Рішення № 70593412, 29.11.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/6410/16-ц 29.11.2017 29.11.2017 29.11.2017

Провадження №22-ц/784/2335/17

Справа 489/6410/16-ц Головуючий першої інстанції: Тихонова Н.С.

Провадження № 22-ц/784/2335/17 Суддя-доповідач апеляційного суду: Колосовський С.Ю.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

Іменем України

29 листопада 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючий: Колосовський С.Ю.,

судді: Локтіонова О.В., Ямкова О.О.,

секретар судового засідання - Тищенко Л.С.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 жовтня 2017 року

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 про визнання поруки припиненою,

в с т а н о в и л а :

В грудні 2016 року ПАТ «Державний ощадний банк України» пред'явило позов до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування своїх вимог банк зазначав, що 05 червня 2007 року уклав з ОСОБА_5 кредитний договір № 1047-1, за умовами якого надав позичальнику кошти у сумі 50000 доларів США під 13% річних строком на 120 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 04 червня 2017 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 05 червня 2007 року між ОСОБА_4 та Банком укладено в нотаріальній формі іпотечний договір, за яким відповідач передав в іпотеку Банку належну йому чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 80,4 кв.м, житловою - 49,4 кв.м, заставною вартістю 395390грн.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що позичальник порушив свої зобов'язання, внаслідок чого заборгованість за Договором станом на 11 грудня 2016 року склала 34 533,33 доларів США ( 29169,75 доларів США - заборгованість за основним договором, 3771,67 доларів США - заборгованість по процентам, 1591,91 доларів США - заборгованість за комісією) та 297212,42 грн. - заборгованість по пені, Банк просив суд в рахунок погашення цієї заборгованості звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки для подальшої реалізації в розмірі не нижчою 1068700 грн., але в будь-якому випадку за ціною, що реально склалася на ринку на момент її реалізації та є реальною щодо її відчуження за грошові кошти на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання поруки припиненою, оскільки вважає, що до даних правовідносин підлягають застосуванню положення ч.4 ст. 559 ЦК України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 жовтня 2017 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задоволені. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності шляхом проведення прилюдних (електронних) торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки для подальшої реалізації в розмірі не нижчому 1068700,00 грн., але в будь-якому випадку за ціною, що реально склалася на ринку на момент його реалізації та є реальною щодо його відчуження за грошові кошти на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в рахунок погашення заборгованості станом на 11 грудня 2016 року за кредитним договором №1047-1 від 05 червня 2007 року у розмірі 34533,33 дол. США та 156539,46 грн., з яких: 29169,75 дол. США - сума заборгованості за основним боргом, 3771,67 дол. США - сума заборгованості за процентами, 1591,91 дол. США - сума заборгованості за комісією, 156539,46 грн. - пеня, 3453,33 дол. США - розмір штрафу за п. 7.2 іпотечного договору, 2100,75 грн. - сума 3% річних від прострочених сум заборгованості за кредитом, на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" . Відстрочено виконання цього судового рішення щодо реєстрації права власності за позивачем до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі Банк просив рішення суду в частині відстрочки виконання цього рішення щодо реєстрації права власності за АТ «Ощадбанк» до закінчення дії мораторію встановленого Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті змінити, а в іншій частині рішення залишити без змін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на незаконність рішення суду просив його скасувати та ухвалити нове яким у задоволені позову Банка відмовити, а його зустрічний позов задовольнити.

Апеляційні скарги позивача і відповідача підлягають відповідно задоволенню та частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 05 червня 2007 року між Банком та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 1047-1, за умовами якого позичальник отримав 50000 доларів США під 13% річних за користування кредитом строком на 120 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 04 червня 2017 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 05 червня 2007 року між ОСОБА_4 та Банком укладено в нотаріальній формі іпотечний договір, за яким відповідач передав в іпотеку Банку належну йому чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 80,4 кв.м, житловою - 49,4 кв.м, заставною вартістю 395390грн.

В 2015р. Банк надіслав позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту, яку останній не виконав.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2016р. з ОСОБА_5, ОСОБА_6 стягнуто в солідарному порядку на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором №1047-1 від 05.06.2007 року станом на 24 листопада 2015р. в розмірі 44421,11 дол. США (29169,75 дол. США - заборгованість за кредитом, 3771,67 дол. США - заборгованість по процентам, 1591,78 дол. США - заборгованість по комісії, 9887,91 дол. США - пеня).

Назване рішення набрало законної сили 09.02.2016 року, але на час вирішення даного спору не виконане в повному обсязі.

Згідно розрахунку Банку заборгованість ОСОБА_5 за вказаним кредитним договором станом на 11 грудня 2016 року становить 37986,66 дол. США та 299313,17 грн., яка складається з: 29169,75 дол. США - заборгованість за кредитом, 3771,67 дол. США - заборгованість за процентами, 1 591,91 дол. США - заборгованість за комісією, 297212,42 грн. - пеня, 3 453,33 дол. США - штраф за п. 7.2 іпотечного договору, 2 100,75 грн. - 3% річних від прострочених сум заборгованості за кредитом.

Враховуючи те, що факт неналежного виконання кредитного договору є доведеним, суд дійшов до вірного висновку про наявність підстав, передбачених ст.ст.526,589,625 ЦК, ст.33 Закону «Про іпотеку», п.6.2. іпотечного договору для покладення цивільно-правової відповідальності на майнового поручителя.

Проте визначаючи розмір заборгованості по 3% річних в розмірі 2100,75 грн., суд не звернув уваги, що Банк її обрахував з 01 січня 2010р. по 08 грудня 2016р., тобто за період який перевищує загальну позовну давність у три роки (ст.257 ЦК) і що ця сума не визначалась судовим рішенням від 28 січня 2016 р., а про застосування наслідків спливу позовної давності було заявлено представником відповідача. У зв'язку з чим визначення розміру заборгованості за цими вимогами підлягає зменшенню до 1769 грн. 44 коп., що відповідає періоду з 11 грудня 2013р. по 10 грудня 2016р.

Аргументи відповідача щодо стягнення штрафу є безпідставними, тому що така відповідальність передбачена п.7.2. іпотечного договору, а факт невиконання зобов'язань, передбачених п.п.3.3.9. п.3.3. іпотечного договору, а саме по страхуванню предмета іпотеки протягом усього строку дії цього договору є доведеним. Право на пред'явлення цих вимог позивач не втратив, оскільки зобов'язання по страхуванню предмета іпотеки не були виконані, а дія як основного так і забезпечувального зобов'язання не припинена (ч.3 ст.3 Закону «Про іпотеку»).

Комісійні платежі в розмірі 0,05% за супроводження кредиту від залишку кредитної заборгованості передбачені п.1.12. кредитного договору, який в цій частині недійсним не визнавався. Більше того, ця заборгованість була підтверджена згаданим рішенням суду від 28 січня 2016 р. Факт погашення або часткового погашення даної заборгованості відповідачем не доведено.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті " протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Таким чином, для застосування зазначених положень необхідно 3 умови: надання кредиту в іноземній валюті, нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника (іпотекодавця) та за умови, що у власності позичальника (іпотекодавця) немає іншого майна у власності, загальна площа такого майна має не перевищувати 140 кв. м.

Кредит по даній справі надавався в іноземній валюті, відповідач зареєстрований і проживає за адресою предмета іпотеки: АДРЕСА_2, загальна площа вказаної квартири становить 80,4 кв. м., іншого нерухомого майна у власності відповідача немає.

Отже, суд правомірно застосував до спірних правовідносини дію вищевказаного Закону.

Проте у повній мірі не можна погодитись з висновком суду про відстрочення виконання рішення щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за позивачем.

Згідно правових позицій, висловлених Верховним Судом України у постановах від 27 травня 2015 року (справа №6-57цс15, № 6-58цс15), від 01 липня 2015 року (справа № 6-345цс 15, № 781цс15) від 30 вересня 2015 року (справа №6-1825цс15) поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України). Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак, установлений Законом мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Крім того, згідно з пунктом 4 Закону протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та проводять конкретні виконавчі дії, заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону. Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню.

З огляду на вищенаведене, а також враховуючи, що предметом позову є звернення стягнення на предмет іпотеки, а не визнання на нього права власності, суду слід було зазначити про відстрочку виконання рішення суду до закінчення дії мораторію.

Рішення суду в частині відхилення зустрічного позову є законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 № 5 При вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України в постанові від ВСУ від 16.12.2012 зазначено, що на відносини майнової поруки норми ст. 559 ЦК щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) гл. 49 ЦК та спеціальним законом. Статтями 17-19 Закону № 898-IV встановлено підстави припинення іпотеки, істотні умови договору іпотеки, внесення змін і доповнень до нього.

Ні умови іпотечного договору, ні положення ст.17 Закону «Про іпотеку» не передбачають такої підстави для припинення іпотеки як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням.

До того ж позивач не пропустив строк позовної давності, так як на вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюється загальна позовна давність у три роки, перебіг якої починається з дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання (правовий висновок Верховного Суду України у справі за №6-3116цс16).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову суд поклав на відповідача обов'язок по сплаті судового збору у повному обсязі, хоча за положеннями ст.88 ЦПК України мав застосувати принцип пропорційності. У зв'язку з чим, а також виходячи з часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, тобто застосовуючи взаємозалік, загалом позивачу слід відшкодувати 3440 грн. 93 коп. судового збору у зв'язку з розглядом справи в суді першої і апеляційної інстанцій.

З огляду на вищенаведені мотиви рішення суду в частині визначення розміру заборгованості по 3% річних, відстрочення виконання рішення суду, а також судових витрат в силу п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 303,307- 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" і ОСОБА_4 відповідно задовольнити та задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 жовтня 2017 року в частині визначення розміру заборгованості по 3% річних, відстрочки його виконання рішення суду та судових витрат змінити зменшивши розмір визначення заборгованості по 3% річних з 2100 грн. 75 коп. до 1769 грн. 44 коп., зазначивши про відстрочку виконання цього рішення суду до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 3440 грн. 93 коп. судового збору у зв'язку з розглядом справи в суді першої і апеляційної інстанцій.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку.

Головуючий: Судді: