Окрема думка судді № 70597908, 13.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа № 760/11666/17 Головуючий у 1-й інстанції: Українець В.В.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ОКРЕМА ДУМКА

судді Київського апеляційного адміністративного суду

Сорочка Є.О.

у справі № 760/11666/17

13 листопада 2017 року м. Київ

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат залишено без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року залишено без змін.

Вважаю, що у даній справі Київський апеляційний адміністративний суд дійшов помилкових висновків. При винесенні постанови про задоволення апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції не враховано наступні обставини.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, яка діяла після визнання рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 неконституційними змін, внесених підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VI), щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

В подальшому, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII внесені зміни, зокрема, до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та вказану статтю викладено у такій редакції: «Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.».

Згідно Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", цей Закон в зазначеній частині набирає чинності з 01.01.2015.

Таким чином, починаючи з 01.01.2015 стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не містить положень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Разом з тим, Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" передбачено, що норми і положення, зокрема статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Розмір виплат щорічної допомоги на оздоровлення передбачено чинною постановою Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 №562.

Вищезазначеною постановою визначено розмір щорічної разової грошової допомоги, який для учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії становить 100 грн, що і було виплачено позивачу за 2016 рік.

При цьому, Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. У п. 2.2 вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116).

У рішенні від 02.03.1999 N2-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України.

При вирішенні спірних правовідносин колегією суддів також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена у рішенні від 9 жовтня 1979 року по справі «Ейрі проти Ірландії», де суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

У рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 р. Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Отже, нарахування і виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2016 рік у розмірі 100 грн є правомірним, оскільки такі дії відповідають чинному законодавства на час їх здійснення, тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для перерахунку позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2016 рік у розмірі, визначеному ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд першої інстанції помилково вважав, що при перерахунку позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2016 рік відповідач повинен був керуватися ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, яка діяла на час призначення позивачу вказаної допомоги, що є порушенням норм матеріального права.

Отже, не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року, вважаю, що апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат підлягали задоволенню, а постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року - скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3

Суддя Є.О. Сорочко