Постанова № 70596888, 28.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2017 року № 826/4515/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукорової Світлани Сергіївни, за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект», про визнання незаконною реєстрації права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання виключити запис про реєстрацію права власності, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1.) з позовом до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києва (далі - відповідач - 1), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукорової Світлани Сергіївни (далі - відповідач - 2 та/або приватний нотаріус Цукорова С.С.), за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект» (далі - третя особа та/або ТОВ «Кей - Колект») та просить суд:

- визнати незаконною реєстрацію приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукоровою Світланою Сергіївною права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати реєстраційну службу виключити запис про реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2016 закрито провадження в адміністративній справі №826/4515/16.

У подальшому, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2016 скасовано, а справу №826/4515/16 скеровано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказана адміністративна справа передана на розгляд судді Аблову Є.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2016 адміністративну справу №826/4515/16 прийнято до провадження суддею Абловим Є.В.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що відповідач - 1 при вчиненні оспорюваної реєстраційної дії перевищив надані йому повноваження, оскільки в силу Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» не вчиняв жодного правочину відносно нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, а тому не мав повноважень щодо реєстрації права власності на таке майно.

Крім того, ОСОБА_1 вказує на дію Закону України «Про мораторій на звернення стягнення на майно боржника переданого в забезпечення виконання зобов'язань за кредитами виданими в іноземній валюті», що у свою чергу, виключає можливість звернення стягнення на майно останньою, яке було забезпечено іпотекою.

Водночас, позивача зазначає, що при здійснені реєстраційної дії відповідачу - 1 третьою особою не було надано беззаперечних доказів, що підтверджують факт заборгованості.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Цукорова Світлана Сергіївна проти позову заперечила з підстав, які викладені в письмових поясненнях, що долучені до матеріалів справи.

Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києва проти позову заперечила, вказавши, що з 30.04.2016 не має повноважень щодо здійснення будь - яких реєстраційних дій.

Разом з цим, 29.06.2017 позивачем подано клопотання про розгляд справи за його відсутності, в порядку письмового провадження.

У той же час, в судове засідання 08.09.2017 відповідач - 1 не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань не подавав.

Зважаючи на наведене, судом на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

10.10.2006 між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк» укладено договорів про надання споживчого кредиту №11054872000.

З метою забезпечення споживчого кредиту позивачем та акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки №25247 від 10.10.2006 (далі - договір іпотеки).

У подальшому, публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та товариством з обмеженою відповідальністю укладено договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки (далі - договір про відступлення права вимоги), відповідно до якого право вимоги, зокрема, за договором іпотеки, який вказаний вище передано третій особі.

Надалі, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукоровою Світланою Сергіївною 01.09.2015 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 24058876, відповідно до якого зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна: квартира АДРЕСА_1 (предмет договору іпотеки).

ОСОБА_1 вважає спірне рішення протиправним та таким, що порушує її права та охоронювані законом інтереси, з огляду на що звернулася до суду з метою їх захисту.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяльно на момент виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» 01.07.2014 N 1952-IV (далі - Закон N 1952-IV ).

Частиною 1 ст. 2 Закону N 1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону N 1952-IV державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікованим вимогам, установленим Міністерством юстиції України.

При цьому, у випадках передбаченому Законом N 1952-IV , державним реєстратором є нотаріус, як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Тобто, нотаріус, в розрізі приписів Закону N 1952-IV є спеціальним суб'єктом, які здійснює реєстраційні дії у випадку встановленому законом.

З матеріалів реєстраційної справи слідує, що спірне рішення відповідачем - 1 прийнято на підставі договору іпотеки та договору про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1.1. розділу 1 договору іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - житлове приміщення, зазначене в п. 1.4. цього договору.

Пунктом 1.4. розділу 1 договору іпотеки визначено, що предметом іпотеки є двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п. 4.1. розділу 4 договору іпотеки звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем, зокрема, у разі порушення іпотекодавцем будь - якого зобов'язання за цим договором або будь - якого зобов'язання, що забезпечене іпотекою за цим договором.

Звернення стягнення здійснюється, серед іншого, на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 4.2. розділу 4 договору іпотеки).

Звернення стягнення по застереженню про задоволення вимог іпотеко держателя здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору іпотеки та відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (п. 4.6. розділу 4 договору іпотеки).

Відповідно до розділу 5 «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» договору іпотеки досягли згоди про можливість звернення стягнення на іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Суд зазначає, що в ході розгляду справи, позивачем не заперечувався факт наявності відповідного застереження в договорі іпотеки.

Натомість, ОСОБА_1 стверджує, що довідка надана третьою особою відповідачу - 1 на підтвердження факту невиконань зобов'язань за кредитним договором не є належним доказом наявності заборгованості.

Суд оцінюючи вказані доводи, звертає увагу на наступне.

Так, ст. 36 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 N 898-IV (далі - Закон N 898-IV) визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладено одночасно з іпотечним договором в будь - який час до набрання законної рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимоги іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього закону; право іпотекодержателя від свого імені продавати предмет іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі - продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання божником основного зобов'язання є не дійсними.

У той же час, процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначено «Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 (далі - Порядок №868).

Так, п. 36 Порядку №868 визначає, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Разом з цим, згідно п. 46 Порядку №868 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

З вказаного слідує, що Порядком №868 чітко визначено перелік необхідних документів для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Суд зазначає, що матеріали реєстраційної справи містять всі належні документи, які визначені Порядком №868 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, а відтак доводи ОСОБА_1 в цій частині є безпідставними.

Крім того, суд відхиляє покликання позивача на Закон України «Про мораторій на звернення стягнення на майно боржника переданого в забезпечення виконання зобов'язань за кредитами виданими в іноземній валюті», оскільки пп. 1 п. 1 останнього встановлено, що не може бути примусове стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/ майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Отже, мораторій на звернення стягнення на нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку» встановлено, щодо відчуження такого майна без згоди власника.

У даному випадку, звернення стягнення звернення стягнення здійснюється на підставі застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а відтак, на думку суду, відчуження вважається таким, що здійснено за згодою власника, тобто позивача.

У той же час, згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону N 1952-IV державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Пунктом 2 Порядку №868 визначено, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судом встановлено, що договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М., у той час коли, державну реєстрацію права власності, у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, здійснено відповідачем - 1.

Як вбачається з Єдиного реєстру нотаріусів приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Л.М. здійснює нотаріальну діяльність.

Поряд з цим, відповідно до п.5 5 ч. 1 ст. 24 Закону N 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України (далі - КУ) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, в контексті приписів ч. 2 ст. 19 КУ, ч. 5 ст. 3 Закону N 1952-IV, п. 2 Порядку №868, суд дійшов висновку, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Цукорова Світлана Сергіївна при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 24058876, відповідно до якого зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна: квартира АДРЕСА_1 за відсутності на те повноважень.

Враховуючи зазначене, вказане рішення не відповідає критеріям, що встановлені п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому, на думку суду, є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

В той же час, згідно ст. 26 Закону N 1952-IV ( редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону N 1952-IV (у редакції чинній на час вирішення спору по суті) у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно наказу Міністерства юстиції України від 21.11.2016 №3276/5, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.11.2016 за № 1504/29634 затверджено вимоги до оформлення заяв та рішень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Наказ №3276/5).

Пунктом 1 вказаного наказу передбачено, що заяви у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - заява) оформлюються за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

У силу приписів п. 3 Наказу №3276/5 заява містить відомості про: дату та час формування заяви; номер заяви; заявника (заявників); суб'єкта (суб'єктів) речового права, обтяження такого права (крім випадків, коли в одній особі поєднано особу заявника та відповідного суб'єкта); речове право, обтяження такого права; об'єкт нерухомого майна, утому числі його реєстраційний та/або кадастровий номер; електронну адресу для зворотного зв'язку (за бажанням власника (власників) об'єкта нерухомого майна); реєстраційний номер заяви (у разі відкликання заяви); номер запису про речове право, обтяження такого права (у разі внесення змін до записів Державного реєстру прав); номер запису про речове право, обтяження такого права (у разі скасування записів Державного реєстру прав (крім випадків скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав)); номер рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно (у разі скасування відповідного рішення); спосіб отримання документів.

Заява в паперовій формі оформлюється шляхом її друку за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на аркушах паперу форматом А4 (210 х 297 міліметрів) (п. 7 Наказу № 3276/5).

З вказаного слідує, що записи в Державному реєстрі прав скасовуються на підставі судового рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що набрало законної сили шляхом подання відповідної заяви відповідно до Наказу № 3276/5.

Тобто, для виключення відповідного запису про для внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав відповідну заяву.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону N 1952-IV організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

При цьому, виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення (ч. 2 ст. 3 Закону N 1952-IV).

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання реєстраційної служби виключити запис про реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, відповідачі в силу положень ч. 2 ст. 71 КАС України частково спростували покликання позивача.

Разом з цим, позивач в силу положень ч. 1 ст. 71 КАС України частково довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.

З урахуванням зазначеного, адміністративний позов підлягає до задоволення часткового.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення частково, то судові витрати слід присудити на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукорової Світлани Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 24058876 від 01.09.2015.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукорової Світлани Сергіївни (службова адреса: АДРЕСА_2).

Постанова, відповідно до частини першої статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов