Ухвала суду № 70597177, 21.11.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 листопада 2017 рокусправа № 804/2043/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Божко Л.А.

суддів: Дадим Ю.М. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання:Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросільпром" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросільпром" до Дніпропетровської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа: Приватне підприємство «ОРІОМ» про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агросільпром звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство Орім, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення відповідача від 02.11.2016р. №0000591401 та №0000601401.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем належним чином не доведено реальності господарських операцій з ПП Орім

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне зясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги .

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, що Товариство з обмеженою відповідальністю Агросільпром (далі ТОВ Агросільпром) перебуває на обліку в Дніпропетровській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі Дніпропетровська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області) як платник податків.

Як слідує з матеріалів справи, Дніпропетровською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Агросільпром з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Орім за період з 01.09.2014р. по 31.12.2014р. та з 01.02.2015р. по 31.03.2015р., за результатами якої складено акт №191/04-17-140/24239651 від 18.10.2016р. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 02.11.2016р. №0000591401 та №0000601401.

За результатами проведеної перевірки складено акт №191/04-17-140/24239651 від 18.10.2016р., яким, зокрема, зафіксовано встановлене під час перевірки допущення позивачем порушення приписів:

- п.138.2, ст.138, 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, у звязку з чим позивачем завищено витрати за 2014р. на суму 207717,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємства за 2014 рік на суму 37389,00 грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 68743,33грн. по взаємовідносинам з ПП Орім у тому числі за вересень 2014 року на суму 23828,33 грн., за жовтень 2014 року на суму 5415,00 грн., за лютий 2015 року на суму 24088,34 грн., за березень 2015 року на суму 15411,67 грн., що включені до складу податкового кредиту за січень 2015 року на суму 29243,33 грн., за лютий 2015 року на суму 24088,34 грн., та за березень 2015 року на суму 15411,64 грн., в частині придбання послуг.

На підставі акта перевірки №191/04-17-140/24239651 від 18.10.2016р. відповідачем винесено податкові повідомлення рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми Р від 02.11.2016р. №0000591401, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем на 68743,00грн. та нараховано штрафні санкції на суму 34371,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми Р від 02.11.2016р. №0000601401, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем на 37387,00грн. та нараховано штрафні санкції на суму 18694,50 грн.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено ст. 78 ПК України.

Так, відповідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК України, зазначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України, визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Відповідно до пункту 201.1, 201.2. статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), встановлено, що сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частиною 2 статті 3 Закону 996-ХІV, визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704.

У статті 1 Закону № 996-ХІV, визначено, що первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має, дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки були досліджені господарські відносини між ТОВ «АГРОСІЛЬПРОМ» та ТОВ «Орім» відповідно до договору про надання маркетингових послуг від 01.09.2014 року № 125 та від 01.01.2015 року № 125.

На підтвердження виконання договорів від 01.09.2014р. №125 та від 01.01.2015р. №125 позивачем було надано до перевірки податкові накладні, акти здачі - приймання робіт та звіти про проведення дослідження.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отримані послуги проводились на підставі платіжних доручень та станом на 31.04.2015р. дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня.

Однак, в актах зазначено лише про факт виконання послуг, але ці акти не розкривають змісту наданих послуг, не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги. їх обсяг та характер, конкретних виконавців, кількість опитаних респондентів, кількість годин, затрачених на їх виконання, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності товариства.

Акт здачі-приймання від 30.09.2014 року №002009 містить найменування щодо проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування, проте, ким була розроблена анкета, в чому полягає це дослідження, в якому місці проводились дослідження, ким та в який спосіб невідомо.

Щодо визначення залишків у магазинах, то не вказано конкретну адресу магазинів та їх розташування, як допускались працівники контрагента до виконання вказаної роботи, які залишки продукції, об'єм продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, ані акт здачі, ані звіт не містить.

При цому, акт здачі-приймання від 31.10.2014р. №002009 містить найменування проведення он-лайн опитування споживачів на основі розробленої анкети з фіксованою кількістю питань, при цьому з цього акту не можливо встановити на якому сайті проводилось анкетування, як визначали споживачів, ким проводилось вказане опитування і які результати такого опитування та яким чином використана вказана інформація позивачем, як доведена до керівництва та працівників підприємства.

Також, не розкрито суть щодо інформації яка міститься в звіті за вересень 2014 року «Анкетування споживачів клітковин», а саме: як проводилось дане дослідження, в яких торгівельних точках, ким, як визначали споживачів клітковини, як працівники магазинів допускали до проведення таких заходів контрагента, які результати таких досліджень та як використано у господарській діяльності позивача або передання відповідним особам (ТОВ «АТБ -Маркет»),

Звіт за жовтень 2014 року «ситуація на ринку клітковини» містить лише найменування, без визначення обсягу, кількості, грошового виразу, осіб які проводили дослідження, джерела дослідження.

Аналогічна ситуація з актами та звітами, які були складені за договором від 01.01.2015р. №125.

Зі змісту звітів слідує, що вони базуються на даних інтернет мережі, що фактично виключає здійснення ПП «Орім» пошуку і обробки інформації для надання послуг позивачу.

Крім того надані до перевірки звіти були підготовлені та підписані однією особою ОСОБА_1, яка одночасно отримувала доходи в наступних підприємствах: ПП «АГЕНСТВО МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» з 1 кварталу 2014 року по кінець 2 кварталу 2015 року, ПП «Орім» з 1 кварталу 2014 року по кінець 2 кварталу 2015 року, ТОВ «Алвікс» за 3 квартал 2014 року, корпорація «АТБ» за 2 квартал 2015 року. Враховуючи великий; обсяг та різноманітність послуг для великої кількості одержувачів в різних регіонах України та обмеженість у часі,: ОСОБА_1 не мала можливості виконати послуги, реалізовані ТОВ «АГРОСІЛЬПРОМ».

Електронні звіти на перевірку не надавались.Також, перевіркою було встановлено, що такі документи як договори про надання маркетингових послуг, акти виконаних робіт, звіти були підписані ОСОБА_1. проте з наданих документів не можливо встановити посаду особи, яка їх підписала, до перевірки не було надано довіреності та інших документів, що підтверджують право підпису та наявність у неї віпповіпних повноважень, що свідчить про неналежне оформлення первинних документів для підтвердження господарських операцій.

Суд апеляційнойної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що ТОВ «АГРОСІЛЬПРОМ» не надано доказів, які б свідчили про наявність дійсної ділової мети на отримання таких маркетингових послуг, а також не доведено прогнозованого та реального впливу від отримання цих послуг на власну господарську діяльність, в той час, як відповідно до платіжних доручень позивач сплатив ПП «Орім» за надані останнім послуги суми у розмірі 486260,00грн., яка є достатньо значною.

При цьому з аналізу ланцюга постачання слідує, що ПП Орім залучав сторонніх субєктів господарювання для виконання свої зобовязань, зокрема ТОВ Авіротрейдіст, ТОВ Валексі, ТОВ Демеус та ТОВ ПФ Альтімус.

Згідно податкової інформації, вищевказані контрагенти ПП Орім знаходяться в процедурі припинення або анульовано їх свідоцтва платників податків.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод, відповідно при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновків про порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросільпром" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 р. залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня викладення повного тексту згідно ст.ст. 211-212 КАС України.

Головуючий:Л.А. Божко

Суддя:Ю.М. Дадим

Суддя:О.М. Лукманова