Постанова № 70598549, 27.11.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Недашківська К.М.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"27" листопада 2017 р. Справа № 817/1869/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Іваненко Т.В.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Лібеги С.О.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" вересня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Рівненської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості ,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відповідача- Рівненської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 203000009/2016/00045/1 від 20.10.2016.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем всупереч норм, встановлених ст. 57 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що Рівненською митницею ДФС правомірно, у відповідності до ст. 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, покликається на те, що судом не встановлено у чому саме полягав суперечливий характер наданих декларантом документів щодо митної вартості товарів, наявність ознак підроблення чи невідповідності у поданих документах

Заслухавши доповідь судді Житомирського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постанова суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Суд встановив, що у вересні 2016 року ОСОБА_3 у резидента Німеччини компанії EB Edelweiss GmbH за 6320 Євро (6100 Євро- вартість автомобіля та 220 Євро- транспортні витрати) на умовах передоплати, купив автомобіль, що був у експлуатації, марки «Peugeot» модель «3008», ідентифікаційний номер (номер кузова) VF30U9HR8CS094330, календарний рік виготовлення квітень 2012, що підтверджено матеріалами справи.

23 вересня 2016 року на ім"я позивача, фірмою - Продавцем було виставлено рахунки (інвойс-проформа) :

- 23092016.1 на суму 5100 Євро;

- 23092016.1 на суму 1220 Євро(а.с.8,9).

Оплата рахунків здійснена 26 вересня 2016 року :

-ОСОБА_3 платіжним дорученням з перерахуванням 5100 Євро з рахунку у Приватбанку на рахунок фірми-Продавця, зазначений у інвойсі(а.с.30)

-ОСОБА_4 платіжним дорученням з перерахуванням 1220 Євро з рахунку у Приватбанку на рахунок фірми-Продавця, зазначений у інвойсі(а.с.31).

19.10.2016 розпочато митне оформлення придбаного ОСОБА_3 автомобіля.

З цією метою, митним брокером ОСОБА_5 відповідно до укладеного з ОСОБА_3 договору від 13.10.2016 р. подано митну декларацію ІМ-40 ДЕ № 204050003/2016/018964 для митного оформлення ввезеного з Німеччини громадянином України ОСОБА_3 транспортного засобу.

Ввезений товар задекларований декларантом у митній декларації за ціною 6320 Євро (178366,35 грн.).

19.10.2016 Рівненською митницею ДФС направлено декларанту електронне повідомлення, в якому зазначалось, що при проведенні відповідно до положень ст.54 МКУ контролю правильності визначення декларантом вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією (внутрішній №1333), встановлено, що документи, надані до митного оформлення, містять розбіжності, а саме :

1.до митного оформлення надано три рахунки (інвойс) від однієї дати і за одним номером на той же транспортний засіб, але містять різну інформацію стосовно його вартості (6100 Євро, 5100 Євро, 1220 Євро). При цьому декларантом заявлено вартість автомобіля на рівні 6320 евро . Тому числове значення вартості не може бути перевірено;

2.до митного оформлення надано платіжні доручення від 26.09.16 р., які відповідають за сумою 5100 Євро та 1220 Євро.Підтвердження оплати за рахунком 6100 евро не надано;

3.відповідно до сертифікату від 19.10.16 транспортні витрати до м.Люблін, Польща, становлять 220 Євро. Декларантом не надано підтвердження про оплату транспортування з м.Люблін до пункту пропуску "Рава- Руська-Хребетне".

На підставі наведеного позивачу запропоновано подати :

1) висновок експерта-автотоварознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу, із врахуванням технічного стану транспортного засобу, терміну його експлуатації, його комплектації, відомості щодо яких вказані у ОСОБА_5 про проведення огляду (переогляду) товарів до МД від 14.10.2016 №209100501/2016/00466 та технічному паспорті від 20.04.2012 №2012ВV78974;

2) документи щодо вартості перевезення транспортного засобу від м. Люблін, Польща, до пункту пропуску «Рава Руська-Хребетне»;

3) банківський документа стосовно оплати за рахунком від 23.09.2016 №23092016.1 на суму 6100 Євро(а.с.16).

20.10.2016 декларантом направлено лист Рівненській митниці, в якому було зазначено, що у зв’язку з важким фінансовим становищем позивач не має можливості залучити експерта-автотоварознавця для отримання відповідного висновку; фактично сплачена вартість автомобіля становить 6320 Євро, що і є митною вартістю ввезеного транспортного засобу. Окрім того, митний орган було повідомлено, що документи, які підтверджують митну вартість автомобіля, були надані декларантом, а саме : проформа на передоплату й доставку товару на 5100 Євро та 1220 Євро, інвойс на товар без врахування витрат на доставку на суму 6100 Євро, сертифікат від 19.10.2016, платіжні доручення на 5100 Євро та на 1220 Євро, з огляду на законодавчі обмеження щодо переказів за кордон іноземної валюти(а.с.19)

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, 20.10.2016 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 204000009/2016/000045/1, із застосуванням резервного методу, внаслідок чого митну вартість автомобіля скориговано з 6230 Євро до 7833,60 Євро (а.с.22-23).

Не погоджуючись з рішенням митного органу, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову виходив з того, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару митний орган діяв на підставі в межах повноважень та у спосіб передбачений законом, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

З такими висновкам суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

В силу статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Приписами статті 53 Митного кодексу України обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що законодавством передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положень статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур"" від 15 лютого 2011 року, якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

В силу частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За нормами ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Так, контроль правильності визначення митної вартості товарів включає в себе контроль правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості товарів.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися, в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

За приписами чинного законодавства митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Тобто, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митного органу при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи належним чином ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Що стосується витрат на транспортування автомобіля від м.Люблін, Польща до митного кордоку України, то під час митного оформлення встановлено, що продавцем товару було допущено помилку, яка ним виправлена шляхом надання іншого сертифікату, в якому констатується факт помилки та зазначається, що 220 Євро є вартістю доставки автомобіля до кордону України та Польщі(а.с.27-28).

Крім того, позивач пояснив причини сплати суми вартості автомобіля двома сумами (5100 та 1220 Євро), тобто двома платіжними дорученнями - ним та його дружиною ОСОБА_4

Так, відповідно до приписів п.4 ст.6 Постанови Правління НБУ України від 03.03.2016 № 140 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України",

за дорученням фізичних осіб за межі України здійснюються перекази іноземної валюти за поточними валютними неторговельними операціями:

-з поточного рахунку в іноземній валюті - на суму, що в еквіваленті перевищує 15000 гривень, але не більше ніж 150000 гривень на місяць.

Отже, пояснення позивача про неможливість списання з його валютного рахунку всієї суми 6320 Євро у зв'язку з перевищенням встановленого НБУ ліміту, відповідачем не спростоване.

Крім того, декларантом згідно декларації є ОСОБА_5, з яким ОСОБА_3 уклав договір про надання відповідних послуг. Особою, відповідальною за фінансове врегулювання є ОСОБА_3 Між тим, укладаючи угоду, останній діє в інтересах сім'ї, оскільки перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 і придбаний автомобіль є спільною сумісною власністю.

Що стосується доводів відповідача про невідповідність задекларованої вартості автомобіля офіційним даним з електронного довідника Schwackeliste, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

При цьому митним органом не було спростовано ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Враховуючи викладене, зважаючи на наявність факту порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для вжиття заходів судового захисту таких прав та постановлення судового рішення про визнання протиправним рішення відповідача про коригування митної вартості.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно зі статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" вересня 2017 р. скасувати, прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів № 203000009/2016/00045/1 від 20.10.2016.

Присудити на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1163 (одна тисяча сто шістдесят три грн.) 58 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці ДФС України.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Т.В. Іваненко

ОСОБА_2

Повний текст cудового рішення виготовлено "30" листопада 2017 р.