Постанова № 70598491, 29.11.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Драч Ю.І.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"29" листопада 2017 р. Справа № 296/2675/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М.

ОСОБА_2,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "19" червня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови, зобов'язнання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом в якому просив визнати неправомірною бездіяльність (дії) Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в частині невиконання постанови Корольовського районного суду м. Житомира по адміністративній справі № 2а-432/14 від 18.09.2014 року; скасувати постанову державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_4 про повернення виконавчого документа від 23.03.2017 року по адміністративній справі № 2а-432/14 від 18.09.2014 року; зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області звернутись до суду з поданням про зміну сторони виконавчого провадження та зміну порядку та способу виконання судового рішення за постановою Корольовського районного суду м. Житомира по адміністративній справі № 2а-432/14 від 18.09.2014 року.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 19.06.2017 р. позов задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в частині невиконання постанови Корольовського районного суду м.Житомира по адміністративній справі №2а-432/14 від 18.09.2014 року.

Скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_5 про повернення виконавчого документа від 23.03.2017 року по адміністративній справі №2а-432/14 від 18.09.2014 року.

Зобов'язано Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області вирішити питання про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) та зміну порядку та способу виконання судового рішення за постановою Корольовського районного суду м. Житомира по адміністративній справі №2а-432/14 від 18.09.2014 року.

Стягнуто з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на користь держави 320 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, внаслідок чого став інвалідом війни 3 групи (а.с. 3).

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 18.09.2014 року зобов'язано Управління пенсійного фонду в м. Житомирі Житомирської області з 01.01.2014 року провести, відповідно до ст.ст.50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_3 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, що визначена ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із врахуванням фактично здійснених виплат.

На підставі вказаного рішення позивачу 19 травня 2015 року було видано виконавчий лист (а.сп. 4).

В подальшому ОСОБА_3 подав до відділу примусового виконання судових рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Житомирській області на примусове виконання вказаний вище виконавчий лист по справі №296/2675/17.

Встановлено, що 01.02.2017 року старшим державним виконавцем Богунського відділу ДВС Житомирського міського управління юстиції ОСОБА_6 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа (а.с. 6).

Однак, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_5 від 23.03.2017 р. виконавчий лист по адміністративній справі №2а-432/14 від 18.09.2014 року повернуто.

Не погоджуючись з винесенням вказаної вище постанови, ОСОБА_3 звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що постанова державного виконавця від 23.03.2017 р. про повернення виконавчого документа стягувачу винесена неправомірно та в супереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а відтак підлягає скасуванню. Щодо позовної вимоги про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) та зміну порядку та способу виконання судового рішення, то вона підлягає до часткового задоволення шляхом зобов'язання відповідача вирішити вказане питання, оскільки такі дії відповідача відносяться до його дискреційних повноважень. Судовий збір у розмірі підлягає стягненню з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на користь держави 320 грн. 00 коп.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком.

Так, спірні правовідносини врегульовувалися нормами Закону України «Про виконавче провадження»

В силу вимог ст. 1 Закону № 606-ХІV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і осіб, зазначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як визначено ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника; звернення стягнення на доходи боржника; інші заходи, передбачені рішенням.

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження").

Частиною 2 ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.3 вищевказаної статті закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:

- проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

- приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

Відтак, державний виконавець на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний прийняти міри для виконання виконавчого документа, натомість матеріали справи не містять доказів щодо вжиття виконавцем заходів для примусового виконання рішення суду. Нарахування коштів не є їх виплатою, тому судове рішення в даному випадку є не виконаним, тому виконавче провадження не може бути закрито.

Таким чином, колегія суддів робить висновок, що приймаючи постанову від 23.03.2017 р. про повернення виконавчого документа стягувачу державний виконавець діяв неправомірно та поза межами повноважень наданих йому Законом України «Про виконавче провадження», а тому вказана постанова підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання державного виконавця звернутися до суду із заявою про заміну сторони правонаступником, то колегія суддів вважає їх такими, що задоволенню не підлягають, оскільки це призводить до втручання у дискреційні повноваження органу державної влади.

Згідно пункту 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_7 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_7 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим.

Дискреційні повноваження полягають у виборі одного з юридично допустимих рішень, що кореспондується з конституційним принципом, закріпленим в статті 19 Конституції України, відповідно до якого, орган державної влади зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Суд не наділений повноваженнями підміняти дискреційні функції суб'єкта владних повноважень.

Крім того, суд позбавлений можливості зобов'язати відповідача діяти певним чином при вирішенні даного спору. Це пов'язано з тим, що 05.10.2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, яким відносини на стадії виконання судового рішення врегульовані по новому. Саме цим законом відповідач керуватиметься при новому поданні позивачем виконавчого документа та вчиненні відповідних дій.

Щодо стягнення судового збору з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на користь держави в розмірі 320 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Розподіл судових витрат регулюється ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зі змісту ст. 94 КАС України вбачається, що розподілу підлягають документально підтверджені судові витрати. Вказана стаття не передбачає розподілу (стягнення) судових витрат, які не були здійснені, а також порядку стягнення судових витрат у вигляді судового збору з відповідача в дохід Державного бюджету пропорційно до задоволеної або відхиленої частини вимог, якщо позивача звільнено від сплати судового збору.

Законом України "Про судовий збір" позивач, як громадянин, віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільнений (а.с. 3).

В матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження сплати позивачем судових витрат, а тому підстави для стягнення судового збору з відповідача на користь держави відсутні.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аналізуючи вказані правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа від 23.03.2017 року по адміністративній справі №2а-432/14 від 18.09.2014 року є неправомірною та підлягає скасуванню. Однак, позовна вимога про зобов'язання відповідача звернутись до суду з поданням про зміну сторони виконавчого провадження та зміну порядку та способу виконання судового рішення за постановою Корольовського районного суду м. Житомира по адміністративній справі № 2а-432/14 від 18.09.2014 року задоволенню не підлягає, оскільки є безпідставною. Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на користь держави 320 грн. 00 коп. судового збору.

В силу вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.

Суд першої інстанції по суті правильно вирішив справу, але залишив поза увагою вище вказане, в силу вимог ст.202 КАС України постанова Корольовського районного суду м. Житомира від 19.06.2017 р. підлягає скасуванню у частині зобов'язання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області вирішити питання про заміну сторони виконавчого провадження (боржника), зміну порядку та способу виконання судового рішення та в частині стягнення на користь держави 320 грн. 00 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області задовольнити частково, постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "19" червня 2017 р. скасувати, в частині зобов'язання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області вирішити питання про заміну сторони виконавчого провадження (боржника), зміну порядку та способу виконання судового рішення та в частині стягнення на користь держави 320 грн. 00 коп. судового збору.

Прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.

У решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: М.М. Капустинський

ОСОБА_2