Постанова № 70596417, 23.11.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Лайко О.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєлєна-Торг" до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

04 липня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю"Вєлєна-Торг" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2017 №0000401404.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно винесене спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки акт перевірки не містить жодних доводів на підтвердження безтоварності господарських операцій з ТОВ "Торенія", ТОВ "Фабенс" та іншими контрагентами. Стверджував, що перевіряючи обмежились твердженнями щодо неможливості підтвердження поставки товарів та відсутністю сертифікатів якості. Разом з тим, у товариства наявні належним чином оформлені бухгалтерські документи складені ним за результатами здійснення ним господарських операцій з ТОВ "Торенія", ТОВ "Фабенс" та іншими контрагентами, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що вході проведення перевірки встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.2, п. 138.4 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. 1, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення (стандартів) бухгалтерського обліку №16 "Витрат", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 із змінами та доповненнями. Стверджував, що під час проведення перевірки контролюючим органом посадовим особам ТОВ "Велена-торг" направлявся запит з метою отримання додаткової інформації, однак товариством не було надано всю необхідну інформацію.

Вказував на те, що стосовно посадових осіб ТОВ "Торенія", ТОВ "Фабенс" порушено кримінальні справи по яким ОСОБА_3 директора ТОВ "Торенія" звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, а ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України.

Крім того, в ході досудового розслідування по кримінальному провадженні №32015060000000080 встановлено, що ОСОБА_5 який значиться засновником ПП "Холдинг-будпроект" та ПП "Гарде плюс" є громадянином ОСОБА_6 Федерації, документ, що посвідчує право на постійне проживання на Україні є посвідка серії КВ №17247/68215 видана відділом ГІРФО МВС України в Київський області, однак відповідно до інформації наданої відділом ГІРФО МВС України в Київський області посвідка на постійне місце проживання серії КВ №17247/68215 на ім'я ОСОБА_5 не видавалась. Печатки вказаних товариств вилучено 17.05.2016 під час обшуку за адресою розташування "конвертаційного центру" м. Херсон, вул. 21-го Січня, 37. ОСОБА_7 який значиться засновником, директором та головним бухгалтером ПП "Комір груп" являється громадянином ОСОБА_6 Федерації, документом, що підтверджує право на постійне проживання на території України є посвідка на постійне проживання серії КВ №17472/32445 видана відділом ГІРФО МВС України в Київський області. Однак, відповідно до інформації наданої відділом ГІРФО МВС України в Київський області вказана посвідка на ім'я ОСОБА_7 не видавалась.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Співробітниками Головного Управління ДФС у Полтавській області в період з 29.11.2016 по 07.12.2016 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєлєна-торг" з питань дотримання вимог податного, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 у зв'язку з отриманням ухвали слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука Дядечка І.І. від 11.11.2016.

За результатами перевірки складено акт від 14.12.2016 №587/16-31-14-04-14/37467995 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків зокрема вимог: п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.2, п. 138.4 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. 1, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення (стандартів) бухгалтерського обліку №16 "Витрат", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 із змінами та доповненнями що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 1172834 грн в тому числі за 2013 рік - 253487 грн, за 2014 рік - 196671 грн, та за 2015 рік - 722676 грн /т. 1 а.с. 13 - 52/.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки ГУ ДФС у Полтавський області 29.05.2017 сформовано податкове повідомлення-рішення №0000401404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" загалом в розмірі 876959 грн 50 коп. (в т.ч., основний платіж - 764420 грн, штрафні (фінансові) санкції - 112 539 грн 50 коп.) /т. 1, а.с. 88/.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Полтавський області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєлєна-Торг" звернулось до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб’єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Системно аналізуючи вказані положення Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що податком на прибуток обкладається фінансовий результат.

Частиною першою статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 цього Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення (стандарт) 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

безперервність - оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати;

нарахування та відповідності доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Системно аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що підприємство, з метою складання податкового обліку, використовує дані по кожній окремій господарській операції. На підставі саме даних первинного обліку підприємство відносить суми до складу доходу (податкового зобов’язання) та витрат (податкового кредиту) в податковому обліку, при цьому визначальною ознакою витрат та податкового кредиту є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Тобто, зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

Аналогічну позицію викладено Вищим адміністративним судом України в своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення до витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Для виконання функції первинного документа, документ має відповідати вимогам, наведеним у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (далі по тексту Положення № 88).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період, починаючи з 01 січня 2015 року, здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності відповідно до п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку - це нормативно-правовий акт, - затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення с бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Кожний з них визначає термінологію, способи, методи та правила обліку при відображенні того чи іншого явища.

Згідно з п. 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку І "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, доходами вважається збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно П(С)БО 15 "Дохід", затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. N 290 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999р. N860/4153 визначено, що:

Дохід, пов’язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.

Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов:

можливості достовірної оцінки доходу;

імовірності надходження економічних вигод від надання послуг;

можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;

можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для завершення.

Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг проводиться: вивченням виконаної роботи;

визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі: послуг, які мають бути надані;

визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв’язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Витрати" затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 зареєстрованим в Міністерстві юстиції країни 19.01.2000 за №27/4248 (далі - П(С)БО 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Пунктом 6 П(С)БО 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

В свою чергу "активи" - "ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому" П(С)БО 1 п. 3 "Загальні вимоги до фінансової звітності".

Відповідно до п. 11 П(С)БО 16 "Витрати" собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Пунктом 7 П(С)БО 16 встановлено, що "Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені",

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у

складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійсненні (п. 7 П(С)БО 16).

До цих витрат належать:

1) загальногосподарські (адміністративні), перераховані у п.18 П(С)БО 16; спрямовані на обслуговування та управління підприємством;

2) витрати на збут (п.19 П(С)БО 16) - які включають витрати, пов’язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, інші операційні витрати, фінансові витрати та інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов’язані безпосередньо з

виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

3) інші операційні витрати (перераховані у п.20 П(С)БО 16).

Зазначені витрати (як витрати періоду) відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому їх було здійснено.

Судом встановлено, що 01.07.2015 між позивачем (покупець) та Приватним підприємством "Фербус" (продавець) укладено договір №3/7, за умов якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця мазут топковий М-100, Бітум нафтовий дорожній БНД 60/90, 90/130, Дизпаливо (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору /т.1 а.с. 165/.

27.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєлєна-Торг" (покупець) та Приватним підприємством "Фербус" (продавець) укладено договір №15/7, за умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити запасні частини в асортименті, відповідно до умов договору /т. 1 а.с. 169/.

27.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєлєна-Торг" (покупець) та Приватним підприємством "Гарде-Плюс" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №1025, за умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити нафтопродукти у відповідності з умовами договору і додатковими угодами до нього /т. 1 а.с. 212 - 214/.

Крім того, 01.08.2015 між Приватним підприємством "Комір груп" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєлєна-торг" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №23, за умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти нафтопродукти - бітум нафтовий дорожній (БНД 60/90), мазут топковий М-100, дизпаливо /т. 4 а.с. 202, 203/.

08.09.2015 між Приватним підприємством "Комір груп" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєлєна-торг" (покупець) укладено договір №24, за умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити запасні частини в асортименті /т. 4 а.с. 204/.

01.10.2014 між Приватним підприємством "Холдинг-будпроект" (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №10-15 за умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити нафтопродукти у відповідності з умовами договору і додатковими угодами до нього /т. 6 а.с. 170 - 172/.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи та встановлено, що за результатами здійснення господарських операції між позивачем та ПП "Фурбус", ПП "Гарде-Плюс", ПП "Комір груп" та ПП "Холдинг-будпроект" останніми виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактури, накладні, податкові накладні, видаткові накладні /т. 1 а.с. 166, 170, т. 6 а.с. 174, 175, 176, т. 4 а.с. 205, 209, 2014, 217, 220, 221/.

На підтвердження оплати, транспортування товару придбаного у вказаних контрагентів та його використання у власній господарській діяльності позивачем суду надано: касові чеки, акти списання, накладні на внутрішнє переміщення товару, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), довіреність, акти прийому-передачі /т. 1 а.с. 167, 168, 174 - 177, 192 - 201, 217, т. 4 а.с. 206 - 208, 210 - 214, 218, 219, 222 - 231, т. 6 а.с. 177 - 186/.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача, стосовно того, що ОСОБА_5 який значиться засновником ПП "Холдинг-будпроект" та ПП "Гарде плюс" є громадянином ОСОБА_6 Федерації, документ, що посвідчує право на постійне проживання на Україні є посвідка серії КВ №17247/68215 видана відділом ГІРФО МВС України в Київський області, однак відповідно до інформації наданої відділом ГІРФО МВС України в Київський області посвідка на постійне місце проживання серії КВ №17247/68215 на ім'я ОСОБА_5 не видавалась, а ОСОБА_7 який значиться засновником, директором та головним бухгалтером ПП "Комір груп" являється громадянином ОСОБА_6 Федерації, документом, що підтверджує право на постійне проживання на території України є посвідка на постійне проживання серії КВ №17472/32445 видана відділом ГІРФО МВС України в Київський області, однак відповідно до інформації наданої відділом ГІРФО МВС України в Київський області вказана посвідка на ім'я ОСОБА_7 не видавалася, оскільки, а ні на вимогу суду, а ні з власної ініціативи представником відповідача суду не було надано доказів на підтвердження вказаних тверджень.

Отже, податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарських операції між ТОВ "Вєлєна-торг" та ПП "Фурбус", ПП "Гарде-Плюс", ПП "Комір груп" та ПП "Холдинг-будпроект". Придбані товари необхідні для здійснення діяльності позивача та основної мети такої діяльності - отримання прибутку.

Крім того, судом встановлено, що 01.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабенс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєлєна-торг" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №2/9, за умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити нафтопродукти, у відповідності з умовами договору і додатковими угодами до нього /т. 2 а.с. 34 - 36/.

12.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабенс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєлєна-торг" (покупець) укладено договір №35/9, за умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити запасні частини в асортименті, у відповідності до умов договору /т. 2 а.с. 43/.

01.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торенія" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєлєна-торг" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №010912/3, за умов якого продавець зобов'язується продати нафтопродукти, а саме - Бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90, 90/130, мазут топковий М-100, М-40, Дизельне паливо, а покупець оплатити та прийняти товар, у відповідності до умов СРТ (Інкотермс 2000) та умов даного договору /т. 2 а.с. 130, 131/. Того ж дня між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєлєна-торг" (змовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торенія" (виконавець) укладено договір про надання послуг №010912/1, за умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги з сервісного технічного обслуговування, поточного та непередбачуваного ремонту (дрібний ремонт, діагностика, розвал сходження, заміна мастила, заміна фільтрів, заміна гальмівних колодок, очистка-промивка інжекторних систем транспортних засобів та інші роботи з технічного обслуговування) автотранспорту замовника, на станції технічного обслуговування виконавця /т. 2 а.с 132/.

20.03.2015 між позивачем (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрторгарт" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №14/3, за умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити нафтопродукти, у відповідності з умовами договору і додатковими угодами до нього /т. 6 а.с. 84 - 86/.

02.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєлєна-торг" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрторгарт" (продавець) укладено договір №1/6, за умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити запасні частини в асортименті, відповідно до умов договору /т. 6 а.с 113/.

06.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєлєна-торг" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрторгарт" (виконавець) укладено договір про надання послуг №4/7, за умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги з сервісного технічного обслуговування, поточного та непередбачуваного ремонту (дрібний ремонт, діагностика, розвал сходження, заміна мастила, заміна фільтрів, заміна гальмівних колодок, очистка-промивка інжекторних систем транспортних засобів та інші роботи з технічного обслуговування) автотранспорту замовника, на станції технічного обслуговування виконавця /т. 6 а.с. 114/.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів та правомірності формування витрат за результатами здіснення вказаних господарських операцій позивачем суду надано: видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, довіреності, сертифікати відповідності, паспорта /т. 2 а.с. 38, 44 - 47, 133 - 143, т. 6 а.с. 90, 91, 95, 96, 100, 108, 109, 115, 119 - 122/.

Разом з тим, суд зазначає, що наявність первинних бухгалтерських документів обов’язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування витрат, адже правові наслідки у вигляді зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток за рахунок віднесення до витрат витрат на придбання товарів, робіт, послуг можуть мати місце лише за результатами реально вчинених господарських операцій з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У цій справі позивач стверджує, що за результатами взаємовідносин із контрагентами оформлені відповідні первинні документи, які, на його думку, надають право на формування витрат.

Проте, суд зауважує, що наявність належним чином оформлених бухгалтерських документів не є єдиною вичерпною підставою для формування податкової звітності з огляду на таке.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

У постанові від 22.09.2015 у справі за позовом ТОВ "Ампір СВ" до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення операцій з поставки документами первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, щодо яких встановлена нормативна вимога. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару (послуг).

При цьому, у постанові від 13.10.2015 у справі №825/4143/13-а Верховний Суд України звернув увагу на те, що відповідно до частини другої статті 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Разом з тим відповідно до статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до принципу змагальності кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Згідно зі статтею 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 вказаного закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням наведеного вище суд зауважує, що інформація, що міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

У постанові від 14.06.2016 у справі №826/14268/14 Верховний Суд України вказує на те, що первинні документи, які стали підставою для формування товариством податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту є безпідставними.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26.08.2014 ОСОБА_3 звільнено від кримінально відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Вказаною ухвалою встановлено, що органами досудового слідства ОСОБА_3 оголошено підозру в тому, що в квітні 2012 році, він своїми умисними діями, які виразились у створенні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ "Торенія" з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво), він вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 205 КК України /т. 1 а.с. 114/.

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2016 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, та призначено узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу у розмірі 2250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 38250,00 грн. Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_4 взяв участь у придбанні Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабенс" не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої Статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, тобто вчинив злочин у сфері господарської діяльності /т. 1 а.с. 118/.

Зі змісту протоколу допиту свідка від 17.05.2017, судом встановлено, що ОСОБА_8 ніякого відношення до створення та фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгарт" він не має, про вказане підприємство чує вперше, довіреність на право ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Укрторгарт" не давав. Крім того, ОСОБА_8 заперечував своє відношення до складання документів ТОВ "Укрторгарт" у період з 2015 по 2017 роки та здійснення поставки товару та наданню послуг будь-яким підприємствам /т. 4 а.с 182 - 184/.

Суд вважає за необхідне вказати, що порядок прийманні транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах іорганізаціях України, визначено Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (надалі по тексту Інструкція).

Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів.

Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (розділ 1 Інструкції).

Відповідно до п.5.1.1 Інструкції приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (далі - договір).

Пунктами 5.4.1-5.4.3 Інструкції встановлено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 N363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 рок за N128/2568, та ГОСТ 27352-87.

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град.С відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Відповідно до п. 7.5.6 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках.

Згідно з пунктами 7.5.7, 7.5.8 Інструкції ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів

автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Згідно з п.6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Відповідно до п.14.4 Інструкції матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою №7-НП.

Згідно п. 14.6 Інструкції кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН. У разі відсутності нестач понад норми природних втрат допускається оформлення приймання нафтопродуктів за кількістю актами інших форм з використанням автоматичних систем оброблення інформації.

Рух нафти і нафтопродуктів у резервуарах за добу фіксується матеріально відповідальними особами в журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП з урахуванням пункту 14.4 цієї Інструкції. Рух облікових залишків за марками нафти та нафтопродуктів фіксується матеріально відповідальними особами в товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП, у тому числі окремо щодо кожного власника нафти та нафтопродукту.

Судом встановлено, що в наявних матеріалах справи товарно-транспортних накладних не заповнені графи "до подорожнього листа №", "об’єм нафтопродукту", "густина", "температура", "номер резервуара" що суперечить вимогам вищезазначеної Інструкції.

Крім того, у наявних в матеріалах справи ТТН відсутні: реквізити осіб відповідальних за одержання нафтопродукту.

Вищезазначені документи обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку про безтоварний характер спірних господарських операцій з придбання товарів у ТОВ "Торенія", ТОВ "Фабенс" та ТОВ "Укрторгпрт", на підставі яких позивачем віднесено до складу витрат витрати на придбання товарів в загальному розмірі 488786,00 грн.

Стосовно правомірності віднесення до витрат витрат на поліпшення основних фондів в сумі 54778 грн., суд вважає вказати наступне.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 позивачем занижено показники на 4014866,00 грн. за рахунок завищення витрат по рахунках бухгалтерського обліку 902 "Собівартість реалізованих товарів", 903 "Собівартість реалізованих послуг" та 93 "Витрати на збут" в розмірі 3710542,00 грн та безпідставно віднесеної суми 304324,00 грн в рахунок зменшення фінансових результатів, а саме: ТОВ "Вєлєна - торг" за 2015 рік згідно наданих оборотно - сальдових відомостей по рахункам та журналу ордеру по рахунку бухгалтерського обліку 791 "Фінансові результати", які були надані під час перевірки відображено фінансовий результат в сумі 415224,00 грн, а згідно декларації даний показник склав 110900,00 грн, розбіжність становить 304323,88 грн.

Дана розбіжність виникла за рахунок безпідставного зменшення фінансового результату на суму проведених ремонтів автомобілів, здійснених до 01.01.2015.

В ході розгляду справи судом встановлено, що вказана сума накопичена до 01.01.2015 позивачем в повному обсязі віднесена в рахунок зменшення фінансових результатів, що відображено на рахунку 13 "Знос необоротних активів".

Відповідно до п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом до 01.01.2015) амортизації підлягають витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Отже станом на 01.01.2015 вартість проведеного ремонту автомобілів на підприємстві, що підлягає амортизації склала 304323,88 грн.

Товариством в декларації з податку на прибуток за 2015 рік зменшено фінансовий результат до оподаткування повністю на суму витрат на ремонт автомобілів проведений до 01.01.2015.

Відповідно до пунктів 6 та 7 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) , за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійсненні. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду , в якому вони були здійсненні.

Згідно з статтею 138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об'єкта оподаткування

Розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.

Пунктом 134.1.1. статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що позивачем в декларації за 2015 рік не задекларовано різниці, визначені відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що суми проведеного ремонту автомобілів до 01.01.2015 та не включені до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в попередніх періодах не підлягають включенню в рахунок зменшення фінансового результату, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, визначеного у фінансовій звітності за 2015 рік.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області від 29 травня 2017 №0000401404 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Вєлєна-Торг" суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, код платежу 11021000 за основним платежем в сумі 220856,00 грн (двісті двадцять тисяч вісімсот п'ятдесят шість гривень) та за штрафними санкціями в розмірі 30306,75 грн (тридцять тисяч триста шість гривень сімдесят п'ять копійок).

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області від 29 травня 2017 №0000401404 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Вєлєна-Торг" суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, код платежу 11021000 за основним платежем в сумі 220856,00 грн (двісті двадцять тисяч вісімсот п'ятдесят шість гривень) та за штрафними санкціями в розмірі 30306,75 грн (тридцять тисяч триста шість гривень сімдесят п'ять копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області судові витрати, понесені Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєлєна-Торг" у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 4 579,23 грн. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 28 листопада 2017 року.

Суддя С.С. Бойко