Ухвала суду № 70598032, 15.11.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.,

ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 червня 2017р. по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування вимоги за №Ф-0007801303, рішення за №0007821303 від 25.04.2017р., податкових повідомлень-рішень за №0007811303 та за №0007791303 від 25.04.2017р., -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017р. ФОП ОСОБА_3 звернулася в суд із адміністративним позовом до ГУ ДФС у Миколаївській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-0007801303 від 25.04.2017р., рішення за №0007821303 від 25.04.2017р., податкових повідомлень-рішень за №0007811303 і №0007791303 від 25.04.2017р..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ГУ ДФС у Миколаївській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3, за результатами якої 22.03.2017р. складено акт за №79/14-29-13-03-65-2318902086, у висновках якого вказано на численні порушення позивачем, зокрема:

- п.177.2, 177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2015р. у сумі 11 992,57грн.;

- п.2 ст.6, п.п.2 п.1 ст.7, п.8 ст.9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого встановлено заниження єдиного внеску за 2015р. у сумі 27 742,81грн.;

- п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ, п.163.1 ст.163, п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.2, 177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов’язання по військовому збору за 2015р. у сумі 1199,26грн..

25.04.2017р. відповідачем сформовано та надіслано на адресу позивачки вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-0007801303 на суму 27 742,81грн..

Рішенням ГУ ДФС у Миколаївській області за №0007821303 від 25.04.2017р. до позивачки застосовано штрафні санкції в розмірі 5 548,56грн. за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Крім того, ГУ ДФС у Миколаївській області 25.04.2017р. винесено податкові повідомлення-рішення за №0007811303 на суму 14 990,71грн. з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності та за №0007791303 на суму 1499,08грн. з військового збору.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями ФОП ОСОБА_2 звернулася в суд із відповідним позовом, в обґрунтування якого вказала, що прийняті відповідачем рішення та вимога є протиправними та підлягають скасуванню, а акт перевірки, що послугував підставою для їх прийняття, містить надумані та упереджені висновки та інформацію, а відтак наведені в акті висновки про порушення позивачем відповідних норм податкового законодавства є незаконними, необґрунтованими та протиправними.

Посилаючись на вказані обставини просило вимоги задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 червня 2017р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДФС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 25.04.2017р. №Ф-0007801303.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС у Миколаївській області про застосування штрафних санкцій від 25.04.2017р. №0007821303.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області від 25.04.2017р. №0007811303 і №0007791303.

Присуджено на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 640грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Миколаївській області.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.

Сторони були сповіщенні про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, від представника ФОП ОСОБА_2 надійшло заява про розгляд справи без його участі, інші сторони в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що платник податків при ведені книги обліку доходів і витрат порушень не допустив, та правильно визначив загальний оподаткований дохід за період з 1.01.2014р. по 30.09.2016р. А податковий орган не довів правомірність своїх висновків та рішень.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об’єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., працівниками ДПІ 22.03.2017р. складено акт за №79/14-29-13-03-65-2318902086, у висновках якого вказано на порушення:- п.177.2,177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2015 р. у сумі 11992,57грн.; - п.2 ст.6, п.п.2 п.1 ст.7, п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого встановлено заниження єдиного внеску за 2015 р. у сумі 27742,81 грн.; - п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ, п.163.1 ст.163, п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.2,177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов’язання по військовому збору за 2015р. у сумі 1199,26грн.

На підставі виявлених порушень, податковим органом 25.04.2017р. прийнято рішенням №0007821303 про застосовування до платника податків штрафної санкції в розмірі 5548,56грн. за своєчасне не нарахування єдиного внеску (а.с.121,122).

Крім того, податковим органом 25.04.2017р. сформовано та надіслано на адресу платника податку податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0007801303 про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 27742,81грн. (а.с.120).

Контролюючим органом 25.04.2017р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0007811303 про збільшення суми ГЗ з ПДФО в сумі 11992,57грн. основного платежу, та в сумі 2998,14грн. – штрафні санкції (а.с.124,125) та податкове повідомлення-рішення за №0007791303 про збільшення суми ГЗ з військового збору у розмірі 1199,26грн. основного платежу, та в сумі 299,82 грн. штрафних санкцій (а.с.126)

Підставою для прийняття спірних рішень ДПІ, стали висновки про те, що платник податку неналежно вів книгу обліку доходів і витрат, що призвело до не включення в дохідну частину книги суму доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності. Тобто в книзі обліку доходів і витрат не відображено (занижено) отриманий дохід у розмірі 79950,46грн. Не включення вказаного доходу вплинуло на визначення загального оподаткованого доходу, отриманого від провадження господарської діяльності, відображеного в розділі ІІІ податкової декларації за період з 1.01.2014р. по 30.09.2016р. і встановлено заниження валового доходу на суму 79950,46грн. (без врахування ПДВ, з урахуванням акцизного збору).

Перевіряючи правомірність висновків та рішень податкового органу, судова колегія виходить з наступного.

Як визначено в п.177.2 ст.177 ПК України об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За правилами п.22.1 ст.22 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до ст.23 ПК України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

У випадках, передбачених цим Кодексом, один об'єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків.

У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об'єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.

Як визначено в п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Між тим, в п.п.177.1, 177.2 ст.177 ПК України вказано, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п.п.177.3 ст.177 ПК України).

Податковим законодавством чітко визначено поняття доходу з джерелом їх походження з України (п.14.1.54 ст.14 ПК України).

Зі змісту п.14.1.4 ст. 14 ПК України випливає, що акцизний податок - це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Виходячи з змісту наведеної норми, податкове законодавство не допускає віднесення податку (зокрема, акцизного) до складу доходів, а відтак - до об’єкту та бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

В той же час, акцизний податок, як і податок на додану вартість (п. 14.1.178 ст. 14 ПК України) - це непрямий податок, а отже не визнається доходом, оскільки підлягає сплаті до бюджету у встановленому законом порядку, а не належить суб’єктові господарювання, який може ним користуватися на власний розсуд (ознака, що притаманна виключно доходу).

Під час з’ясування обставин по справі було встановлено, що платник податку не відносив суму сплаченого акцизного податку (в розмірі 79950,46грн.) до витрат, а навпаки збільшив доходи за 2015р. на суму акцизного податку, отриманого у складі ціни на газ.

Отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що контролюючим органом зроблений помилковий висновок про допущені порушення в цій частині, а саме щодо заниження валового доходу на суму 79950,46грн. (без врахування ПДВ, з урахуванням акцизного збору).

Відповідні зміни були внесені ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016р. №1797-VIII, яким було доповнено ст.177 пунктом 177.3.1 такого змісту: "Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів".

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що акцизний податок не є та не може визнаватися доходом з метою подальшого оподаткування.

Таким чином, приймаючи спірні рішення на підставі висновків акту перевірки від 22.03.2017р., податковий орган не врахував вищенаведені обставини та дійшов помилкового висновку про допущенні порушення в частині визначення загального оподаткованого доходу, що потягло за собою прийняття оспорюванних рішень та збільшенню ГЗ по ПДФО, єдиному соціальному внеску, військовому збору тощо.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З наданих до матеріалів справи документів можливо зробити висновок, що податковий орган не довів законності оскаржуваних рішень, а тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив адміністративний позов та скасував спірні рішення ДПІ.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 200, 206,254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області – залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 червня 2017р.– залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

ОСОБА_1