Рішення № 70592669, 24.11.2017, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3335/17

Провадження № 2/487/1853/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

24.11.2017 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Щербини С.В., при секретарі Єлишевій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

В С Т А Н О В И В:

20.06.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення сум заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 16.07.2013 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2004717486, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 29922,40 грн. для придбання товару. 21.10.2013 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2006353203, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 19155,20 грн. для придбання товару. 12.12.2013 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2007195963, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 13396,00 грн. для придбання товару. 28.02.2014 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2008242753, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 7512,00 грн. для придбання товару.

22.12.2014 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір факторингу, відповідно до якого ПАТ "ОТП Банк" відступив ТОВ "ОТП Факторинг Україна" право вимоги за договорами № №2004717486, №2006353203, №2007195963, №2008242753 про надання споживчого кредиту.

В зв’язку з невиконанням умов договорів, у відповідача виникла заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 у розмірі 29907,12 грн.; за договором про надання споживчого кредиту № НОМЕР_2 у розмірі 20494,59 грн.; за договором про надання споживчого кредиту № НОМЕР_3 у розмірі 14420,87 грн.; за договором про надання споживчого кредиту № НОМЕР_4 у розмірі 9239,91 грн.

Посилаючись на наведене просили стягнути з ОСОБА_1 вищезазначені суми боргу.

У судове засідання представник позивача не з’явилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги Банку підтримує у повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не зявилась, про дату, час та місце розгляду предявленого до неї позову була повідомлена належним чином, заяви про розгляд справи за її відсутністю не надходило. З урахуванням заяви представника позивача про відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України, суд вважає можливим прийняти заочне рішення на підставі доказів, що є у справі.

Дослідивши матеріали страви, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд, зберігаючи обєктивність і неупередженість, створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, а за правилами частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що підтверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч. 1 ст. 626 ЦК України законодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1061 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як встановлено в судовому засіданні, 16.07.2013 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2004717486, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 29922,40 грн. для придбання товару. 21.10.2013 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2006353203, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 19155,20 грн. для придбання товару. 12.12.2013 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2007195963, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 13396,00 грн. для придбання товару. 28.02.2014 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2008242753, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 7512,00 грн. для придбання товару.

22.12.2014 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір факторингу, відповідно до якого ПАТ "ОТП Банк" відступив ТОВ "ОТП Факторинг Україна" право вимоги за договорами № №2004717486, №2006353203, №2007195963, №2008242753.

Відповідач ОСОБА_1 взятих на себе зобов’язань не виконала.

Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість: за договором про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 станом на 24.11.2016 рік у розмірі 29907,12 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 24088,45 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 1,46 грн., комісія за РО - 5817,21 грн.;

за договором про надання споживчого кредиту № НОМЕР_2 станом на 24.11.2016 року у розмірі 20494,59 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 17018,57 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 0,43 грн., комісія за РО - 3475,59 грн.;

за договором про надання споживчого кредиту № НОМЕР_3 станом на 02.02.2017 року у розмірі 14420,87 грн., з яких заборгованість за кредитом - 12276,07 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 0,24 грн., комісія за РО - 2144,56 грн.;

за договором про надання споживчого кредиту № НОМЕР_4 станом на 02.02.2017 року у розмірі 9239,91 грн., з яких заборгованість за кредитом - 7512,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 290,84 грн., комісія за РО - 1437,07 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості за кредитними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, у зв’язку із задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені Банком та документально підтверджені судові витрати з оплати судового збору у сумі 1600 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6,10,18, 211-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 від 16.07.2013 року у розмірі 29907,12 грн.; за договором про надання споживчого кредиту № НОМЕР_2 від 21.10.2013 року у розмірі 20494,59 грн.; за договором про надання споживчого кредиту № НОМЕР_3 від 12.12.2013 року у розмірі 14420,87 грн.; за договором про надання споживчого кредиту № НОМЕР_4 від 28.02.2014 року у розмірі 9239,91 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" 1600 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили через 10 днів після його оголошення та може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва в строк і порядок, встановлений ст.ст. 294,296 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя С.В.Щербина