Постанова № 70593012, 20.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Колеснику І.О.

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" до Дніпропетровської митниці Державної Фіскальної Служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA110190/2017/500029/1 від 04.10.2017 р., -

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротек» (далі – ТОВ «Агротек», позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України (далі – відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA110190/2017/500029/1 від 04.10.2017 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що при митному оформлені товару митна вартість товару має визначатися за ціною контракту. Вважає, що до митної декларації були надані усі належним чином оформлені документи, які підтверджують обрану митну вартість товару, обґрунтовано визначено митну вартість товару за ціною контракту, отже рішення про коригування митної вартості товарів № UA110190/2017/500029/1 від 04.10.2017 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 р. відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні 20.11.2017 року представник позивача вимоги позову підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях, зокрема, вказав, що ТОВ «Агротек» не виконано вимоги митного органу - не надано витребуваних митницею документів, необхідних для застосування основного методу визначення митної вартості товару. Вказує про виявлені розбіжності у поданих до митного оформлення документах, а саме: невідповідність та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю (в тому числі, щодо повноти включення до ціни транспортної складової), невідповідність заявленого рівня митної вартості поняттю «дійсної вартості» згідно ГАТТ, про що зазначено у ході проведення консультації шляхом направлення електронного повідомлення митниці декларанту, відсутність у додатково наданих в рамках процедури консультації документах відомостей, що спростовують зазначені розбіжності, неподання декларантом документів згідно сформованого переліку (у т.ч. висновків про якісні та вартісні характеристики товару).

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротек» та компанією Shandong Transtone Tyre Co., LTD укладено контракт № TRAN-AG-2017 від 30 червня 2017 року, за яким продавець продає, а покупець купує шини (товар), визначені у додатку до договору. Постачання товару здійснюється на умовах, що визначені додатком до договору.

Згідно додатку № 1 від 14.07.2017 року до контракту продавець зобов’язується поставити шини Kingrun розміром «315/80R22.5-20РR», модель ТТ355, у кількості 240 шт. на загальну суму 31440,00 дол.США та розміром «315/80R22.5-20РR», модель ТТ778, у кількості 240 шт. на загальну суму 30960,00 дол.США.

25.09.2017 року для митного оформлення ТОВ «Агротек» подало до Дніпропетровської митниці вантажну митну декларацію № UA110190/2017/507643 в режимі ІМ 40 ДР, де митна вартість товару “шина Kingrun 315/80R22.5-20РR, 156/150К модель ТТ355, 240 шт.; шина Kingrun 315/80R22.5-20РR, 156/150К, модель ТТ778, у кількості 240 шт.” була заявлена за ціною договору 62400,00 дол.США.

Для митного оформлення позивачем надані наступні документи:

- коносамент №LSSZEC17081731 від 19.08.2017 р.;

- інвойс № 10082017 від 10.08.2017 р.;

- контракт № TRAN-AG-2017 від 30 червня 2017 року;

- пакувальний лист до інвойсу № 10082017 від 10.08.2017 р.;

- товарно-транспорті накладні (CMR) № 76, 77 від 23.09.2017 р.

- сертифікат походження товару № 17С3202А1624/00425 від 22.08.2017 р.;

- довідка про транспорті витрати № 800 від 25.09.2017 р.

Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України на рівні 139,14 дол.США/шт.

Відповідач, ознайомившись з наданими документами, виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UA110190/2017/500029/1 від 04.10.2017 року, яким підвищив митну вартість товару до 140,09 дол. США/шт.

Судом встановлено, що вказане рішення вмотивовано: невідповідністю та розбіжністю у документах та відомостях, наданих до митного контролю (в тому числі, щодо повноти включення до ціни транспортної складової), невідповідність заявленого рівня митної вартості поняттю «дійсної вартості», відсутність у додатково наданих в рамках процедури консультації документах відомостей, що спростовують зазначені розбіжності, неподання декларантом документів згідно сформованого переліку, а саме: до митного оформлення додано додаткову угоду № 1 від 14.06.2017 р. до контракту № TRAN-AG-2017 від 30.06.2017 р. не в повному обсязі, без підписів уповноважених осіб; комерційний інвойс № 10082017 від 10.08.2017 р. містить посилання на коносамент №LSSZEC17081731 від 19.08.2017 р., проте дата складання інвойсу не кореспондується з датою коносаменту; доданий до митного оформлення проформа-інвойс від 29.06.2017 р. № Т117К103 на суму 62400 дол.США не кореспондується з датою укладання контракту; надані проформа-інвойси не містять відомості про зовнішньоекономний контракт, в рамках якого вони були складені; за умовами постачання товару FOB продавець зобов’язаний здійснити завантаження товару на борт судна, призначеного покупцем, згідно наданого договору про транспортно-експедиційне обслуговування контракту на перевезення № 160048 від 24.10.2016 р. замовник зобов’язаний забезпечити навантаження/розвантаження транспортного засобу, наданого для виконання перевезення, проте надані документи перевізника не містять інформації стосовно виконання робіт з навантаження вантажів замовника та вартості таких робіт; відсутнє документальне підтвердження включення до заявленого рівня митної вартості товару витрат.

Отже, за наявними вищевикладеними розбіжностями у документах, які були виявлені посадовою особою митниці під час митного оформлення, у відповідача виникли підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої позивачем митної вартості товарів.

У зв’язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA110190/2017/00097 від 04.10.2017 р.

Позивачем товар був випущений у вільний обіг за МД від 04.10.2017 року № UA110190/2017/507981 та надані фінансові гарантії сплати різниці між сумами митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумами митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, шляхом внесення грошової застави у розмірі вищезазначених різниць.

Відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України митну вартість товарів, що імпортується відповідно до наявних даних, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості – за подібними (аналогічними) товарами.

Суд вважає вищевказане рішення таким, що прийнято правомірно та не підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини 5 статті 54 Митним кодексом України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Наказом Державної митної служби України №689 від 11.09.2015 р. затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

У випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Контроль за правильністю визначення митної вартості у випадках, передбачених абзацом першим, здійснюється посадовою особою, що здійснює такий контроль, за погодженням з керівником підрозділу митного оформлення (заступником керівника, старшим зміни). Відповідне погодження засвідчується шляхом проставлення підпису на роздрукованому переліку митних формальностей за митною декларацією, поряд з відомостями про виконання митної формальності за напрямком контролю митної вартості (п.8 розділу 2 Методичних рекомендацій).

Відповідно до положень частини 2 статті 58 Митного кодексу України (у відповідній редакції) метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Згідно статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Формато-логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов’язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Обсяги митного контролю, передбачені главою 49 розділу ХІ Митного кодексу України, визначаються за результатами аналізу ризиків відповідно до положень глави 52 розділу ХІ Митного кодексу України.

Так, на виконання вимог, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Пунктом 1 частини 3 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до частини 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Розглядаючи заявлений спір, суд зазначає, що відповідно до умов контракту № TRAN-AG-2017 від 30.06.2017 р. та додаткової угоди № 1 від 14.06.2017 р., оплата за товар здійснюється згідно інвойсів.

Позивачем до митного оформлення було надано інвойс від 10.08.2017 р. № 10082017, відповідно до якого оплаті підлягає 62400 дол.США. При цьому, оплата за товар здійснюється наступним чином: 30% сплачується в якості передоплати на підставі проформи-інвойсу перед відправленням, залишок – протягом 20 днів від дати коносаменту, відповідно до комерційного інвойсу.

ТОВ «Агротек» до митного оформлення було надано банківські платіжні документи: платіжне доручення № 17.08.2017 р. № 248 на суму 21562,80 дол.США, платіжне доручення від 06.09.2016 р. № 252 на суму 43680 дол.США, swift від 19.07.2017 р. на суму 27961,20 дол.США. Отже, позивачем оплачено на адресу постачальника 93204 дол.США. Вказані платіжні документи містять посилання на контракт № TRAN-AG-2017 від 30.06.2017 р., проте не містять посилань на відповідний інвойс, що з урахуванням невідповідності суми, сплаченої на адресу постачальника, унеможливлює ідентифікацію вказаних платіжних документів із спірною партією товару.

Згідно відомостей, заявлених декларантом у митній декларації № UA110190/2017/507643 від 25.09.2017 р., міжнародне перевезення вантажу здійснено за морським коносаментом №LSSZEC17081731 від 19.08.2017 р. на судні ZIM INDIA, проте надана до митного оформлення копія коносаменту містить відомості про інший транспортний засіб – ZIM Moskva. Вказане може свідчити про перевантаження товару та наявність додаткових витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи, що є складовими митної вартості товару. Окрім того, такі розбіжності можуть свідчити про наявність іншого коносаменту, подання якого, як транспортного документу відправлення, є обов’язковим згідно ст.335 Митного кодексу України.

Також, судом встановлено, що комерційний інвойс № 10082017 від 10.08.2017 р. містить посилання на коносамент №LSSZEC17081731, проте дата складання інвойсу не кореспондується з датою коносаменту – 19.08.2017 р.

Суд зазначає, що коносамент (Bill of Lading) – документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов’язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

В момент відправлення вантажу морським транспортом відправник повинен укласти договір перевезення із морським перевізником, визначивши пункт призначення, умови перевезення та оплати. Виписуванням коносаменту перевізник підтверджує укладання такого договору, при цьому всі основні умови цього договору переносяться в коносамент.

Коносамент виписується (підписується капітаном або аґентом перевізника) винятково в момент прийняття вантажу на борт. Таким чином підписаний коносамент одночасно виступає і документом, що підтверджує факт передачі вантажу для доставки (замінює акт приймання-передачі).

Коносамент виконує три основні функції: свідчить про укладення договору перевезення вантажу морським шляхом, за яким перевізник зобов’язується доставити вантаж та видати отримувачу; засвідчує факт прийняття вантажу для перевезення; є товаросупровідним документом, оскільки дає право на одержання вантажу тому, на кого він виписаний.

Видача вантажу здійснюється проти пред'явлення коносаменту. Відправник зобов'язаний передати оригінал коносаменту отримувачу вантажу. Це надає можливості обігу коносаменту, а також є додатковим способом захисту прав (відправивши вантаж відправник може не передавати оригінал коносаменту отримувачу до моменту виконання зустрічного зобов'язання, наприклад, оплати). Відсутність оригіналу коносаменту позбавляє отримувача можливості отримати вантаж.

Крім того, представником відповідача зазначалось, що ТОВ «Агротек» до митного оформлення було надано рахунок-проформу від 29.06.2017 р. № Т17К103 на суму 62400 дол.США та рахунок-проформу від 29.06.2017 р. № Т17К102 на суму 30804,00 грн. Проте дата складення зазначених рахунків-проформ не кореспондується з датою складення контакту № TRAN-AG-2017 від 30.06.2017 р., не вказана посилання на відповідний контракт. Отже, неможливо ідентифікувати вказані рахунки-проформи з оцінюваною партією товару.

Судом встановлено, що умовами поставки оцінюваного товару є FOB, згідно яких продавець зобов’язаний здійснити завантаження товару на борт судна, призначеного покупцем, в подальшому всі витрати та ризики втрати чи пошкодження товару здійснює покупець.

Позивачем на підтвердження транспортних витрат надано договір транспортно-експедиційного обслуговування № 160048 від 24.10.2016 р., укладений з ТОВ «Альфатранс». Документи перевізника – рахунок від 25.09.2017 р. № 337, заявка – не містять інформації стосовно виконання робіт з навантаження вантажів замовника та вартості таких робіт, а також витрат на його зберігання, враховуючи, що датою складання експортної митної декларації є 11.08.2017 р., заявка на виконання перевезення датована 15.08.2017 р., а завантаження товару на борт судна відбулось 19.08.2017 р. Також, відомості щодо числових значень зазначених складових транспортування оцінюваного товару декларантом не надано.

Не заперечуючи повноважень митного органу здійснювати контроль за правильністю визначення митної вартості товарів, суд звертає увагу на те, що згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України вказано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 Митного кодексу України.

Якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні методу 2 а) за ціною договору щодо ідентичних товарів визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як фізичні характеристики, якість та репутація на ринку, країна виробництва, виробник.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. При цьому, згідно із частинами 1, 2 статті 61 Митного кодексу України передбачено застереження щодо застосування методів 2а) та 2б), зокрема товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються. Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, що оцінюються.

Так, у митного органу була наявна інформація щодо вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, враховуючи положення статті 61 Митного кодексу України, а саме: товар «шини пневматичні, гумові, нові, для вантажних автомобілів, протектор «всесезонний», імпортованого за тим же самим контрактом із тим же самим виробником на тих же комерційних умовах поставки FOB у співставних обсягах та випущеного у вільний обсяг за ЕМД № UA110190/2017/506891 від 05.09.2017 р., де митна вартість заявлена на рівні 140,09 дол.США/шт.

Суд вважає, що відповідач обґрунтував свій сумнів щодо заявленої позивачем митної вартості товару за основним методом та довів правомірності застосування другорядного методу визначення митної вартості товару.

Отже, відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України митну вартість товарів, що імпортується відповідно до наявних даних, правомірно скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів 2б.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено неможливість визначення митної вартості за ціною контракту та необхідність визначення митної вартості товару саме за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів із застосуванням відомостей, наявних у митного органу.

Враховуючи результати перевірки, невідповідності відомостей у наданих документах, виявлені під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості та за результатами розгляду додатково наданих документів, неможливість проведення обчислення заявленого рівня митної вартості на підставі наданих документів, суд приходить до висновку, що Дніпропетровською митницею правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110190/2017/500029/1 від 04.10.2017 р., у зв'язку з чим, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 20 листопада 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 27 листопада 2017 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 11, 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" до Дніпропетровської митниці Державної Фіскальної Служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA110190/2017/500029/1 від 04.10.2017 р. - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 27 листопада 2017 року.