Ухвала суду № 70598646, 22.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" листопада 2017 р. м. Київ К/800/23579/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (судді-доповідача),

Загороднього А.Ф.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області (далі - Артемівська ОДПІ) про скасування вимоги,

за касаційною скаргою Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати вимогу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області (далі - Горлівської ОДПІ ГУ ДФС в Донецькій області) (після реорганізації - Артемівська ОДПІ) від 10 березня 2016 року №Ф-383-25 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 39805 грн 16 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2016 року, позов задоволено. Скасовано вимогу Горлівської ОДПІ ГУ ДФС в Донецькій області від 10 березня 2016 року №Ф-383-25 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 39805 грн 16 коп.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судами встановлено, що 10 березня 2016 року Горлівською ОДПІ було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-383-25 в розмірі 39805 грн 16 коп.

Позивач 8 квітня 2016 року звернувся до Горлівської ОДПІ з заявою про звільнення від виконання обов'язку, передбаченого частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне стархування».

Листом від 12 квітня 2016 року №1580/Р/05-05-13 відповідачем повідомлено, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, де проводилась АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, тому вони зобов'язані виконувати обов'язки, передбачені частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне стархування». Крім того, роз'яснено, що умовою звільнення (відстрочення) від виконання обов'язків, визначениих вказаною статтею є заява у довільній формі, яка подається платником єдиного внеску до фіскального органу за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній йформі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закічення антитериростичної операції та сертифікат Торгово-промислової палати України.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що позивач, який перебував на території проведення антитерористичної операції звільнений від виконання обов'язку щодо сплати єдиного внеску за період з 15 жовтня 2014 року до 31 грудня 2015 року на підставі пункту 9.3. розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 4 липня 2013 року №406-VII до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) та Податкового кодексу України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).

Частиною другою статті 6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

2 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності 15 жовтня 2014 року (далі - Закон №1669).

Підпунктом б пункту 8 статті 14-1 Закону №1669 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 було доповнено пунктом 9-4 такого змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідно до статті 1 Закону №1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Пунктом 5 статті 11 Закону №1669 передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до вказаного розпорядження до зазначених населених пунктів належить м.Дзержинськ.

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та 2 грудня 2015 року розпорядженням №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, пунктом 3 якого визнано такими, що втратили чинність, розпорядження від 30 жовтня 2014 року №1053-р та від 5 листопада 2014 року №1079-р.

Статтею 10 Закон №1669 встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Таким чином, для звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закон №2464-VI, та від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань платник єдиного внеску зобов'язаний подати відповідну заяву, а також документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мало місце на території проведення антитерористичної операції, яким є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Проте, судами попередніх інстанцій не з'ясовано та не досліджені обставини щодо отримання позивачем сертифікату Торгово-промислової палати України, який би підтверджував настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, та подання його до відповідача разом із заявою про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску.

Зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то в силу частини четвертої статті 227 цього Кодексу прийняті ними рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА :

Касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2016 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

А.Ф. Загородній

І.В. Штульман