Ухвала суду № 70598552, 27.11.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Комшелюк Т.О.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"27" листопада 2017 р. Справа № 817/1074/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Кузьменко Л.В.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Лібеги С.О.,

представників сторін,:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "19" вересня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько" (Далі ТОВ "Торговий дім "Оселедько") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування податкового повідомлення рішення від 29 червня 2017 року №0004021401, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 350076грн.

До початку розгляду справи позивачем подано заяву про зміну (збільшення) підстав та предмету позову, в якій позивач просив скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 29.06.2017 №0004021401, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 350076 грн. (в тому числі 280061 грн. основного зобовязання та 70015 грн. штрафної санкції), №0004031401, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 848488 грн. (в тому числі 678790 грн. основного зобовязання та 169698 грн. штрафної санкції), №0004051401, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1914305,15грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 29.06.2017 №0004031401, № НОМЕР_1 в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 29.06.2017 №0004021401 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в частині основного платежу на суму 278272 грн. та штрафних санкцій на суму 69568 грн.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 29.06.2017 №0004021401 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в частині основного платежу на суму 1789 грн. та штрафних санкцій на суму 447грн. відмовлено.

Присуджено на користь позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 46659,52грн.

Не погоджуючись з постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її в частині задоволення позову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області на підставі наказу від 04.04.2017 №271 та від 20.04.2017 №364 проведено планову виїзну перевірку ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько", код за ЄДРПОУ 40047273 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 05.10.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 15.05.2017 №227 /17-00-14-01/40047273.

Згідно з висновків акту перевірки, податковим органом встановлено наступні порушення:

1. пп.14.1.206 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2, ст.44 розділу І, пп.134.1.1 п.134.1. ст.134 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 280 061 грн., в т.ч. за 2016р. на суму 280061 грн.

2. п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст.198, п.200.1 , п.200.4, п.201.10 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 678790,00грн., в т.ч. лютий 2016р. - на суму 16181,00 грн., за червень 2016р. - на суму 49339,00 грн., за липень 2016р. - на суму 13747,00 грн., за грудень 2016р. - на суму 599523,00 грн., та завищено відємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2016р. - на суму 317252,00 грн. та за квітень 2016р. на суму 128664,00 грн.

3. п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320, а саме: не оприбуткування готівки в касі підприємства на загальну суму 382 861,03грн.

На підставі акта перевірки від 15.05.2017р. №227 /17-00-14-01/40047273 Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 червня 2017 р. №0004021401, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 350076 грн. (в тому числі 280061 грн. основного зобовязання та 70015 грн. штрафної санкції), №0004031401, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 848488 грн. (в тому числі 678790 грн. основного зобовязання та 169698 грн. штрафної санкції) та №0004051401, яким застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 1914305,15 грн.

Вважаючи вказані рішення податкового органу протиправними, ТОВ "Торговий дім "Оселедько" звернулося до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновків, що податкові повідомлення- рішення від 29.06.2017 №0004031401, № НОМЕР_1 та податкове повідомлення- рішення №0004021401 в частині щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в частині основного платежу на суму 278272грн. та штрафних санкцій на суму 69568грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції щодо неправомірності податкового повідомлення- рішення №0004021401 в частині щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в частині основного платежу на суму 278272 грн. та штрафних санкцій на суму 69568грн., колегія суддів враховує наступне.

Згідно висновків податкового органу, перевіркою встановлено порушення п.п.14.1.206 п.14.1 ст.14, п.п.44.1 п.44.2 ст. 44 розділу 1, п.п.134.1 п.134.1 ст. 134 розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 280061 грн., в т.ч. за 2016 рік на суму 280061 грн.

З акту перевірки перевірки вбачається, що підставами для донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток послужили висновки податкового органу щодо не підтвердження позивачем реальності господарських операцій належними первинними бухгалтерськими документами.

Зокрема, відповідачем було поставлено під сумнів фінансово- господарську діяльність позивача з контрагентами ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 та зроблено висновок, що господарські операції між ними не підтверджено документально.

