/2013/300413/2 від 09 квітня 2013 року; 34) № 100270000/2013/300435/2 від 16 квітня 2013 року; 35) № 100270000/2013/300434/2 від 16 квітня 2013 року;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації: 1) 100190000/2012/02478; 2) 100190000/2012/02514; 3) 100190000/2012/02883; 4) 100190000/2012/02940; 5) 100190000/2012/02998; 6) 100190000/2012/03069; 7) 100190000/2012/02479; 8) 100190000/2012/02815; 9) 100190000/2012/02881; 10) 100190000/2012/02941; 11) 100190000/2012/02999; 12) 100190000/2012/03137; 13) 100190000/2012/02513; 14) 100190000/2012/02834; 15) 100190000/2012/02882; 16) 100190000/2012/02942; 17) 100190000/2012/03012; 18) 100270000/2013/00033; 19) 100270000/2013/00057; 20) 100270000/2013/00313; 21) 100270000/2013/00444; 22) 100270000/2013/00562; 23) 100270000/2013/00601; 24) 100270000/2013/00718; 25) 100270000/2013/00150; 26) 100270000/2013/00368; 27) 100270000/2013/00480; 28) 100270000/2013/00480; 29) 100270000/2013/00599; 30) 100270000/2013/00655; 31)100270000/2013/00253; 32) 100270000/2013/00367; 33) 100270000/2013/00498; 34) 100270000/2013/00600; 35) 100270000/2013/00672.

- стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків ГУ Держказначейства на користь Товариства надмірно сплачених 158855,72 грн. ввізного мита та 1482508,66 грн. податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року, у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення - про задоволення позову. Касаційна скарга мотивована неправомірністю оспорюваних рішень Митниці, оскільки у відповідача були відсутні претензії чи зауваження до первісно поданих декларантом основних документів згідно з положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (МК України), на підставі яких заявлено митну вартість товарів за першим методом (за ціною договору). Крім того, у жодному з оспорюваних випадків Митниця не аргументувала та не довела, що взаємовідносини продавця і покупця вплинула на ціну оцінюваних товарів, як того вимагають приписи ст. 58 МК України.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу ГУ Держказначейства просило залишити таку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

У судовому засіданні представник Товариства підтримав касаційну скаргу, просив задовольнити її з підстав, викладених в ній, представник Митниці заперечив проти задоволення касаційної скарги, рішення судів просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами встановлено, що Товариство здійснювало митне оформлення товару, придбаного в Aug. Winkhaus GmbH & Co KG, а саме «арматура металева для встановлення на вікна та двері, петлі шарнірні металеві» відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 01/UA/2010 від 19 квітня 2010 року.

Декларантом до митного оформлення подано вантажно-митні декларації, а саме : від 06 вересня 2012 року № 100190000/2012/332518, № 100190000/2012/332522, від 12 вересня 2012 року № 100190000/2012/333149, № 100190000/2012/333152, від 22 жовтня 2012 року № 100190000/2012/338077, № 100190000/2012/338137, від 30 жовтня 2012 року № 100190000/2012/339145, № 100190000/2012/339151, № 100190000/2012/339157, від 05 листопада 2012 року № 100190000/2012/339794, № 100190000/2012/339795, № 100190000/2012/339832, від 12 листопада 2012 року № 100190000/2012/340604, № 100190000/2012/340616, № 100190000/2012/340754, від 20 листопада 2012 року № 100190000/2012/341607, від 27 листопада 2012 року № 100190000/2012/342563, від 19 грудня 2012 року № 100270000/2012/345142, від 22 січня 2013 року № 100270000/2013/149428, від 04 лютого 2013 року № 100270000/2013/150641, від 18 лютого 2013 року № 100270000/2013/152057, від 25 лютого 2013 року № 100270000/2013/152924, від 04 березня 2013 року № 100270000/2013/153776, № 100270000/2013/153779, від 12 березня 2013 року № 100270000/2013/154711, від 18 березня 2013 року № 100270000/2013/155229, від 19 березня 2013 року № 100270000/2013/155487, від 28 березня 2013 року № 100270000/2013/156589, від 01 квітня 2013 року № 100270000/2013/156936, № 100270000/2013/156954, № 100270000/2013/156963, від 08 квітня 2013 року, № 100270000/2013/157754, від 09 квітня 2013 року № 100270000/2013/158009, від 16 квітня 2013 року № 100270000/2013/158924, № 100270000/2013/158928,

При цьому митна вартість товару була розрахована відповідно до першого методу визначення митної вартості, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Для підтвердження заявленої митної вартості Товариство додавало зовнішньоекономічний договір (контракт), доповнення (специфікації) до нього, рахунки-фактури (інвойси), накладні CMR, довідки про транспортні витрати, договори про перевезення.

