Постанова № 70595928, 30.11.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 37000,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 37000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача станом на 20.10.2017 утворився податковий борг з адміністративних штрафів та інших санкції (код бюджетної класифікації 21081103) в загальному розмірі 37 000,00 грн.

Відповідачу за порушення ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР, в частині здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії контролюючим органом прийнято рішення №0000002/12-09-21 від 14.09.2015 на суму 17 000,00 грн., яке було отримано відповідачем особисто. Вказане рішення відповідачем не оскаржено, отже є узгодженим.

Відповідачу за порушення ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР, в частині здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої контролюючим органом прийнято рішення №0000003/12-09-21 від 14.09.2015 на суму 10 000,00грн., яке було отримано відповідачем особисто.

Відповідачу за порушення ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР, в частині здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суму акцизного податку з реалізації через роздрібну торгівельну мережу тютюнових виробів контролюючим органом прийнято рішення №0000004/12-09-21 від 14.09.2015 на суму 10 000,00 грн., яке було отримано відповідачем особисто.

Вказані рішення від 14.09.2015 відповідачем не оскаржено, отже є узгодженими.

ОСОБА_1 заборгованості за порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР складає 37 000,00 грн. (17 000,00 грн. + 10 000,00 грн. + 10 000,00 грн.).

Згідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

На виконання вимог ПК України, контролюючим органом виставлено відповідачу податкову вимогу № 79-23 від 16.01.2016, яка була надіслана відповідачу поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернута, у зв’язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Податкова вимога № 79-23 від 16.01.2016, також відповідачем не оскаржена і є чинною.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, податковий борг з адміністративних штрафів та інших санкцій в загальному розмірі 37,000 грн.

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, просив розглянути справу за відсутності уповноваженого представника.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.

Згідно з частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначені положення статті 128 КАС України, суд розглядає дану справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, судом встановлено таке.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності з 16.01.2004 та перебуває на обліку в державній податковій інспекції м.Лисичанська Головного управління ДФС у Луганській області, як платник податків за основним місцем обліку (а.с.6,7,19,20,35,36).

Відповідачу за порушення ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР, в частині здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії контролюючим органом прийнято рішення №0000002/12-09-21 від 14.09.2015 на суму 17 000,00 грн., яке було отримано відповідачем особисто 19.09.2015 (а.с.8,11 на звороті).

Відповідачу за порушення ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР, в частині здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої контролюючим органом прийнято рішення №0000003/12-09-21 від 14.09.2015 на суму 10 000,00 грн., яке було отримано відповідачем особисто 19.09.2015 (а.с.9,11 на звороті).

Відповідачу за порушення ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР, в частині здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суму акцизного податку з реалізації через роздрібну торгівельну мережу тютюнових виробів контролюючим органом прийнято рішення №0000004/12-09-21 від 14.09.2015 на суму 10 000,00 грн., яке було отримано відповідачем особисто 19.09.2015 (а.с.10,11 на звороті).

Отже, сума заборгованості за порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР складає 37 000,00 грн. (17 000,00 грн. + 10 000,00 грн. + 10 000,00 грн.), що підтверджується розрахунком суми штрафних санкцій, розрахунком суми заборгованості та витягом з інтегрованих карток платника податків (а.с.11,12,25,26).

На виконання вимог ПК України, контролюючим органом виставлено відповідачу податкову вимогу № 79-23 від 16.01.2016, яка була надіслана відповідачу поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернута, у зв’язку із закінченням терміну зберігання (а.с.13, 14).

Доказів щодо оскарження вищевказаних рішень від 14.09.2015 та податкової вимоги № 79-23 від 16.01.2016 суду не надано.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.

Закон № 481 визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

За приписами частини чотирнадцятої статті 15 Закону № 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону № 481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема:

оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень;

оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень;

роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10000 гривень.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України (частина четверта статті 17 Закону № 481).

У разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду (частина п’ята статті 17 Закону № 481).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України:

грошове зобов’язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1).

За приписами підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

В порушення вимог пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України фізична особа підприємець ОСОБА_1 протягом 10 календарних днів після отримання рішень про застосування штрафних санкцій самостійно суму податкового зобов'язання не сплатив, внаслідок чого за платником податків утворився податковий борг у загальній сумі 37000,00 грн.

Станом на час розгляду справи відповідач не сплатив існуючу заборгованість на суму 37000,00 грн, що підтверджується інтегрованою карткою платника податків (а.с.25,26).

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Контролюючим органом було виставлено відповідачу податкову вимогу № 79-23 від 16.01.2016, яка була надіслана на адресу відповідача засобами поштового зв’язку.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Відповідно до до п.п. 58.3 ст.58 ПКУ у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

На адресу позивача повернувся конверт з позначкою поштового відділення про причини невручення адресату «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується копією конверту та рекомендованого повідомлення, які містяться в матеріалах справи. З урахуванням п. 58.3 ст. 58 ПК України податкова вимога вважається врученою відповідачу (а.с.13,14).

Доказів оскарження податкової вимоги № 79-23 від 16.01.2016 відповідачем не надано.

Оскільки податкова вимога № 79-23 від 16.01.2016 є чинною (доказів про скасування або відкликання податкової вимоги суду не надано), суд прийшов до висновку, що контролюючим органом при зверненні до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючи органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

У межах спірних правовідносин контролюючим органом, уповноваженим здійснювати стягнення податкового боргу, є Головне управління ДФС у Луганській області.

Враховуючи, що відповідачем за час розгляду даної адміністративної справи податковий борг в сумі 37000,00 грн. не сплачений, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 37000,00 грн.,- задовольнити.

Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 93192, Луганська область, м.Лисичанськ, м.Привілля, вул.Калініна, 17/1), податковий борг з адміністративних штрафів та інших санкцій в загальному розмірі 37 000,00 грн. (тридцять сім тисяч гривень) до Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.