Підпунктом 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України, для обрахунку обєкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV (далі Закон №996-ХІV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-ХІV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, згідно наведених норм права, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом, ТОВ "ТД "Оселедько" було укладено договір надання та організації послуг перевезення №09/050116 від 05.01.2016р. з ФОП ОСОБА_4 (Перевізник), предметом договору є взаємовідносини сторін, які виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів. ( а. с. 85 т.1)

Факт надання транспортних послуг згідно договору №09/050116 від 05.01.2016р. підтверджується актами виконаних робіт № 6 від 12.01.2016 р. на суму 19432грн. в т.ч. ПДВ 3238,67 грн., № 13 від 19 .01.2016 р. на суму 22675 грн. в т.ч. ПДВ 3779,17 грн., №20 від 26.01.2016 р. на суму 24211 грн. в т.ч. ПДВ 4035,17 грн., № 30 від 02.02.2016 р. на суму 22675 грн. в т.ч. ПДВ 3779,17 грн., № 41 від 09.02.2016 р. на суму 23547 грн. в т.ч. ПДВ 3924,50 грн., № 54 від 16.02.2016 р. на суму 25786 грн. в т.ч. ПДВ 4297,67 грн., №72 від 23.02.2016 р. на суму 25869 грн. в т.ч. ПДВ 4311,50 грн., № 80 від 01.03.2016 р. на суму 25869 грн. в т.ч. ПДВ 4311,50 грн., №95 від 09.03.2016 р. на суму 25869 грн. в т.ч. ПДВ 4311,5грн., №107 від 15.03.2016 р. на суму 25701 грн. в т.ч. ПДВ 4283,50 грн., №126 від 22.03.2016 р. на суму 25869 грн. в т.ч. ПДВ 4311,50 грн., №137 від 29.03.2016 р. на суму 25869 грн. в т.ч. ПДВ 4311,50 грн., №150 від 05.04.2016 р. на суму 25869 грн. в т.ч. ПДВ 4311,50 грн., №174 від 12.04.2016 р. на суму 25869грн. в т.ч. ПДВ 4311,5грн., №193 від 18.04.2016 р. на суму 25869 грн. в т.ч. ПДВ 4311,50грн., №215 від 26.04.2016 р. на суму 25869 грн. в т.ч. ПДВ 4311,5грн., №231 від 04.05.2016 р. на суму 27283грн. в т.ч. ПДВ 4547,17грн., №253 від 10.05.2016 р. на суму 19078грн. в т.ч. ПДВ 3179,67грн., №271 від 18.05.2016 р. на суму 25869грн. в т.ч. ПДВ 4311,5грн., №283 від 24.05.2016 р. на суму 25869грн. в т.ч. ПДВ 4311,50 грн., №308 від 01.06.2016 р. на суму 25869грн. в т.ч. ПДВ 4311,5грн., №318 від 07.06.2016 р. на суму 26033грн. в т.ч. ПДВ 4338,83грн., №351 від 14.06.2016 р. на суму 25869грн. в т.ч. ПДВ 4311,50грн., №364 від 22.06.2016 р. на суму 26908грн. в т.ч. ПДВ 4484,67грн., №373 від 29.06.2016 р. на суму 28487грн. в т.ч. ПДВ 4747,83грн. (а.с.86-111, т.1), товарно-транспортними накладними (а.с.112-250, т.1; а.с.1-107).

Оплата за надання транспортних послуг згідно договору №09/050116 від 05.01.2016р. підтверджується виписками по рахунку ТОВ "Торговий дім "Оселедько" зокрема: 12.01.2016 р. на суму 19432грн. в т.ч. ПДВ 3238,67грн., 19.01.2016 р. на суму 22675грн. в т.ч. ПДВ 3779,17грн., 26.01.2016 р. на суму 24211грн. в т.ч. ПДВ 4035,17грн., 09.02.2016 р. на суму 23547грн. в т.ч. ПДВ 3924,50грн., 16.02.2016 р. на суму 25786грн. в т.ч. ПДВ 4297,67грн., 23.02.2016 р. на суму 25869грн. в т.ч. ПДВ 4311,5грн., 01.03.2016 р. на суму 25869грн. в т.ч. ПДВ 4311,5грн., 09.03.2016 р. на суму 25869грн. в т.ч. ПДВ 4311,5грн., 15.03.2016 р. на суму 25701грн. в т.ч. ПДВ 4283,5грн., 22.03.2016 р. на суму 25869грн. в т.ч. ПДВ 4311,50грн., 30.03.2016 р. на суму 25869грн. в т.ч. ПДВ 4311,50грн., 06.04.2016 р. на суму 25869грн. в т.ч. ПДВ 4311,50грн., 13.04.2016 р. на суму 25869грн. в т.ч. ПДВ 4311,5грн., 26.04.2016 р. на суму 25869грн. в т.ч. ПДВ 4311,5грн., 04.05.2016 р. на суму 27283грн. в т.ч. ПДВ 4547,17грн., 11.05.2016 р. на суму 19078грн. в т.ч. ПДВ 3179,67грн., 18.05.2016 р. на суму 25869грн. в т.ч. ПДВ 4311,50грн., 24.05.2016 р. на суму 25869грн. в т.ч. ПДВ 4311,50грн., 01.06.2016 р. на суму 25869грн. в т.ч. ПДВ 4311,5грн., 14.06.2016 р. на суму 25869грн. в т.ч. ПДВ 4311,50грн., 22.06.2016 р. на суму 26908грн. в т.ч. ПДВ 4484,67грн., 29.06.2016 р. на суму 28487грн. в т.ч. ПДВ 4747,83грн., 06.07.2016 р. на суму 28487грн. в т.ч. ПДВ 4747,83грн.

Крім того ТОВ "ТД Оселедько" було укладено договір надання та організації послуг перевезення №26/010716 від 01.07.2016р., з ФОП ОСОБА_5 (Перевізник), предметом якого є взаємовідносини сторін, які виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів. (а. с. 108-109 т.2).

Факт надання транспортних послуг згідно договору №26/010716 від 01.07.2016р. підтверджується актами виконаних робіт № 121 від 27.07.2016 р. на суму 37268 грн., № 126 від 03.08.2016 р. на суму 39015 грн., № 140 від 09.08.2016 р. на суму 39015 грн., № 144 від 17.08.2016 р. на суму 39015 грн., № 148 від 23.08.2016 р. на суму 40053 грн., № 155 від 01.09.2016 р. на суму 40220 грн., № 159 від 06.09.2016 р. на суму 40220 грн., № 164 від 13.09.2016 р. на суму 38700 грн., № 173 від 22.09.2016 р. на суму 38988 грн., № 176 від 28.09.2016 р. на суму 39588 грн., № 212 від 05.10.2016 р. на суму 39588 грн., № 227 від 11.10.2016 р. на суму 41922 грн., № 244 від 19.10.2016 р. на суму 44150 грн., № 260 від 26.10.2016 р. на суму 42503 грн., № 293 від 02.11.2016 р. на суму 43429 грн., № 307 від 09.11.2016 р. на суму 43089 грн., № 318 від 17.11.2016 р. на суму 44405 грн., № 321 від 23.11.2016 р. на суму 42689 грн., № 333 від 01.12.2016 р. на суму 42689 грн., № 369 від 07.12.2016 р. на суму 45354 грн., № 374 від 14.12.2016 р. на суму 43289 грн., № 381 від 22.12.2016 р. на суму 45354 грн., № 405 від 29.12.2016 р. на суму 43289 грн., № 417 від 31.12.2016 р. на суму 44954 грн. (а. с. 110-133 т.2), товарно-транспортними накладними (а. с. 134-250 т.2, а. с. 1-144 т.3).

Оплата за надання транспортних послуг згідно договору №26/010716 від 01.07.2016р. підтверджується виписками по рахунку ТОВ "Торговий дім "Оселедько" зокрема: 03.08.2016 р. на суму 39015 грн., 03.08.2016 р. на суму 39015 грн., 17.08.2016 р. на суму 39015 грн., 23.08.2016 р. на суму 40053 грн., 07.09.2016 р. на суму 40220 грн., 14.09.2016 р. на суму 38700 грн., 22.09.2016 р. на суму 38988 грн., 28.09.2016 р. на суму 39588 грн., 13.10.2016 р. на суму 41922 грн., 21.10.2016 р. на суму 44150 грн., 28.10.2016 р. на суму 42503 грн., 02.11.2016 р. на суму 43429 грн., 11.11.2016 р. на суму 43089 грн., 18.11.2016 р. на суму 44405 грн., 25.11.2016 р. на суму 42689 грн., 01.12.2016 р. на суму 42689 грн., 09.12.2016 р. на суму 45354 грн., 15.12.2016 р. на суму 43289 грн., 23.12.2016 р. на суму 45354 грн., 29.12.2016 р. на суму 43289 грн.

Отже, враховуючи наведені норми права, встановлені судом обставини, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що реальність господарської операції позивача з контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що невиконання обовязку щодо подання декларацій чи відображення всіх господарських операцій в деклараціях ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4, вказує лише на порушення останніми норм податкового законодавства і ніяк не може свідчити про безпідставність понесених витрат та формування податкового кредиту по операціях придбання транспортних послуг, оскільки чинним законодавством не передбачено відповідальності юридичних осіб за дії інших осіб.

Окрім того, згідно матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, а також ФОП ОСОБА_4 був зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується відомостями з веб-сайту центрального органу державної податкової служби www.sta.gov.ua (що діє відповідно до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за №1456/26233).

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Тому, позивач не може нести відповідальності за діяння контрагентів та третіх осіб, у тому числі державного реєстратора та посадових осіб державної податкової служби, що видали контрагентам позивача свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, оскільки норми Податкового кодексу України не ставлять формування валових витрат та податкового кредиту в залежність від подання чи неподання звітності контрагентами платника податку до податкового органу та декларування ними у такій звітності податкових зобовязань.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача , що ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 не було подано до контролюючого органу декларацій, як на підставу неправомірності господарських операцій з ТОВ "Торговий дім "Оселедько".

Щодо посилань відповідача на відсутність в актах виконаних робіт прізвищ та посад осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності, а зазначення лише їх підпису , то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідно до ст.4 Закону №3996-ХІV, одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою, який передбачає, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми, а тому незначні недоліки первинних документів бухгалтерського обліку не свідчать про їх юридичну дефектність за умови, якщо інші докази підтверджують здійснення господарських операцій. щодо без.

Отже, надані позивачем акти виконаних робіт є належними первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують здійснення господарської діяльності.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що не може бути підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відсутність під час перевірки товарно-транспортних накладних, які було надано лише до заперечення на акт перевірки, оскільки згідно приписів абз. 2 п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З переліку додатків до заперечення на акт перевірки від 15.05.2017р. № 227 /17-00-14-01/40047273 вбачається, що позивачем було надано відповідачу, в порядку визначеному п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, належним чином завірені копії товаро транспортних накладних.

За наведених обставин та з врахуванням норм діючого законодавства, відповідач зобовязаний був врахувати додаткового надані позивачем документи, відтак доводи апеляційної скарги щодо порушення ТОВ "Торговий дім "Оселедько" п. 44.1 , п. 44.2 ст. 44 , п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134, Податкового Кодексу України не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на вище наведене, податкове повідомлення рішення від 29 червня 2017 р. № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в частині визначення податкового зобовязання в розмірі 347840 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення рішення № НОМЕР_1, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1914305,15 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Згідно акту перевірки, при вибірковій перевірці повноти та своєчасності оприбуткування одержаних підприємством готівкових коштів, встановлені факти не оприбуткування готівкових коштів на загальну суму 382861,03 грн., а саме 29.03.2016р. згідно щоденного фіскального чека (Z-звіта №0987) через РРО проведена операція «службове вилучення» (тобто інкасовано) готівки в розмірі 351895,00грн., проте в касу підприємства 29.03.2016р. оприбутковано готівку в сумі 121216,00грн., та 14.09.2016р. згідно щоденних фіскальних чеків (Z-звітів №1101 та №1102) через РРО проведені операції «службове вилучення» (тобто інкасовано) готівки в розмірі 152182,03грн. та 17051,48грн., проте в касу підприємства 29.03.2016р. оприбутковано лише готівку в сумі 17051,48грн.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, під час перевірки працівниками ГУ ДФС у Рівненській області не було враховано, що 28.03.2016 року було проведено по касі РРО готівкову суму, яка становила 230679 грн.

Згідно пояснень позивача, наданих суду першої інстанції , при вилучені готівки з каси РРО стався технічний збій (вимкнулося живлення в мережі), який призвів до того, що не була проведена через РРО операція «службове вилучення», що в свою чергу призвело, до того що зазначена сума перенеслася у Z звіт за 29.03.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, оприбуткування в касу товариства 28.03.2016 р. готівки в сумі 230679,00 грн., підтверджено прибутковим касовим ордером №56 від 28.03.2016 р. та відповідним записом в касовій книзі за 28.03.2016 р. У книзі обліку розрахункових операцій за 28.03.2016р. оприбутковано готівку в сумі 230679,00грн. Відповідно до видаткового касового ордера №586-63 від 28.03.2016 р. до каси установи банку 28.03.2016 р. була здана торгова виручка в сумі 230679,00 грн., що підтверджено банківською випискою за 28.03.2016р.

Окрім того, 13.09.2016 р. було проведено по касі РРО готівкову суму , яка становила 152182,03 грн. та в касу підприємства 13.09.2016 р. оприбутковано готівку в сумі 152182,03 грн., що підтверджено прибутковим касовим ордером №38 від 13.09.2016р. та відповідним записом в касовій книзі за 13.09.2017р.. У книзі обліку розрахункових операцій за 13.09.2016р. оприбутковано готівку в сумі 152182,03 грн. Відповідно до видаткового касового ордера від 13.09.2016р. до каси установи банку 13.09.2016р. була здана торгова виручка в сумі 152182,03 грн., що підтверджено банківською випискою за 13.09.2016.

У відповідності до пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р., оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що твердження відповідача про не оприбуткування готівки в касу позивача на загальну суму 382861,03 грн. є помилковим, оскільки перевіркою не встановлено приховування позивачем торгової виручки.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за не оприбуткування, неповне та/або несвоєчасне оприбуткування у касах готівки передбачено штраф у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1914305 грн. 15 коп. згідно податкового повідомлення рішення № НОМЕР_3 є безпідставним.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги з приводу правомірності винесення податкового повідомлення рішення №0004031401, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 848488 грн. (в тому числі 678790 грн. основного зобовязання та 169698 грн. штрафної санкції), то колегією суддів встановлено, що підставою для зазначеного висновку слугував зокрема висновок акту перевірки про завищення позивачем сум податкового кредиту по операціям з ФОП ОСОБА_4 на суму 109433,00 грн., в т.ч. січень 2116 11053,00 грн., лютий 2016 16313,00 грн., березень 2016- 21529,00 грн., квітень 2016 17246,00 грн., травень 2016 16350,00 грн., червень 2016 22194,00 грн., липень 2016 4748,00 грн. з огляду на наступне:

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відтак, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів/послуг, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, на підставі податкової накладної, складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних саме тим платником податку, який фактично здійснює операції з постачання товарів/послуг.

ТОВ "ТД "Оселедько" (у періоді, за який проводилась перевірка) зареєстроване платником ПДВ з 01.11.2015р. індивідуальний податковий номер 400472717166. Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №200237464, про що зазначено відповідачем в акті перевірки.

Матеріалами справи підтверджуються обставини встановлені судом першої інстанції, що ТОВ "ТД "Оселедько" було укладено договір надання та організації послуг перевезення №09/050116 від 05.01.2016р. з ФОП ОСОБА_4 (Перевізник), предметом договору є взаємовідносини сторін, які виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів.

Факт надання транспортних послуг згідно договору №09/050116 від 05.01.2016р. підтверджується актами виконаних робіт, ТТН та виписками по рахунку ТОВ «Торговий дім «Оселедько» на здійснення оплати за надання транспортних послуг згідно договору №09/050116 від 05.01.2016р., за переліком зазначеним вище.

Копії наведених документів надавалися як в ході перевірки та і до заперечення на акт перевірки (а.с.86-111, т.1, а.с.112-250, т.1; а.с.1-107)..

Факт реєстрації податкових накладних за вказаними господарськими операціями податковим органом не заперечується та не спростовується.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача щодо порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1 , п.200.4, п.201.10 ст.200 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит по господарських операцій з ФОП ОСОБА_4 на суму 109433,00 грн. є такими що не відповідають фактичним обставинам справи та положенням законодавства.

Також колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо порушення позивачем вимог пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в результаті яких занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 599523,45 грн., в т.ч. за грудень 2016р. - на суму 599523,45грн., з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами..., у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Судом першої інстанції вірно враховано положення абзацу 10 пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України відповідно до якого, у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З акту перевірки вбачається, що залишок ТМЦ відповідно до даних бухгалтерського обліку та первинних документів за результатами перевірки становить 6 786 427,54 грн.

При цьому, відповідач зазначає, що позивачем не надано первинні та бухгалтерські документи в підтвердження використання ТМЦ в господарській діяльності на суму 2 997 617,24грн. (залишок ТМЦ відповідно до даних перевірки 6786427,54 грн. "-" залишок ТМЦ відповідно до даних платника 3 788 810,33 грн.).

Поряд із зазначеним, судом першої інстанції правильно враховано, що в ході проведення перевірки на підставі наказу від 21.04.2017 р. № 5-Г позивача проведено інвентаризацію товарів, що придбані (отримані) за період з 05.10.2015 по 31.12.2016р.. відповідно до якої залишок товарів станом на 31.12.2016 року становить 6 786 427,51 грн., а відтак матеріалами інвентаризації не підтверджується, нестача придбаних товарів на суму 2 997 617,24 грн. на яку вказує відповідач в апеляційній скарзі.

Результати вказаної інвентаризації було надано ГУ ДФС у Рівненській області та долучено до матеріалів справи.

За наведених обставин справи, доводи апеляційної скарги щодо порушення приписів підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Водночас, колегія суддів зазначає, що хиби в бухгалтерському обліку платника податків є підставою для застосування адміністративного стягнення до посадових осіб такого платника, однак при визначенні обєкту оподаткування такі хиби не можуть бути підставою для застосування фінансових санкцій, оскільки при проведення перевірки відповідач зобовязаний встановити правильний обєкт оподаткування незалежно від виявлених недоліків бухгалтерського обліку.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги про заниження податкового зобовязання з ПДВ на суму 19794 грн. за рахунок невірного перенесення відємного значення за травень 2016р., що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, то акт перевірки та апеляційна скарга не міститься жодного посилання на те, яким чином що дане порушення вплинуло визначення податкового зобовязання в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні.

З матеріалів справи та пояснень сторін слідує, що відємне значення за травень 19794,00 грн. було сформоване за рахунок господарських операцій проведених з ФОП ОСОБА_4, згідно договору №09/050116 від 05.01.2016р. правову оцінку зазначеного питання щодо формування сум податкового кредиту по операціям з ФОП ОСОБА_4 судом викладено вище.

Водночас, досліджуючи інші порушення викладені в акті перевірки (в розділі 3.2.2 податковий кредит) та розрахунок штрафних санкцій до названого акту перевірки, колегією суддів встановлено, що вони не вплинули на визначення грошового зобовязання визначеного податковим повідомленням рішенням від 29. 06. 2017 р. № НОМЕР_4.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. апеля

В решті постанова не оскаржується.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "19" вересня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Л.В. Кузьменко

ОСОБА_2

Повний текст cудового рішення виготовлено "29" листопада 2017 р.