Постанова № 70596310, 17.11.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 листопада 2017 р.Р і в н еСправа №817/606/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представники ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Агро" доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання дії та бездіяльність незаконними, скасування рішення,В С Т АН О В И В:

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Агро" (далі - ТОВ "Фаворит-Агро"), звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області) про визнання дії та бездіяльність незаконними щодо відмови в розгляді заперечень до акту перевірки, та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 19.04.2017 №0002351401.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, не ґрунтується на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідає фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та суду пояснив, що товариство діяло виключно у відповідності до вимог податкового законодавства. Зазначив, що ТОВ «Фаворит Агро» було надано під час перевірки копії договорів оренди, банківські виписки, реєстри реалізації, акти наданих послуг, податкові накладні, які підтверджують, що вказані витрати (суми по електроенергії) було фактично спожито субспоживачами, потужності для яких і була використана необхідна електроенергія, а тому не впливали на формування собівартості с/г продукції і були правомірно віднесені до загальної декларації з ПДВ. Також представник позивача не погоджується з висновками акту перевірки щодо завищення позивачем податкового зобов'язання в сумі 23045,00грн. за рахунок не проведення коригування податкового кредиту в сторону зменшення на суму ПДВ з кредиторської заборгованості по якій минув строк позовної давності. Вказує на те, що позиція відповідача про необхідність коригування податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості суперечить ст.192 ПК України. Крім того, зазначає, що посадові особи контролюючого органу при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не прийняли до уваги заперечення до акту перевірки, тим самим порушили вимоги податкового законодавства. Просив позовні вимоги задовольнити повністю з підстав викладених в адміністративному позові.

Відповідач, ГУ ДФС у Рівненській області, позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представники відповідача у судовому засіданні надали пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в письмових запереченнях. Зокрема зазначили, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено придбану електроенергію, тоді як підприємство здійснювало сільськогосподарську діяльність і діяльність із продажу інших товарів, робіт, без розподілу виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів. При цьому, допущена в акті арифметична помилка не впливає на суму донарахування при розрахунку суми ПДВ, що підлягає включенню до податкового кредиту за 2014 та 2015 роки. В результаті чого завищено суму ПДВ за 2014 рік-5616 грн. та 2015 рік- 4115 грн., а також занижено податкові зобов'язання за грудень 2014 року в сумі 90314 грн. Крім того, для перевірки не було надано документи про факт переробки пільки покупної сої і використання для цього зародків кукурудзи. Вказали, що якщо платник податку при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту. Відтак, висновки викладені в акті перевірки ґрунтуються на фактичних обставинах справи, а тому оскаржуване повідомлення-рішення є правомірним та прийнятим у спосіб передбачений законодавством України. Крім того, оскільки до ГУ ДФС у Рівненській області заперечення станом на 18.04.2017 не надійшли, то в останній робочий день, визначений п.86.8 ст.86 ПК України, податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення. Просили відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "Фаворит-Агро" зареєстровано Новоград-Волинською районною державною адміністрацією Житомирської області 29.11.2005. З 24.02.2009 відповідно до установчих документів в новій редакції, місцезнаходження підприємства: Рівненська область м.Корець вул.Київська, 8. 29.11.2005 позивача взято на податковий облік за №129410200000 в Новоград-Волинській ОДПІ та з 01.02.2010 позивач перебуває на обліку в Корецькому відділенні Рівненської ОДПІ.

Також, ТОВ "Фаворит-Агро" зареєстроване платником податку на додану вартість 13.12.2005, згідно із свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №350004, яке видано Новоград-Волинською ОДПІ.

З 01.05.2009 ТОВ "Фаворит-Агро" зареєстровано суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість про що Новоград-Волинською ОДПІ видане Свідоцтво №100221225 НБ №060566 - дата початку дії якого з 01.05.2009.

В послідуючому, Корецьким відділенням Гощанської МДПІ видано аналогічне Свідоцтво №100267689 НБ №031625. Дата початку дії свідоцтва з 13.02.2010. Корецьким відділення Гощанської МДПІ видавались наступні Свідоцтва: №100277147 НБ №031627Ю - дата початку дії свідоцтва з 09.04.2010, №200094498 НБ №031632 - дата початку дії свідоцтва з 25.12.2012, №200135659 НБ №031644 - дата початку дії свідоцтва з 08.01.2013. Індивідуальний податковий номер платника ПДВ 338526706150.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області на підставі наказу від 15.02.2017 №108 проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Фаворит-Агро" (код СДРПОУ 33852073) з питань своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 15.12.2016. За наслідками якої складено акт від 04.04.2017 №150/17-00/14-01//33852673.

Згідно з висновками вказаного акта перевірки податковим органом встановлено наступні порушення:

1. пп.141,257 п.14.1 ст.14, п.190.2 ст.190, п.192.2 ст.192, п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.199.1 ст.199, п.209.7, пп.209.15.1 п.209.15 ст.209, пп.215.1.1 п.215.1 ст.215 Податкового Кодексу України, в результаті чого:

- не перераховано податок на додану вартість на спецрахунок всього в сумі 123889 грн. в тому числі по періодах: грудень 2014 року -71851 грн., грудень 2015 року 29722 грн., грудень 2016 року - 22316грн.

- занижено податок на додану вартість всього в сумі 197368 грн. в т.ч. по періодах червень 2014 року - 4437 грн., липень 2014 року - 5194грн., серпень 2014 року - 13744грн., вересень 2014 року - 3481грн., жовтень 2014 року - 9840грн., листопад 2014 року - 918грн., грудень 2014 року - 3283грн., січень 2015 року - 2803грн., лютий 2015 року - 2906грн., березень 2015 року - 4367грн., травень 2015 року - 7684грн., червень 2015 року - 9506грн., липень 2015 року - 9959грн., серпень 2015 року - 1870грн., вересень 2015 року - 4428грн., листопад 2015 року - 2347грн., грудень 2015 року - 14505грн., січень 2016 року - 7763грн., лютий 2016 року - 13636грн., березень 2016 року - 7222грн., квітень 2016 року -10212грн., травень 2016 року - 8154грн., червень 2016 року - 8390грн., липень 2016 року - 8795грн., серпень 2016 року - 7887грн., вересень 2016 року - 7655грн., жовтень 2016 року - 7343грн., листопад 2016 року - 7171грн., грудень 2016 року -1888грн.

2. п.2.11, п.3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів в сумі 546,05грн.та видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів на загальну суму 61752,00грн., подання звіту про використання коштів до бухгалтерії в установлені строки без одночасного повернення до каси невикористаних підзвітних сум на загальну суму 17056,26грн., перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки на суму 5016,54грн.

3. п.п.1.1 - 1.3, 1.6, 1.15 ст.1, пп.3.1.3 ст.3, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 , пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.16.3.5 п.16.3 ст.16, п.19.2 ст.19 , пп.20.2 , абз."а" пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб», а саме не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 81,91грн., у випадку надання податковим агентом ТОВ «Фаворит- Агро» додаткового блага.

На підставі акта перевірки від 04.04.2017 №150/17-00/14-01//33852673 ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2017 №0003351401, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 321257,00грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 80314,00грн.

Вважаючи таке рішення податкового органу протиправними, ТОВ " Фаворит- Агро" звернулося до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та порядок їх адміністрування, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Стаття 19-1 Податкового кодексу України визначає функції контролюючих, до яких, зокрема, відноситься: збір податкової інформації та вносять її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику; адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобовязань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів та митних платежів, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Відповідно до положень ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити, зокрема, документальні позапланові виїзні перевірки, яка не передбачається у плані роботи контролюючого органу, проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка, та предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп.75.1.2 п.75.1 ст.75).

Згідно з положеннями ст.77 Податкового кодексу України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки (п.77.1). Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом (п.77.4). Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п.77.9).

Так, статтею 86 Податкового кодексу України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, який складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Як вбачається з акту перевірки, відповідач зазначає, що в порушення пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України ТОВ «Фаворит Агро» включало до податкового кредиту придбану електроенергію, тоді як підприємство здійснювало сільськогосподарську діяльність і діяльність із продажу інших товарів, робіт, без розподілу виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів, робіт у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних податкових періодів. Зокрема до податкового кредиту загальної декларації ТОВ «Фаворит Агро» включило електроенергії по податкових накладних від ПАТ «Рівнеобленерго».

Проте, суд не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Так, пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України визначає, що виробничі фактори, за рахунок яких може бути сформовано податковий кредит, зокрема товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів".

Отже, якщо змінено напрямок використання виробничих факторів то проводиться коригування податкового кредиту і ПДВ ставиться в належну декларацію, саме такі дії і було вчинено позивачем, оскільки вказані суми електроенергії було фактично спожито субспоживачами, які орендують у ТОВ «Фаворит-Агро» потужності для яких і була використана необхідна електроенергія.

На підтвердження вказаної обставини ТОВ «Фаворит Агро» було надано як під час перевірки так і під час розгляду справи копії договорів оренди, банківські виписки, реєстри реалізації, акти наданих послуг, податкові накладні, які підтверджують, що вказані витрати не впливали на формування собівартості с/г продукції і були правомірно віднесені до загальної декларації з ПДВ.

Суд критично оцінює висновки, викладені у акті перевірки про завищення позивачем податкового зобов'язання в сумі 23045,00грн. за рахунок не проведення коригування податкового кредиту в сторону зменшення на суму ПДВ з кредиторської заборгованості по якій минув строк позовної давності в т.ч. за грудень 2014 року на суму 15029грн., за грудень 2015 року на суму 7701грн., за грудень 2016 року на суму 315грн.

При цьому, судом враховано, що згідно з пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, до складу доходів включаються суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Разом з тим, вказана норма не містить жодного уточнення чи будь-якої іншої ідентифікації, що безнадійна кредиторська заборгованість включається до складу доходів за виключенням сум ПДВ у її складі. Положення пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України чітко визначають обов'язок платника податків відобразити у складі доходів звітного періоду (в даному випадку звітним періодом є рік) всю суму кредиторської заборгованості.

Стаття 192 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для коригування податкового кредиту. Серед визначеного переліку відсутня така підстава для коригування податкового кредиту, як списання безнадійної кредиторської заборгованості.

Твердження відповідача про необхідність коригування податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості суперечить ст.192 Податкового кодексу України.

Суд також не погоджується з висновками акту перевірки, щодо заниження податкового зобов'язання при переробці сої та недотримання результату в обсязі 100% отриманої продукції переробки із 100% сировини, що призвело до нарахування податкового зобовязання з ПДВ в сумі 74672грн.

Зокрема судом встановлено, що одним з видів діяльності TOВ «Фаворит Агро» є переробка сої. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, підприємство використовує цех по переробці насіння сої та соняшника загальною площею 365.8м.кв.

У свідоцтві про реєстрацію платником ПДВ спеціального режиму оподаткування в переліку видів діяльності КВЕД міститься вид діяльності КВЕД 10.41 "Виробництво олії та товарних жирів", в результаті переробки сої отримуються продукти переробки: олія соєва (код УКТ ЗЕД 1507), оболонка соєва та соєвий шрот/макуха (код УКТ ЗЕД 2304).

Згідно з робочим проектом та технічної документації на переробну соєву лінію на якій здійснюється саме переробка сої, а також ДСТУ та СНІП, згідно яких розроблялась проектна документація, при здійсненні переробки сої допускається нормальна виробнича втрата за рахунок втрати вологи (досушування) в обсязі 8-10 %.

Відповідно до технічної документації визначено : «Сировина має бути очищеною відповідно до норм для зберігання та досушеною до 6-10%. Вологість сировини напряму пов'язана зі зйомом рослинної олії.

На підтвердження спростування висновків акту перевірки, позивачем до матеріалів справи долучено технологічний регламент роботи лінії з переробки сої та порядок розрахунку собівартості макухи та олії соєвої.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Наведене вказує на те, що виробничі втрати під час переробки, які здійснені в межах допустимих норм не можуть вважатися недостачею та враховуватись платником, як операції з постачання.

Суд також не погоджується з висновками зробленими в акті перевірки про порушення позивачем пп.198.1, ст.198, пп.209.15.1 п.215.1 ст.215 Податкового Кодексу України, зокрема щодо заниження позивачем податкового кредиту за серпень 2014 року на суму 10850грн.

Як вбачається з матеріалів справи, до податкового кредиту загальної декларації позивачем включено податок на додану вартість по придбаних в ТОВ «Ландгрейн» зародках кукурудзи, які використовуються в сільськогосподарській діяльності при переробці сої, а саме:

- податкова накладна від 25.06.2014 №22 на суму 62031,00грн. (в т.ч. ПДВ 10338,50грн.);

- податкова накладна від 11.07.2014 №13 на суму 65100,00грн. (в т.ч. ПДВ 10850,00грн.).

В ході розгляду справи позивачем було надано виробничий звіт надходження та переробки покупної сировини за серпень 2014 року.

Згідно з наданим звітом, отримані зародки кукурудзи не використовувалися при переробці власної сої позивача, а було використано при переробці закупівельної сої.

Доказів зворотнього відповідачем надано не було.

Відповідно до пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України, у разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів. У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання.

Враховуючи наведені обставин, позивачем правомірно було включено до податкового кредиту загальної декларації податок на додану вартість по придбаних в ТОВ «Ландгрейн» зародках кукурудзи згідно з наведеними податковими накладними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ГУ ДФС у Рівненській області не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 19.04.2017 №0002351401 в частині збільшення ТОВ "Фаворит-Агро" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 286341,00грн. (229073,00грн. - за податковим зобов'язанням, 57268,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), а відтак адміністративний позов в цій частині слід задовольнити.

Відмовляючи в задоволені позову щодо скасування податкового повідомлення рішення від 19.04.2017 №0002351401, в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 90314,00грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 22578,00грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з пп.192.1.1. п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Відповідно до пп.192.1.2 п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Згідно з п.192.2 ст.192 Податкового кодексу України, норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок. Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Пунктом 192.3 статті 192 Податкового кодексу України визначено, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З матеріалів справи вбачається, що в грудні 2014 року ТОВ «Фаворит-Агро» провело коригування податкового зобовязання в декларації з податку на додану вартість неплатнику ПДВ (ТОВ «Фаворит Агро+») на підставі розрахунків коригування:

- №827/2 від 01.12.2014 повернуто неплатником ПДВ надані послуги дискування, оранки, послуги по посіву на суму 288299,22грн. (в т.ч. ПДВ 48049,87грн.). Дані послуги було надано на підставі акту виконаних та наданих робіт, послуг від 30.06.2013 №353;

- №828/2 від 02.12.2014 №827/2 повернуто неплатником ПДВ надані послуги по внесенню мінеральних добрив на суму 253583,22грн. (в т.ч. ПДВ 42264,00грн.). Дані послуги було надано на підставі акту виконаних та наданих робіт, послуг від 30.06.2013 №359. Всього на суму 541883,22 грн. (в т.ч. ПДВ 90313,97грн.)

Дані послуги неплатником не були оплачені. Кошти платником ТОВ «Фаворит Агро» неплатнику ПДВ не поверталися. Відповідно зміна суми компенсації їх вартості не відбулася.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не доведено правомірність проведення коригування податкових зобов'язань з ПДВ по наведених операціях.

Разом з тим, суд не приймає посилання позивача на норми п.1 ст.192 Податкового кодексу України (в редакції, яка набрала чинності з 01.01.2015), оскільки в даному випадку спірні правовідносини виникли за наслідками діяльності товариства за 2014 року.

Щодо відмови у скасуванні податкового повідомлення рішення №0002351401 від 19.04.2017 в частині 2338,00грн. (1870,00грн. основного зобовязання та 468,00грн. штрафної санкції), суд виходив з наступного.

У відповідності до п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Судом встановлено, що позивач включив до скороченої Декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 року вартість дизпалива для неплатника, який необхідно відобразити в загальній декларації, а саме згідно з податковою накладною №517/2 від 25.08.2015 всього на суму 510,00грн. (в т.ч. ПДВ 850,00грн.) та податковою накладною №518/2 від 25.08.2015 всього на суму 6200,00грн. (в т.ч. ПДВ 1020,00грн.), що є порушенням п.209.7 ст.209 Податкового Кодексу України.

Зазначені обставини позивачем було визнано в ході судового розгляду справи, у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добросовісності їх визнання, а відтак, в силу вимог ч.3 ст.72 КАС України в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про визнання дій та бездіяльності посадових осіб ГУ ДФС в Рівненській області незаконними щодо відмови в розгляді заперечень позивача до акту перевірки, суд зауважує наступне.

Згідно з п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом пяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у звязку з необхідністю зясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що до ГУ ДФС у Рівненській області заперечення станом на 18.04.2017 не надійшли, тобто на десятий день після вручення акту перевірки.

В подальшому контролюючий орган виніс та надіслав засобами поштового зв'язку оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а отримане 19.04.2017 заперечення до акту перевірки залишив без розгляду.

Варто зазначити, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посадовими особами ГУ ДФС у Рівненській області були враховані нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за №173/24950.

Таким чином, позивачем не доведено протиправності дій та бездіяльності посадових осіб контролюючого органу щодо відмови в розгляді його заперечень до акту перевірки.

Згідно з пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства (ст.2 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1 та 2 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

Судовий збір відповідно до ст.94 КАС України присуджується на користь позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області форми "Р" від 19.04.2017 №0002351401 в частині збільшення ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Агро" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 288679,00грн., з них: 230943,00грн. - за податковим зобов'язанням, 57736,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Агро" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір в сумі 4330,19грн. (чотири тисячі триста тридцять гривень дев'ятнадцять копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щербаков В.В.