Постанова № 70597581, 29.11.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Березка О.М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року справа №431/3796/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 17 жовтня 2017 року у справі № 431/3796/17 за позовом ОСОБА_2 до Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними та незаконними дій та рішень суб’єкта владних повноважень, їх скасування та зобов’язання вчинити певні дії та прийняти відповідні рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 21.08.2017 року звернувся до суду з даним позовом Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, в якому просив суд:

визнати дії відповідача та рішення від 11.08.2017 року № 5104/03 щодо відмови в задоволенні заяви від 04.08.2017 року про призначення пенсії за вислугу років (забезпечення належним пенсійним забезпеченням) йому, як діючому прокурору – начальнику Біловодського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області незаконними та протиправними та такими, що грубо порушують «статус прокурора» (п.п. 17, 19 ч. 1, ч. 2 ст. 15), гарантії незалежності прокурора (п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 16), пенсійне забезпечення працівників прокуратури (п. 7 ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 6, п. 6, ч. 6, ч. 8, ч. 13, ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, який став чинним з 15.07.2015 року) та ст. 56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII, який діяв та був чинним до 15.07.2015 року і скасувати їх;

зобов’язати Старобільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області визнати і зарахувати до стажу роботи (вислугу років), що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року період навчання на посаді курсанта в Луганському інституті внутрішніх справ МВС України з 30.07.1994 року по 21.04.1998 року, включно, як військову службу (3 роки 8 місяців 22 дні) та роботу (службу) в органах прокуратури Луганської області: стажистом, помічником прокурора району, старшим помічником прокурора району, старшим прокурором району, старшим прокурором відділу прокуратури Луганської області, заступником прокурора району, прокурором місцевої прокуратури, начальником відділу місцевої прокуратури – з 22.04.1998 року по 04.08.2017 року, включно (19 років 3 місяці 13 днів), що в загальному розмірі складає 23 роки 5 днів;

зобов’язати відповідача забезпечити: «статус прокурора» (п.п. 17, 19, ч. 1, ч. 2 ст. 15), «гарантії незалежності прокурора» (п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 16), «пенсійне забезпечення працівників прокуратури» (п. 7, ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 6, п. 6 ч. 6, ч. 8, ч. 13, ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, що діє і є чинним з 15.07.2015 року), ст. 56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, що був чинним до 15.07.2015 року щодо належного пенсійного забезпечення та прийняти рішення про призначення і нарахування в розмірі 60% від середньомісячного заробітку (чинного), до якого включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а до 01.01.2011 року – страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії – пенсію за вислугою років, згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, ст. 56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.91 року, що був чинний до 15.07.2015 року, з дня звернення, тобто з 04.08.2017 року (а.с. 2-24).

Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 17 жовтня 2017 року у справі № 431/3796/17 адміністративний позов задоволено.

Визнано дії Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (суб’єкта владних повноважень відповідача) та рішення від 11.08.2017 за № 5104/03 щодо відмови в задоволенні заяви від 04.08.2017 про призначення пенсії за вислугу років (забезпечення належним пенсійним забезпеченням) діючому прокурору начальнику Біловодського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконними та протиправними, та такими, що грубо порушують «статус прокурора» (п. п. 17, 19, ч. 1 , ч. 2 ст. 15), гарантії незалежності прокурора (п. 5, ч. 1, ч. 5 ст. 16), пенсійне забезпечення працівників прокуратури (п. 7, ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 6, п. 6, ч. 6, ч. 8, ч. 13, ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, який став чинним з 15.07.2015) та ст. 56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, який діяв та був чинним до 15.07.2015 і скасовано їх.

Зобов’язано Старобільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (суб’єкта владних повноважень відповідача) визначити і зарахувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до його стажу роботи (вислугу років), що дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, який став чинним з 15.07.2015, період навчання на посаді курсанта в Луганському інституті внутрішніх справ МВС України з 30.07.1994 по 21.04.1998, включно, як військову службу (3 роки, 8 місяців, 22 дні) та роботу (службу) в органах прокуратури Луганської області: стажистом, помічником прокурора району, старшим прокурором району, старшим прокурором відділу прокуратури Луганської області, заступником прокурора району, прокурором місцевої прокуратури, начальником відділу місцевої прокуратури з 22.04.1998 по 04.08.2017, включно (19 років 3 місяці 13 днів), що в загальному вимірі вислуга років (стаж) складає 23 роки 5 днів.

Зобов’язано Старобільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (суб’єкта владних повноважень відповідача) забезпечити: «статус прокурора» (п.п. 17, 19, ч. 1 ч. 2 ст. 15), «гарантії незалежності прокурора» (п. 5, ч. 1 , ч. 5 ст. 16 ), «пенсійне забезпечення працівників прокуратури» (п. 7, ч. 1, ч. 2 ч. 3, ч. 4, ч. 6, п. 6 ч. 6, ч. 8, ч. 13, ч. 15) ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, який став чинним з 15.07.2015 та ст. 56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, який діяв та був чинним до 15.07.2015 щодо належного пенсійного забезпечення та прийняття рішення про призначення і нарахування в розмірі 60% від середньомісячного заробітку (чинного), до якого включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, діючому прокурору - начальнику Біловодського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області (а.с. 103-106).

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції із винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що 30.07.1994 року ОСОБА_2 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ на посаду курсанта Луганського інституту внутрішніх справ з присвоєнням йому спеціального звання рядового міліції та зарахований на перший курс факультету закладу.

Відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ № 283 від 03.05.1994 року із змінами до нього, внесеними постановами КМУ № 804 від 07.06.2006 року та № 36 від 24.01.2007 року до стажу державної служби включався час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ.

Однак, 15.11.2007 року набрав чинності новий Порядок щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджений наказом від 12.10.2007 року № 270/551 Головного управління державної служби України та Міністерства праці та соціальної політики України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.11.2007 року № 1243/14510 згідно з п. 4.6 якої час навчання курсантів у навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України не включається до стажу державної служби.

Посилання позивача на ст. 18 Закону України «Про міліцію» в редакції до 11.05.2007 року апелянт вважає некоректним, оскільки частина 3 ст. 18 була виключена на підставі Закону № 1014-V від 11.05.2007 року.

Крім того, на підтвердження факту навчання у школі міліції до 11.05.2007 року позивач доказів не надав. Посилання на ухвали Вищого адміністративного суду для врахування в роботі в якості практики розгляду судами спорів, які випливають із аналогічних правовідносин, розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень, не є аналогічним обставинам, які оспорюються.

Також, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру» та інше.

За таких обставин, позивачу в призначенні пенсії відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» було відмовлено правомірно.

Сторони у судове засідання не з’явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, надані заперечення, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

ОСОБА_2 04.08.2017 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області з заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України “Про прокуратуру” № 1697 як такого, що діє з 15.07.2015 року, так і ст. 56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, який був чинним до 15.07.2015 року (а.с. 64).

Рішенням від 11.08.2017 року № 5104/03 Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області відмовило позивачу в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до ст. 86 Закону України “Про прокуратуру”. В обгрунтування такого рішення пенсійний орган зазначив, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” № 213-VIII від 02.03.2015 року право у позивача на пенсію відсутнє (а.с. 65-66).

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 року № 1697-VII (в редакції на час звернення позивача до відповідача з заявою) визначено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.

До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою.

Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, пенсійним органом не було зараховано до стажу за вислугу років періоди навчання позивача у вищому юридичному навчальному закладі системи МВС - Луганському інституті внутрішніх справ МВС України, за період з 30.07.1994 року по 21.04.1998 року, який сумарно складає 3 роки 8 місяців 22 дні.

Колегія суддів зазначає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми законодавства, які діяли на період часу навчання.

Відповідно до частин 2, 3 статті 18 Закону України „Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565-XII, в редакції, яка діяла на час навчання позивача у навчальному закладі системи МВС України, особи, прийняті на службу до міліції, в тому числі слухачі й курсанти шкіл, які перебувають на військовому обліку, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України. Навчання у школах Міністерства внутрішніх справ України після здобуття середньої освіти прирівнюється до проходження військової служби.

Відповідно до Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» (п.п. 1-2), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114 передбачено, що до осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, у тому числі і курсантів, належать особи, які знімаються з військового обліку і які перебувають у кадрах МВС України, та яким присвоєно спеціальне звання встановлене законодавством (зокрема рядового міліції).

Згідно довідки від 22.12.2016 № 41, виданої державним університетом внутрішніх справ ім. Дідоренка, ОСОБА_2 був зарахований наказом по Луганському інституту внутрішніх справ МВС України від 22.07.1994 № 28 о/с курсантом 1-го курсу з 30.07.1994 та йому було присвоєно спеціальне звання «рядовий міліції». 11.07.1998 позивач закінчив Луганський інститут внутрішніх справ МВС України та наказом ЛІВС від 11.07.1998 № 127 був відряджений для подальшого проходження служби в УМВС України в Луганській області з 12.07.1998, йому було присвоєно спеціальне звання начальницького складу «лейтенант міліції» (а. с. 41, 44).

В матеріалах справи наявний диплом спеціаліста, з якого вбачається, що ОСОБА_2 у 1994 році вступив до Луганського інституту внутрішніх справ МВС України і в 1998 році закінчив повний курс названого інституту за спеціальністю “Правознавство” (а.с. 59-60).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Луганський інститут внутрішніх справ МВС України входить до переліку вищих навчальних закладів МВС України та відноситься до вищих закладів, що входять до єдиної системи освіти (Перелік вищих закладів, що входять до єдиної системи військової освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 року № 1410).

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що військова служба (навчання) в училищах (інститутах) МВС України курсантів (слухачів) є строковою військовою службою і зараховується до стажу за вислугу років.

Згідно з п. «а» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується військова служба незалежно від місця її проходження. Будь-яких обмежень щодо зарахування часу проходження військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачену законодавством для прокурорів і слідчих, зазначена норма закону не містить.

Таким чином, період навчання з 30.07.1994 року по 21.04.1998 року, сумарно 3 року 8 місяців 22 дні підлягають зарахуванню позивачеві в стаж за вислугу років.

Посилання апелянта на виключення ч. 3 ст. 18 Закону України «Про міліцію» на підставі Закону № 1014 від 11.05.2007 року, який набрав чинності 20.06.2007 року, та Методику щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ затверджену наказом Головного управління державної служби України, Міністерства праці та соціальної політики України від 12 жовтня 2007 р. N 270/551, постановою правління Пенсійного фонду України від 12 жовтня 2007 р. N 18-10 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2007 р. за N 1243/14510 колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки на момент навчання та закінчення Луганського інституту внутрішніх справ МВС України ч. 3 ст. 18 Закону України «Про міліцію» діяла, а Методика набрала чинності 15.11.2007 року.

Що стосується посилання пенсійного органу в своєму рішенні на п. 5 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VII, яким передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про судоустрій і статус суддів”, “Про статус народного депутата України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про судову експертизу”, “Про Національний банк України”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про дипломатичну службу”, Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Колегія суддів зазначає, що твердження пенсійного органу відносно того, що на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії за вислугою років скасована норма пенсійного забезпечення за ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” є законодавчо безпідставними, оскільки на момент прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року та дії зазначених в ньому Прикінцевих положень, чинним був Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, який з 15.07.2015 року втратив свою чинність і з цього дня вступив в дію Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.

Отже, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року не міг встановлювати чи вносити зміни до Закону України «Про прокуратуру», який вступив в дію з 15.07.2015 року.

Частина 1 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VII, на час звернення позивача до відповідача надає право прокурорам, які мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років, то вирішальним у даному спорі є перевірка наявності відповідного стажу у позивача для призначення пенсії за ст. 86 Закону України “Про прокуратуру”, тобто не менше 23 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 00 місяців, як передбачено вказаною законодавчою нормою.

Відповідно довідки прокуратури Луганської області від 04.08.2017 № 11/200 вих-17 стаж роботи позивача станом на 04.08.2017 на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури становить 19 років 03 місяці 13 днів (а.с. 63).

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 року мав достатній стаж для призначення пенсії за вислугою років.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України „Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015 року та діяв на час звернення позивача про призначення вказаної пенсії. Тобто, в даних спірних правовідносинах має місце застосування діючих норм вищенаведеного спеціального Закону.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на те, що в заяві про призначення пенсії позивач зазначив підставою крім ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року також ст. 56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року; в адміністративному позові позивач просить призначити йому пенсію також з огляду на ст. 56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, тобто на норму, яка є такою, що втратила чинність стосовно предмету спору з 15.07.2015 року, що в даному випадку є необґрунтованим.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача забезпечити: «статус прокурора», «гарантії незалежності прокурора», «пенсійне забезпечення працівників прокуратури» за ст. 56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, що був чинним до 15.07.2015 року щодо належного пенсійного на переконання колегії суддів є безпідставним з правової точки зору, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не узгоджується з ч. 4 ст. 105 та ч. 2 ст. 162 КАС України, а тому не підлягають задоволенню.

Крім того, судом першої інстанції не зазначено дату, з якої необхідно призначити і нарахувати пенсійне забезпечення за вислугу років, а саме: з дати звернення за призначенням пенсії - 04.08.2017 року (ст. Закону № 1058).

Зазначені обставини є підставою для скасування судового рішення згідно ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.ст. 167, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області – задовольнити частково.

Постанову Старобільського районного суду Луганської області від 17 жовтня 2017 року у справі № 431/3796/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати дії Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови в задоволенні заяви від 04.08.2017 року про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_2 незаконними та протиправними.

Визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 11.08.2017 року № 5104/03.

Зобов’язати Старобільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугою років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» з 04.08.2017 року, зарахувавши строк навчання в Луганському інституті внутрішніх справ МВС України з 30.07.1994 року по 21.04.1998 року (3 роки 8 місяців 22 дні); роботу (службу) в органах прокуратури Луганської області: стажистом, помічником прокурора району, старшим помічником прокурора району, старшим прокурором району, старшим прокурором відділу прокуратури Луганської області, заступником прокурора району, прокурором місцевої прокуратури, начальником відділу місцевої прокуратури з 22.04.1998 року по 04.08.2017 року, включно (19 років 3 місяці 13 днів), що в загальному вимірі вислуга років (стаж) складає 23 роки 5 днів, виходячи із розрахунку 60 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи, на підставі довідки № 18-337 вих17 від 01.08.2017 року прокуратури Луганської області.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

ОСОБА_3