Митниця, не погодившись із оцінкою позивача, здійснив її самостійно із застосуванням 6-го методу, в результаті чого прийнято оспорювані рішення про визначення митної вартості товарів: 1) № 100190000/2012/312795/2 від 06 вересня 2012 року; 2) № 100190000/2012/312796/2 від 06 вересня 2012 року; 3) № 100190000/2012/312813/2 від 12 вересня 2012 року; 4) № 100190000/2012/312814/2 від 12 вересня 2012 року; 5) № 100190000/2012/312972/2 від 23 жовтня 2012 року; 6) № 100190000/2012/312981/2 від 23 жовтня 2012 року; 7) № 100190000/2012/313008/2 від 30 жовтня 2012 року; 8) № 100190000/2012/313009/2 від 30 жовтня 2012 року; 9) № 100190000/2012/313010/2 від 30 жовтня 2012 року; 10) № 100190000/2012/313048/2 від 05 листопада 2012 року; 11) № 100190000/2012/313049/2 від 05 листопада 2012 року; 12) № 100190000/2012/313050/2 від 05 листопада 2012 року; 13) № 100190000/2012/313100/2 від 12 листопада 2012 року; 14) № 100190000/2012/313101/2 від 12 листопада 2012 року; 5) № 100190000/2012/313112/2 від 13 листопада 2012 року; 16) № 100190000/2012/313163/2 від 20 листопада 2012 року; 17) № 100190000/2012/313218/2 від 28 листопада 2012 року; 18) № 100270000/2012/313321/2 від 19 грудня 2012 року; 19) № 100270000/2013/300038/2 від 22 січня 2013 року; 20) № 100270000/2013/300087/2 від 04 лютого 2013 року; 21) № 00270000/2013/300154/2 від 18 лютого 2013 року; 22) № 100270000/2013/300198/2 від 25 лютого 2013 року; 23) № 100270000/2013/300236/2 від 04 березня 2013 року; 24) № 100270000/2013/300237/2 від 04 березня 2013 року; 25) № 100270000/2013/300281/2 від 13 березня 2013 року; 26) № 100270000/2013/300306/2 від 18 березня 2013 року; 27) № 100270000/2013/300319/2 від 19 березня 2013 року; 28) № 100270000/2013/300353/2 від 28 березня 2013 року; 29) № 100270000/2013/300371/2 від 01 квітня 2013 року; 30) № 100270000/2013/300372/2 від 01 квітня 2013 року; 31) № 100270000/2013/300373/2 від 01 квітня 2013 року; 32) № 100270000/2013/300404/2 від 08 квітня 2013 року; 33) № 100270000/2013/300413/2 від 09 квітня 2013 року; 34) № 100270000/2013/300435/2 від 16 квітня 2013 року; 35) № 100270000/2013/300434/2 від 16 квітня 2013 року.

Судами встановлено, що після здійснення співставлень рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості подібних за якісними характеристиками товарів у посадових осіб Митниці виникли сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товару, про що зазначено в гр. 33 оскаржуваних рішень.

З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі, з декларантом проведено консультації та запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно з ч.ч. 3 та 4 ст. 53 МК України, зокрема шляхом надіслання електронного повідомлення, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, виписку з бухгалтерської документації, висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних або подібних (аналогічних) товарів на території України, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, розрахунок ціни (калькуляцію).

Судами встановлено, що декларантом не було надано всіх витребуваних додаткових документів, а надані додаткові документи не містили всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Так, зокрема судом встановлено, що рішення № 100190000/2012/312795/2 та № 100190000/2012/312796/2 від 06 вересня 2012 року прийняті митним органом у зв'язку із тим, що наданий позивачем документ від 08 листопада 2012 року у вигляді відповіді щодо рівня цін німецького та польського підрозділів Aug.Winkhaus GmbH&Co.KG не може розглядатись у якості підтвердження заявленої митної вартості, оскільки наданий виключно після звернення даної фірми із інформацією, зміст якої дублює рахунок-фактуру та відповідає асортименту тільки фактичної поставки, тобто має суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців.

Крім того, експертні висновки від 07 листопада 2012 року № 12/824 та № 12/825 ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», надані Товариству в якості додаткових, прийняті до уваги, але не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів тому, що вартісний аналіз проводився експертом виключно на підставі документів, які надав замовник, та носять «консультативний» характер за відсутності в них обґрунтування ціни товарів з урахуванням вартості сировини. Експертом не зазначені конкретні джерела інформації (не вказано, яких саме спеціалізованих видань розглянуті дані для підтвердження цін та яких саме виробників та постачальників відповідної продукції використана цінова інформація). Аналіз цін не здійснено, кон'юктура ринку не врахована, що не дає можливості використовувати надані документи в якості підтвердження заявленої митної вартості товару.

Підставою для винесення спірних рішень № 100190000/2012/312813/2 та № 100190000/2012/312814/2 від 12 вересня 2012 року було те, що позивачем на вимогу митного органу в якості виписки з бухгалтерської документації були надані прибуткові накладні від 13 вересня 2012 року № 4500153867 та № 4500153878, що були сформовані на підставі облікових даних Товариства. Зазначені накладні враховують лише витрати, які понесені підприємством у зв'язку з купівлею товару, його транспортуванням та здійснення перерахувань пов'язаних з митним оформленням товару у вільне використання. При цьому позивачем не надано даних бухгалтерського обліку стосовно інформації по операціям з контрагентами.

Також у копії платіжного доручення в іноземній валюті від 08 жовтня 2012 року № 37 вказана сума перерахування 204990,39 Євро та у графі «призначення платежу» зазначено, що оплата за товари здійснюється за контрактом від 19 квітня 2010 року loi/UA/2010. У копії заяви про купівлю іноземної валюти від 08 жовтня 2012 року № 37 підтверджується сума купівлі валюти - 204990,39 EUR. Сума, зазначена у інвойсі від 06 вересня 2012 року № 1001534952 становить 71058,45 EUR.

У зв'язку з тим, що у платіжному дорученні не зазначені номери інвойсів, неможливо перевірити за якими поставками товарів здійснено перерахування коштів, чи Здійснено передоплату, чи оплата здійснена за вже поставлений товар.

Згідно з експертними висновками державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 27 листопада 2012 № 12/873, № 12/874 у ході експертного аналізу експертом розглядалися документи, що надавались до митного оформлення (контракт, специфікація до контракту, інвойси від 06 вересня 2012 року № 1001534952, № 1001534956, додаток до контракту, додаткові угоди, товаро-транспортні документи), та інформація отримана від компанії «Aug.Winkhaus GmbH&Co.KG» (Польща). Таким чином, суди дійшли висновку про те, що експерт, здійснюючи вартісний аналіз товару на підставі наданих до митного оформлення документів, посилається виключно на цінову політику фірми-виробника товару, орієнтовану безпосередньо на Товариство, а не на кон'юнктуру ринку в цілому. У експертному висновку від 27 листопада 2012 року № 12/873 експерт двічі посилається на інвойс від 06 вересня 2012 року № 1001534952 із зазначенням суми 17063,65 EUR. Але, у інвойсі наданому до митного оформлення, зазначена інша сума 71058,45 EUR.

Таблиця, що наявна у висновку з посиланням на інвойс від 06 вересня 2012 року № 1001534952, за артикулами товарів та кількістю не співпадає із інвойсом (за таким саме номером та датою), за яким здійснювалось митне оформлення.

Таким чином суди погодились із доводами відповідача, що такі експертні висновки ДП «Держзовнішінформ» від 27 листопада 2012 року № 12/873 та № 12/874 не можуть бути прийняті як такі, що підтверджують заявлену позивачем митну вартість

Надані видаткові накладні від 24 вересня 2012 року № 52559410, від 27 вересня 2012 року № 52566419, від 27 вересня 2012 року № 52562139, від 28 вересня 2012 року № 52569961, від 27 вересня 2012 року № 52566954 не супроводжуються податковими накладними, що не підтверджує фактичне постачання товарів відповідним підприємствам.

Позивачем не надані виписки з бухгалтерських та банківських документів, які містять відповідні реквізити та банківські відмітки про надходження коштів в якості оплати за товари.

Позивачем надано пояснення фірми «Aug.Winkhaus GmbH&Co.KG» від 08 листопада 2012 року та від 20 листопада 2012 року на підтвердження рівня цін, за якими кожний артикул відпускається тільки на ринок України.

З приводу обгрунтованості прийнятих митним органом рішень № 100270000/2013/300038/2 від 22 січня 2013 року; № 100270000/2013/300087/2 від 04 лютого 2013 року; № 100270000/2013/300154/2 від 18 лютого 2013 року; № 100270000/2013/300198/2 від 25 лютого 2013 року; № 100270000/2013/300236/2 від 04 березня 2013 року; № 100270000/2013/300237/2 від 04 березня 2013 року; № 100270000/2013/300281/2 від 13 березня 2013 року; №100270000/2013/300306/2 від 18 березня 2013 року; № 100270000/2013/300319/2 від 19 березня 2013 року; № 100270000/2013/300353/2 від 28 березня 2013 року; № 100270000/2013/300371/2 від 01 квітня 2013 року; № 100270000/2013/300372/2 від 01 квітня 2013 року; № 100270000/2013/300373/2 від 01 квітня 2013 року; № 100270000/2013/300404/2 від 08 квітня 2013 року; № 100270000/2013/300413/2 від 09 квітня 2013 року; № 100270000/2013/300434/2 від 16 квітня 2013 року; № 100270000/2013/300435/2 від 16 квітня 2013 року, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Позивачем надавались експертні висновки державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 07 листопада 2012 року № 12/824, від 07 листопада 2012 року № 12/825, від 27 листопада 2012 року №12/873, від 27 листопада 2012 року №12/874, від 07 грудня 2012 року № 12/894, від 07 грудня 2012 року № 12/895, від 07 грудня 2012 року № 12/896, термін дії яких вже закінчився.

Замість розрахунку ціни (калькуляції) позивачем надані пояснення компанії виробника «Aug.Winkhaus GmbH&Co.KG» щодо порядку формування ціни продукції. У листі компанії зазначається, що «ціни на фурнітуру, комплектуючі та інші товари для поставки в Україну в компанію ТОВ «Вінкхаус Україна» розраховуються на основі витрат на виробництво цих товарів плюс адміністративні витрати, витрати на збут продукції та з урахуванням середнього показника прибутковості». Однак, у листі не зазначена основна стаття витрат, на підставі якої формується вартість товару - сировина (метал), що є основною складовою вартості товару.

Також зазначено, що ціни на продукцію протягом тривалого часу залишаються незмінними, незважаючи на те, що основна сировинна складова товару - метал, при цьому за даними Світових ринків ціни на метал постійно змінюються.

Комплект каталогів, наданий Товариством не містить цінової інформації стосовно оцінюваних товарів. Тому надані каталоги не можуть використовуватись в якості інформаційного матеріалу при здійсненні порівнянь наявної (у декларанта та митного органу) цінової інформації стосовно ідентичних та/або подібних товарів.

У своїх листах позивач зазначає про надання довідкової інформації щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам. При цьому, Товариство надає Звіт про стан рахунків торгового експорту щодо сум інвойсів, за якими товари відпускаються позивачу.

Однак, інформація щодо рівня цін, за якими товар продається на ринок України не є інформацією щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Надані митні декларації типу «EX A» MRN 13PL393010Е0014831, MRN 13PL393010Е0021249 не є копією митної декларації країни відправлення (як зазначено у ч. 3 ст. 53 МК України), а роздрукована з електронної копії. Дана декларація не містить відміток митних органів країни відправлення.

Крім того, Позивачем не надано даних аналітичного бухгалтерського обліку стосовно детальної інформації по операціям з контрагентами «Aug.Winkhaus GmbH&Co.KG» (Німеччина) та «Aug.Winkhaus GmbH&Co.KG» (Польща).

На підставі вказаних рішень про коригування митної вартості товарів Митниця прийняла відповідні оспорювані картки відмови.

У подальшому товар, імпортований позивачем, було випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України.

Вважаючи вказані дії та рішення Митниці протиправними, Товариство звернулась до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено, що заявлена митна вартість є близькою до вартості операцій відповідно до вимог ч. 18 ст. 58 МК України та не довів, що взаємозв'язок між продавцем і покупцем не вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Водночас, Товариство не надало на вимогу відповідача всі витребувані додаткові документи, а надані документи не містили всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо правомірності оспорюваних у справі рішень та карток відмови Митниці, а також відсутності підстав для задоволення позову, оскільки Митницею цілком правомірно здійснено коригування митної вартості на підставі поданих декларантом документів та наявних відомостей із застосуванням положень ст. 64 МК України (резервний метод), відповідно до якої митна вартість повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, варто зазначити, що митний орган має право витребовувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року у справі № 21-498а15.

Розглядаючи цю справу та вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили, які розбіжності, ознаки підробки або відсутність яких відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у наданих декларантом відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 МК України документах викликали у Митниці обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару у кожному з конкретних випадків ввезення товару. Натомість суди вдалися в основному до оцінки належності таких доказів як експертних висновків державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» та інших додатково наданих позивачем доказів.

Згідно з положеннями ст. 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце (ч. 13 ст. 58 МК України).

Зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, чи відповідач у передбаченому законодавством порядку надавав декларанту відповідні письмові обґрунтування.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

При продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу. (ч.ч. 14-18 ст. 58 МК України).

Аналіз викладених положень ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що під час митного оформлення товарів, реалізованих між пов'язаними особами, існує чітка процедура, яка полягає, зокрема, у наданні органом контролю декларанту письмових обґрунтувань щодо наявності відповідного впливу, спростування декларантом наявності такого впливу, надання останньому можливості взяти вартість операції за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом тощо.

Наведені вище обставини справи судами не враховано, не встановлено та не досліджено.

Зазначені порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій унеможливлюють постановлення законного та обґрунтованого рішення у цій справі, оскільки без їх виправлення неможливо повно, всебічно та об'єктивно дати оцінку спірним відносинам та оспорюваним рішенням.

Суд касаційної інстанції не має повноважень виправити допущені судами порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус України» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: