Постанова № 70593241, 27.11.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року м.Житомир справа № 806/3031/17

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В.,

за участю: позивача та представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, №0021961305 від 27.10.2017р., вимоги №0021951305 та рішення №0021941305 від 27.10.2017р..,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №002197135 від 27.10.2017 про збільшення суми грошового зобов"язання за платежем військовий збір у розмірі 2098,13 грн. та 524,53 грн. штрафних санкцій.

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0021961305 від 27.10.2017 про збільшення суми грошового зобов"язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 23181,37 грн. та 5795,34 грн. штрафних санкцій.

- Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Житомирській області від 27.10.2017 №0021951305 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 39223,17 грн.

- Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 27.10.2017 №0021941305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 6231,26 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що не погоджується з висновками контролюючого органу, викладених у акті перевірки від 13.10.2017 №715/06-30-13-11/НОМЕР_2 про заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 139875,41 за рахунок зайвого віднесення до валових витрат суми оплати послуг охорони приміщень - цеху з виробництва меблів та магазину "Інтер"єр", та як наслідок - заниження зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, заниження військового збору, суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - ЄСВ) та застосування штрафу за несвоєчасне нарахування ЄСВ. Вказує, що витрати на послуги охорони є витратами, безпосередньо пов"язаними з отриманням доходів, які можуть бути включені до складу витрат згідно з вимогами п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України. Тому, вважає спірні рішення протиправними та просить їх скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях. Пояснив, що спірні рішення прийняті на підставі матеріалів перевірки, яка проведена з дотриманням порядку її проведення, встановленого податковим законодавством. Висновки перевіряючих про порушення позивачем податкового законодавства, є обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога прийняті у відповідності до норм діючого законодавства та є правомірними. Вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому просить відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що з посадовими особами ГУ ДФС в Житомирській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 13.10.2017р. № 715/06-30-13-11/НОМЕР_2 .

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 177.2, пп. 177.4.4, п. 177.4 ст. 177 ПКУ від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) встановлено заниження чистого оподаткованого доходу на загальну суму 139875,41 грн. в т.ч. за 2015 - 66540,03грн., 2016 - 73335,38 грн. в результаті чого визначено суму податкового зобов'зання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на загальну суму 23181,37 грн. в т.ч . 2015 - 9981 грн., 2016 -13200,37 грн.;

-п.п. 1.1, 1.2, п.16 підрозділу10 розділу ХХ, п.162.1 ст.162. п.п.164.1.3 п. 164.1 ст.164 ПКУ від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) встановлено заниження чистого оподаткованого доходу на загальну суму 139875.41 грн., що призвело до заниження військового збору в загальній сумі 2098,13 грн. в т.ч. за 2015-998,10 грн., за 2016-1100,03 грн.;

-п. 1 ч.2 ст.6, п.2 ч.І ст.7, ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на

зальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-УІ (із змінами та доповненнями) встановлено заниження чистого оподаткованого доходу на загальну суму 139875,41 грн. в т.ч. за 2015 - 66540,03грн., 2016 -.73335,38 грн. занижено суму єдиного внеску на зальну суму 39223,17грн., в т.ч. за 2015- 23089,39 грн., 2016р- 16133,78 грн..

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, листом від 24.10.2017 №2049/14/06-30-13 ГУ ДФС у Житомирській області висновки акту перевірки залишено без змін. (а.с.84-85)

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

-податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 27 жовтня 2017 року №0021971305 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем військовий збір у розмірі 2098,13 грн. та 524,5 3грн. штрафних санкцій ;

-податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 27 жовтня 2017 року №0021961305 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 23181,37 грн. та 5795,34 грн. штрафних санкцій;

-вимогу ГУ ДФС у Житомирській області від 27 жовтня 2017 року №0021951305 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 39223,17 грн.;

-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 27 жовтня 2017 року №0021941305 про застосування штрафних санкцій за донарахуванням відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 6231,26 грн.

Позивач, вважаючи такі рішення протиправними, звернувся до суду.

Перевіряючи спірні рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Згідно із пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з пп. 14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних -декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1. ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських

операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Аналіз вищевикладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції,

яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Підставою для визначення витрат у податковому обліку можуть бути лише первинні документи, оформлені належним чином.

В акті перевірки вказано, що в порушення п.177.2 пп.177.4.4 п.177.4, ст.177 ПКУ ФОП ОСОБА_1 завищено витрати на загальну суму 139875,41 грн., в т.ч.2015-66540,03 грн., 2016-73335,38 грн.

Такого висновку контролюючий органі дійшов у зв"язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 до складу документально підтверджених витрат, пов"язаних із здійсненням господарської діяльності, відображених у додатках Ф4, Ф2 до податкових декларацій, за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, відображеного в розділі ІІІ податкових декларацій та додатках Ф4, Ф2 до декларацій, в графі 7 "Інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг" віднесено вартість отриманих послуг з охорони приміщень - цеху з виробництва меблів та магазину "Інтер"єр" на загальну суму 139875,41 грн., в т.ч. 2015-66540,03 грн., 2016 - 73335,38 грн.

Відповідач вважає, що вартість оплачених послуг з охорони приміщень, у тому числі тих, які здаються в оренду, не включаються до складу витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Правила оподаткування фізичних осіб - підприємців у періоді, що перевірявся, визначалися Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент вчинення господарських операцій).

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

З аналізу зазначених норм можна дійти висновку, що фізична особа-підприємець може віднести до складу витрат витрати, якщо вони документально підтверджені первинними документами; пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця; безпосередньо пов'язані з отриманням доходів; фактично сплачені; товари (послуги) фактично отримано фізичною особою-підприємцем.

З матеріалів справи вбачається, що позивач знаходиться на загальній системі оподаткування. Код основного виду діяльності 31.01 виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі.

У період з 01.01.2015 по 31.12.2016 ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність з виробництва меблів.

Позивач володіє на праві приватної власності нежитловими приміщеннями за адресою: Житомирська область м.Бердичів вул.Піонтковського, 7, про що вказано у акті перевірки (арк.4).

Здійснює свою діяльність позивач на наступних об"єктах, що належать йому на праві приватної власності: магазин "Інтер"єр", придбаний на підставі договору купівлі-продажу будівлі від 07.12.01 серія АЕЕ №342744 та цех по виготовленню меблів. (а.с.97-98)

Дане приміщення позивачем використовуються в межах господарської діяльності для

виробництва та реалізації меблів. Факт того, що позивач займається виробництвом та реалізацією меблів відповідачем не заперечується, а навпаки підтверджується на сторінках акту (арк.. 5, 11).

Для належної охорони виробничих та складських приміщень, що знаходяться за адресою м.Бердичів вул.Піонтковського, 7, та використовуються в господарській діяльності позивача, позивачем та ПП "Сокіл" було укладено Договір №010608 на охорону об"єкта від 01.06.2008.

В додатку №5 до Договору зазначено перелік заходів, які має здійснювати охорона по

забезпеченню охорони об'єкта, матеріальних цінностей і грошових коштів, що зберігаються

на ньому. Зокрема, Охорона зобов'язана:

1.Забезпечити охорону товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів "Власника", прийнятих під охорону, від розкрадання і не допускати проникнення сторонніх осіб на об'єкт, що охороняється;

2.Надавати допомогу працівникам відомчої охорони по здійсненню на об'єкті пропускного режиму, контролювати ввіз та вивіз (внос та винос) товарно-матеріальних цінностей на територію та з території об'єкта, що охороняється, по матеріальним перепусткам встановленої форми.

Після закінчення робочого дня "Охорона" повинна пересвідчитись у тому, що всі відвідувачі, пропущені через контрольно-пропускний пункт за разовими перепустками, залишили територію об'єкта, що охороняється.

3.Спільно з "Власником" здійснювати заходи по впровадженню технічних засобів охорони і безпеки;

4.Здійснювати експлуатаційне обслуговування приладів охоронної сигналізації та усувати її несправності за письмовою заявкою "Власника" в технічно можливий строк.

Відшкодування витрат по цьому обслуговуванню здійснюється за рахунок "Власника".

5.Забезпечувати дотримання встановлених правил пожежної безпеки на постах силами працівників охорони під час несення ними служби, а у випадку виявлення на об'єкті, що охороняється, пожежі або спрацювання охоронно-пожежної сигналізації негайно повідомити про це пожежну частину, вжити заходів по ліквідації пожежі або усунення технічної несправності охоронно-пожежної сигналізації;

6.Приймати під охорону опечатані (опломбовані) об'єкти, приміщення, вказані у дислокації, за умови наявності на них запобіжних коробок з контрольними замками.

За охорону об'єкта відповідно до п.11 Договору - Замовник виплачує Виконавцю грошові кошти за надані послуги з охорони.

Як видно з умов Договору охороні підлягають не лише приміщення, а й товарно- матеріальні цінності і грошові кошти позивача. Оскільки у позивача відсутні штатні охоронці. Тому після закінчення робочої зміни та у вихідні дні охорону приміщення та наявних у ньому товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів здійснює на умовах договору ПП "Сокіл".

На підтвердження реальності понесених витрат на оплату охорони в 2015-216 роках до матеріалів справи позивачем надано договір з додатками, акти виконаних робіт, платіжні документи, що підтверджують факт оплати послуг охорони.

Факт наявності даних документів під час перевірки відповідачем в акті перевірки не заперечується.

Зауваження до оформлення первинних документів у відповідача відсутні. Отже, вищевказані документи оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-XIV та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій щодо надання та оплати послуг.

Приймаючи до уваги той факт, що витрати на охоронну та пожежну сигналізацію стосуються нежитлового приміщення, товарно-матеріальних цінностей і грошей, що знаходяться в ньому, спрямовані на забезпечення експлуатації нежитлових приміщень, цілісності й безпечності майна, яке використовується в межах господарської діяльності щодо виробництва меблів, що є одним з видів діяльності позивача, тому суд вважає, що витрати з охорони в рамках Договору №010608 від 01.06.2008р. укладеного з ПП "Сокіл" є такими, що безпосередньо пов’язані з отриманням доходів у розумінні п.п. 177.4.4 н. 177.4 ст, 177 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати на послуги охорони, є витратами, безпосередньо пов’язаними з отриманням доходів, які можуть бути включені фізичною особою-підприємцем до складу витрат згідно із вимогами пункту 177.4. статті 177 Податкового кодексу України.

Отже, твердження відповідача з даного приводу є спростованими.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача про правомірність включення до складу витрат вартість отриманих послуг з охорони приміщень - цеху з виробництва меблів та магазину "Інтер"єр" на загальну суму 139875,41 грн., в т.ч. 2015-66540,03 грн., 2016 - 73335,38 грн., у зв"язку з чим приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 27.10.2017 № НОМЕР_3 про визначення грошового зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №002197135 від 27.10.2017 про збільшення суми грошового зобов"язання за платежем військовий збір у розмірі 2098,13 грн. та 524,53 грн. штрафних санкцій; рішення від 27.10.2017 №0021941305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 6231,26 грн. та вимоги Головного управління ДФС у Житомирській області від 27.10.2017 №0021951305 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 39223,17 грн.

З даного приводу суд зазначає, що вказані рішення та вимога базуються на висновках відповідача про заниження оподаткованого доходу, а тому враховуючи попередні висновки про безпідставність визнання об"єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, такі рішення та вимога також підлягаю скасуванню, як похідні.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірності оскаржуваний рішень та вимоги, а тому задовольняє позов ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинтсва України, ,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №002197135 від 27.10.2017 про збільшення суми грошового зобов"язання за платежем військовий збір у розмірі 2098,13 грн. та 524,53 грн. штрафних санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0021961305 від 27.10.2017 про збільшення суми грошового зобов"язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 23181,37 грн. та 5795,34 грн. штрафних санкцій.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Житомирській області від 27.10.2017 №0021951305 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 39223,17 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 27.10.2017 №0021941305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 6231,26 грн.

Відшкодувати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області понесені судові витрат у розмірі 2560,00 грн. (дві тисячі п"ятсот шістдесят гривень) сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 30 листопада 2017 р.