Постанова № 70596118, 05.10.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

05 жовтня 2017 року Справа № 814/1573/17

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомМіністерства оборони України, Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168

до відповідачів1: Вознесенської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, вул. Північна, 26, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 2: Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, вул. Госпітальна, 133, м. Київ, 01133 3: Миколаївського обласного центру медико-соціальної експертизи, пров. Корабелів, 1, м. Миколаїв, 54020

треті особи1: Вознесенське міжрайонне відділення судово-медичної експертизи, вул. 228 Стрілецької дивізії, 26, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 2: ОСОБА_1, вул. Шкільна, 62, с. Поділля, Веселинівський район, Миколаївська область, 57040 провизнання незаконним та скасування рішення в частині встановлення причини інвалідності, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Міністерство оборони України (далі по тексту МО України), звернувся до суду з адміністративним позовом до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (далі по тексту ЦВЛК МОУ – Відповідач 1) з вимогами про визнання незаконним та скасування рішення, оформленого Протоком ЦВЛК МОУ № 4328 від 19.11.2015 року, яким встановлений причино-наслідковий зв’язок між наявними захворюваннями та проходженням служби ОСОБА_1;

до Миколаївського обласного центру медико-соціальної експертної комісії (далі по тексту Миколаївського ОЦ МСЕК - Відповідач 2) та Вознесенської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії (далі по тексту Вознесенської М МСЕК - Відповідач 3) з вимогами про визнання незаконним та скасування рішення Вознесенської М МСЕК щодо вставлення причини інвалідності ОСОБА_1, що зазначено в Графі 9 Довідки до Акту огляду МСЕК серії 10ААВ № 371393;

треті особи на боці відповідачів без самостійних вимог на предмет спору Вознесенське міжрайонне відділення судово-медичної експертизи (далі по тексту Вознесенське СМЕ) та ОСОБА_1.

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що при зверненні до Відповідача 1 громадянин ОСОБА_2 не надав жодних підтверджуючих документів, що захворювання, які в нього діагностували, є насідком отриманих поранень та контузії під час проходження ним служби в зоні бойових дій в Афганістані у 1986 році. Позивач зауважує, що Відповідачем 1 прийнято рішення, яке оформлене Протоколом засідання № 4328 від 19.11.2015 року - встановлений причинний зв'язок існуючих захворювань та ушкоджень з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, без урахування та з’ясування фактичних обставин справи (місця, дати та обставин отримання поранення, контузії тощо) без дослідження будь-яких медичних документів постраждалого, а виключно на підставі розповіді ОСОБА_2, що є порушенням вимог п. 21.8, 21.3 Положення про військово-лікарську комісію. На підставі Протоколу засідання ЦВЛК - Відповідача 1, Відповідачем 3 - Вознесенським МСЕК видано довідку до Акту огляду серії 10ААВ № 371393 про визначення ОСОБА_2 інвалідності ІІ групи та становлено причину інвалідності ОСОБА_2, а саме: «поранення (контузія) та захворювання, так, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії». На думку Позивача, зазначена причина інвалідності у графі 9 Довідки не відповідає положенням Інструкції № 561 «Про встановленні інвалідності» та «Положення по порядок, умови та критерії встановлення інвалідності» (далі по тексту Інструкція № 561) й застосування п. «Г» п. п. 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення про військово лікарську комісію є у даному випадку недоречним, оскільки жодних медичних або якихось інших документів, які б свідчили про отримання поранення ОСОБА_2 у 1986 році в Афганістані Відповідачем 3 не досліджувалося, а отже, при обставинах відсутності документального підтвердження отримання бійцем поранення Відвідач 3 повинен був застосовувати формулювання у пункту «Д» Інструкції № 561, а не «Г», як це було зроблено. Позивач зазначає, що оскільки після встановлення причини інвалідності та причино-наслідкового зв’язку з тим що інвалідність пов’язана з отриманням поранення (контузії) під час проходження служби ОСОБА_1, у МОУ виникає обов’язок на підставі прийнятих Відповідачами рішень провести одноразову виплату ОСОБА_1 відповідно до положень Постанови КМУ № 975, якою затверджено Порядок виплати коштів з державного бюджету України, а відтак позивач наполягає, що його права порушуються та він був змушений звертатися до суду за захистом порушеного права з метою недопущення незаконних виплат з Державного бюджету. Позивач просить суд скасувати Протокол ЦВЛК МОУ № 4328 від 19.11.2015 року та рішення Вознесенської МСЕК, викладене у Графі 9 Довідки до Акту огляду МСЕК серії 10ААВ № 371393.

Відповідач 1 – ЦВЛК, проти заявлених позовних вимог заперечував, надав суду письмові заперечення проти позову, де зазначає, що по-перше: позивачем пропущений строк звернення до суду з адміністративним позовом, по друге: Позивач заявив до неналежного відповідача - ЦВЛК Міністерства Оборони, а такої установи не існує, є виключно ЦВЛК, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ, та по-третє, Відповідач 1 зазначає, що у Міністерства оборони України відсутнє право звернення до суду з таким адміністративним. Так, у всіх цих випадках, на думку Відповідача 1, адміністративна справа повинна бути закрита або залишена без розгляду на реалізацію положень ст. 99, 100 КАС України. Поміж іншим Відповідач 1 обґрунтовує свою правову позицію тим, що права Міністерства Оборони прийнятим рішенням про визначення причинно-наслідкового зв’язку та причини інвалідності ніяким чином не порушуються, а відтак просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідачі 2, 3 та треті особи жодних пояснення або міркувань щодо заявленого позову не висловили, в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Позивач та Відповідач 1 надали суду клопотання про розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до положення ч. 6 ст. 128 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Вивчивши письмові пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне:

19 листопада 2015 року ЦВЛК Міністерства оборони України видано Протокол засідання комісії № 4328, де комісією встановлено причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва у колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 та викладений висновок: «Поранення (контузія) та захворювання, так, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» (а. с. 36).

На підставі висновку ЦВЛК МО України Вознесенською міжрайонною МСЕК ОСОБА_2 визнано інвалідом ІІ групи внаслідок поранення, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та видана довідка МСЕК серія 10ААВ № 371393 від 04.08.2015 року (а. с. 10).

Внаслідок встановленої причини інвалідності Вознесенською міжрайонною МСЕК, та на виконання положень Постанови КМУ № 975 від 23.02.2016 року, постанови Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15.09.2016 № 472/416/16-а та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду по цій справі від 14.12.2016 року, старшому прапорщику у запасі ОСОБА_1 нарахована та виплачена одноразова допомога у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, в сумі 243 600,00 грн.

Стосовно строків подання адміністративного позову Міністерством борони України суд зазначає, що в матеріалах справи містяться докази того, що Позивачем оскаржувалися висновки Вознесенської МСЕК до Обласного центру медико-соціальної експертизи та 21.11.2016 року на адресу Міністерства оборони надійшло відповідне рішення, яке зареєстроване за вхідним № 1030 28.11.2016 року (а. с. 14-15). Таким чином, з урахуванням досудового оскарження, строк подання адміністративного пазову для Позивача рахується з 28.12.2016 року, 22.12.2016 року позовна заява з додатками Позивачем направлена поштою, про що свідчить відбиток штемпеля на конверті (а. с. 20). Відповідно до положень ст. 99 КАС України строк звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний термін. Так, виходячи з письмових доказів що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що Позивач звернувся до суду з позовом в межах місячного строку, визначеного ст. 99 КАС України.

Відповідач 1 у своїх запереченнях проти позову посилається на те, що Міністерство оборони не має права на звернення з адміністративним позовом до суду, оскільки висновки МСЕК та ЦВЛК стосуються тільки ОСОБА_1 та можуть бути оскаржені виключно особою, яка проходила МСЕК та ЦВЛК. Суд зазначає, що така правова позиція є хибною з огляду на положення ст. 171 КАС України, що неодноразово було описано в рішеннях Верховного Суду України, які в свою чергу відповідно до положень ст. 244-2 КАС України мають бути враховані судами при винесенні рішень. Так, згідно ч. 2 ст. 171 КАС України право на оскарження нормативно-правового акту мають право особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб’єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Верховний Суд України у своїх постановах від 17.10.2014 року № 21-297а14, від 27.10.2015 р № 800/210/15, дійшов висновку, що правило, закріплене частиною другою статті 171 КАС України, має застосовуватися і до нормативно-правових актів індивідуальної дії. Таким чином, з огляду на фактичні обставини справи, судом встановлено, що оскаржувані по даній справі нормативно-правові акти індивідуальної дії впливають на права та обов’язків Міністерства оборони України щодо сплати одноразової допомоги ОСОБА_1, яка внаслідок прийняття оскаржуваних нормативно-правових актів індивідуальної дії й була сплачена.

Посилання Відповідача на ті обставини, що позов заявлений до неналежного відповідача з посиланням на довідку з ЄДРПОУ, є хибним та спростовується документами, що містяться у справі. Так, у справі містяться довіреності, видані позивачу, де зазначено саме ЦВЛК Міністерства оборони, листи та навіть клопотання та заперечення проти позову від ЦВЛК Міністерства оборони. Таким чином, суд приходить до висновку, що ЦВЛК та ЦВЛК Міністерства оборони України це є тотожні поняття.

В обґрунтування своєї правової позиції Відповідач цілком посилається на рішення інших судів, надав суду копії цих рішень (Херсонського окружного адміністративного суду, Одеського окружного адміністративного суду, Одеського апеляційного адміністративного суду тощо). З цього приводу суд зазначає, що всі ці рішення не стосуються обставин даної справи. Це окремі думки суддів по іншим справам не можуть бути прийняті судом до уваги та використані в якості джерела права при розгляді даної адміністративної справи. Оскільки, відповідно до положень ст. 244-2 КАС України, судом можуть бути враховані висновки виключно Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.

З огляду на зміст позовних вимог, викладених у позовній заяві та додатках до неї, Позивачем оскаржуються дії Відповідача 1 та Відповідача 3 щодо недослідження та неотримання від ОСОБА_1 підтверджуючих документів про причини виникнення та отримання поранення та контузії, що й призвело, на думку Позивача, до прийняття Відповідачами невірних рішень. В матеріалах справи містяться два рішення суду: Веселинівського районного суду від 15.09.2017 року по справі № 472/416/16а та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду по цій справі, де предметом оскарження була відмова МО України від виплати грошової одноразової допомоги ОСОБА_1 саме з цих же підстав, що й рішення Вознесенської МСЕК та Протокол ЦВЛК.

Були прийняті без дослідження документів та обставин, які б свідчили про отримання поранення (контузії) в Афганістані. Таким чином, судами вже досліджувалися обставини та з цього приводу є вже рішення. Відповідачами документів про обставини отримання поранення (контузії) в Афганістані ОСОБА_1 не надано.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги МО України не належать задоволенню, оскільки ті обставини та взаємовідносини, на які посилається Позивач, вже були предметом доказування в адміністративній справі та є рішення суду, що набрало законної сили. Крім того, суд зауважує, що обраний Позивачем шлях захисту порушеного права, а саме: скасування Протоколу ЦВЛК та довідки Вознесенської МСЕК, у даному випадку є хибним, оскільки грошова компенсації ОСОБА_1 Позивачем виплачена, відповідно до положень ст. 1215 ЦК України поверненню не підлягає, а відтак при скасуванні оскаржених нормативно-правових актів індивідуальної дії права МО України ніяким чином не можуть бути відновлені.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 КАС України).

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська