Ухвала суду № 70594745, 27.11.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/3316/14-ц Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.

Категорія 27 Доповідач Коломієць О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Трояновської Г.С., Талько О.Б.,

при секретарі

судового засідання: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 жовтня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

В травні 2014 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, в якому, після уточнення позовних вимог (т.3 а.с.23), просив стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 солідарно на його користь заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати. В обґрунтування зазначив, що 15.01.2008 року між ним та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №Z010/110/013, згідно умов якого остання отримала кредит в розмірі 85150 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% на рік на строк до 14.01.2018 року. 30.12.2008 року та 09.02.2009 року до кредитного договору були внесені зміни.

15.01.2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №Z010/110/013/1, який виступив поручителем ОСОБА_4 З 29 квітня 2013 року ОСОБА_4 припинила виконувати зобов’язання за вказаним кредитним договором.

04.04.2014 року відповідачам була направлена претензія з вимогою про погашення заборгованості, а 07.05.2014 року – вимога про дострокове виконання зобов’язання. Станом на 01.07.2017 року заборгованість становить 100 645,08 доларів США та складається з заборгованості по кредиту в сумі 44 323,56 доларів США, заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 32 527,12 доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 11 242,31 долар США, пені за несвоєчасну несплату відсотків в сумі 12552,09 доларів США.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» заборгованість по кредитному договору №Z010/110/013 від 15.01.2008 року, забезпеченому договором поруки №Z010/110/013/1 від 15.01.2008 року, в сумі 100 645,08 дол. США та по 1827 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вказуючи на незаконність та необґрунтованість рішення через недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду в частині неправомірно нарахованої пені стягнутої з апелянта та ОСОБА_4 Зокрема зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що грошове зобов’язання має бути виконане в національній валюті України – гривнях, а тому стягнення судом суми пені в доларах США не відповідає вимогам Закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.01.2008 року між ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №Z010/110/013 згідно умов якого остання отримала кредит в розмірі 85 150 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% на рік на строк до 14.01.2018 року. Умови договору двічі (30.12.2008 року та 09.02.2009 року) змінювались.

Відповідно до п.4.1.1 Договору за порушення прийнятих на себе зобов’язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим Договором строки, Позичальник зобов’язаний сплатити Банку пеню від суми несвоєчасно виконавчого зобов’язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочення.

15.01.2008 року між ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №Z010/110/013/1, який виступив поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_4

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 з 29.04.2013 року припинила виконувати свої зобов’язання за кредитним договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки та інше (ст.554 ЦК).

Згідно положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

З наданого банком під час розгляду справи в суді першої інстанції розрахунку вбачається, що станом на 01.07.2017 року утворилась заборгованість в сумі 100 645,08 доларів США , яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 44323,56 доларів США, заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 32527,12 доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 11242,31 долар США, пені за несвоєчасну несплату відсотків в сумі 12552,09 доларів США.

Вирішуючи спір у справі, суд врахував вищевказані вимоги закону та встановивши, що відповідачі належним чином зобов’язань, передбачених кредитним договором, не виконують, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог банку про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконного стягнення з відповідачів на користь Банку пені, обчисленій в доларах США є безпідставними виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Статтею 5 Декрету передбачено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказану обставину, – стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Формами неустойки є штраф і пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_5 видав ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» банківську ліцензію № 10 від 11.10.2006 року та дозвіл № 10-4 від 11.10.2006 р. на підстав якої банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, в тому числі розміщенні іноземної валюти на валютному ринку України.

ОСОБА_4 на підставі кредитного договору від 15.01.2008 року отримала кредит в іноземній валюті – доларах США.

Оскільки виконання договірних зобов’язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, умовами договору про надання кредиту в іноземній валюті передбачено сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й пеню в іноземній валюті (Постанова ВСУ від 15 травня 2017 року у справі № 6-211цс17).

Також колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про стягнення заборгованості за пенею в межах строку позовної давності передбаченої ст. 258 ЦК України виходячи з наступного.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачі заяв про застосування строків позовної давності не подавали.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.

Таким чином, оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності та обґрунтованості рішення суду, та враховуючи те, що стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права, підстав для розгляду апеляційним судом заяви про застосування строків позовної давності не вбачається.

Зазначений висновок узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України від 02.03.2016 року, викладеним у справі № 6-2307цс15.

Статтею 308 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: