Постанова № 70596814, 30.11.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2017 року Чернігів Справа № 825/1858/17

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Скалозуба Ю.О., за участю секретаря Терехової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовомОСОБА_1доВійськової частини А 4245провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Позивач 16.11.2017 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А 4245, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'', без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 ''Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій'';

- зобов'язати військову частину А 4583 здійснити перерахунок грошової допомоги при звільненні з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 ''Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій'' з урахуванням виплаченої суми;

- зобов'язати військову частину А 4583 виплатити грошову допомогу при звільненні з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 ''Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій'' з урахуванням виплаченої суми.

Свої вимоги мотивує тим, що його було звільнено з військової служби у запас за пунктом «а» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із закінченням строку контракту). При виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем протиправно не включено в її розмір щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", яку позивач отримував в період проходження служби щомісячно. Позивач наполягає на тому, що щомісячна додаткова грошова винагорода носить постійний характер, а тому у відповідності до положень ч. 2 ст. 9 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'', така винагорода повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги на оздоровлення.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надіслав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, а також письмові заперечення, в яких зазначив, що щомісячна додаткова грошова винагорода, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, не має постійного характеру. Відповідно до Наказу Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» вказана винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюються одноразові додаткові види грошового забезпечення. Таким чином, відповідач вважає, що щомісячна додаткова грошова винагорода не входить до складу грошового забезпечення ОСОБА_1, а тому в розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні такий вид виплат не бере участі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Наказом командира військової частини А 4245 (по особовому складу) від 17.07.2017 № 10-РС, прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом "а" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (у зв'язку із закінченням строку контракту).

Наказом командира військової частини А 4245 від 21.07.2017 № 153 позивача було виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення з 21.07.2017. Зазначеним наказом, зокрема, позивачу передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік військової служби в розмірі 69255 грн 00 коп.

ОСОБА_1 17.10.2017 звернувся до відповідача з проханням надати інформацію чи включена щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 до складу грошового забезпечення, з якого йому нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні (а.с.13).

Листом від 19.10.2017 року № 1493 відповідач повідомив позивача про те, що грошова допомога при звільненні є одноразовою, тому щомісячна грошова винагорода в розмірі 60% грошового забезпечення до неї не входить (а.с. 12).

Закон України "Про соціальний і правовий захист військо службовців та членів їх сімей" (далі - Закон) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Приписи ч. ч. 1, 2, 4 ст. 9 Закону визначають, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій врегулювано постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 (далі - Постанова №889).

Так, згідно пп. 1 п. 1 даної Постанови установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

При цьому, пунктом 2 Постанови №889 передбачено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Так, до 16.12.2016 року порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода) визначала затверджена наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 року №595 Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція №595).

Згідно п. 2 Інструкції №595 виплата винагороди здійснюється в таких розмірах на місяць: до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил України відповідно до переліку, наведеного в додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій" (із змінами); військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту): з 01 січня 2014 року - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Приписи п. 5 Інструкції №595 визначають, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Аналогічне правове регулювання порядку виплати додаткової щомісячної грошової винагороди містить затверджена наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 року № 550 Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка набрала чинності 16.12.2016 року.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою № 889 та інструкціями №595 та №550, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.10.2013 року у справі №21-368а13, від 04.11.2014 року у справі №21-473а14, від 19.05.2015 року у справі №21-466а15, від 16.06.2015 року у справі №21-621а14.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Відповідно до п. 5 часини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд, в тому числі, вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із статтею 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (статті 1-3 Закону України «Про судовий збір»).

В свою чергу, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» містить вичерпний перелік осіб, звільнених від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Так, п. 12 вказаної статті звільнено від сплати судового збору військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.

Однак, позивач відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнений з військової служби у запас та виключений зі списків особового складу військової частини А 4245.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пільги щодо сплати судового збору, передбачені ст. 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюються на позивача, оскільки він був звільнений з військової служби в запас, тому ОСОБА_1 має сплатити на користь Державного бюджету України судовий збір за подачу адміністративного позову в сумі 640 грн.

При цьому, суд враховує, що згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізична особа має сплатити 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640,00 грн.).

Адміністративний позов може містити декілька самостійних вимог, кожна з яких є об'єктом сплати судового збору. Таким чином, з урахуванням вимог ст. 6 Закону України «Про судовий збір» з позовних заяв, що містять кілька вимог немайнового характеру, судовий збір справляється за кожну вимогу окремо.

Проте, визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, вона містить три позовні вимоги, які є пов'язаними, а тому позивачем бути сплачено 640,00 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн 00 коп. на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.О. Скалозуб