Рішення № 70590181, 23.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Кириченко Н.О.

№22-ц/796/5850/2017 Доповідач - Борисова О.В.

справа №753/10441/14-ц

м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Гаращенка Д.Р., Левенця Б.Б.

при секретарі: Куркіній І.B.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця» (далі - ПрАТ «ФФ «Дарниця») звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 18.02.1997 року між закритим акціонерним товариством «Фармацевтична фірма «Дарниця» (далі - ЗАТ «ФФ «Дарниця»), правонаступником якого з 06.06.2012 року є ПрАТ «ФФ «Дарниця», та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за 41955 грн., що на момент здійснення операції становило 22154 умовних одиниць за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день укладення цього договору.

Посилаючись на те, що відповідачі сплатили кошти за договором у неналежному розмірі, оскільки сума боргу мала бути визначена за офіційним курсом національної валюти до долара США, установленим НБУ на день платежу.

Позивач під час розгляду справи збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів на свою користь 173772,70 грн. заборгованості за укладеним договором з урахуванням 3% річних відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, а також судові витрати.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23.10.2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» заборгованість за договором купівлі-продажу квартири - 173772,70 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21.03.2017 року у задоволенні заяви представників відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просив скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Вказував на те, що Постановою Верховного Суду України від 21.12.2016 року у справі №6-2134цс15 встановлено, що у спірному договорі купівлі-продажу сторони визначили грошовий еквівалент в умовних одиницях здійснюваної в національній валюті операції, суди не звернули уваги на те, що в пункті 4 цього договору зазначено еквівалент вартості квартири на день укладення договору.

При розгляді вищевказаної справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, що за змістом частин першої, другої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Посилався на те, що грошової одиниці під назвою «умовна одиниця» у світі не існує та її використання на території України не передбачено, що підтверджується листами НБУ від 12.03.1999 року та від 04.02.2013 року.

В судовому засіданні апеляційного суду, представник відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник позивача ПрАТ ФФ «Дарниця» проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду у справі залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги ПрАТ «ФФ «Дарниця», суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачі вартість придбаної квартири сплатили не у повному обсязі, а заборгованість повинна обраховуватися в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для долара США на день платежу.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18.02.1997 року ЗАТ «ФФ «Дарниця» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

У пункті 4 цього договору сторони погодили, що продаж квартири здійснено за 41955 грн., що на момент здійснення операції складає 22154 умовних одиниць за курсом НБУ на день укладення договору.

Покупці повинні були сплатити продавцю повну вартість квартири протягом 15 років з моменту укладення договору, тобто до 18.02.2012 року (пункт 5 договору).

Відповідно до положень статті 224 ЦК УРСР, який діяв на час укладення договору купівлі - продажу від 18.02.1997 року за договором купівлі - продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 228 ЦК УРСР, чинної на час укладення сторонами договору визначено, що продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами.

Згідно зі статтею 99 Конституції України та ч.1 першою статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, якщо інше не передбачено Декретом, іншими актами валютного законодавства.

Тобто закон передбачає обов'язкове здійснення платежів на території України в національній валюті, однак він не забороняє використання в обчисленні розміру грошових зобов'язань іноземної валюти або інших розрахункових величин.

Згідно з ч.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 01.01.2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини 1, 2 ст.192 ЦК України).

Такими випадками є статті 193, 524 та 533 ЦК України, Закон України від 16.04.1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року, Закон України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

За змістом частин 1, 2 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 21.12. 2016 року у справі №6-2134цс15 та від 08.02.2017 року у справі №6-1905цс16.

У справі, яка переглядається, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ПрАТ «ФФ «Дарниця» послалося на пункт 4 укладеного з відповідачами договору купівлі-продажу та на положення статті 526 ЦК України.

Установивши, що в спірному договорі купівлі-продажу сторони визначили грошовий еквівалент в умовних одиницях здійснюваної в національній валюті операції, суд не звернув уваги на те, що в пункті 4 цього договору зазначено еквівалент вартості квартири на день укладення договору, тобто 18.02.1997 року.

За таких обставин суд першої інстанції передчасно стягнув з відповідачів кошти, обчисливши суму заборгованості в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу.

Відповідно до п.4 договору продаж квартири здійснено за 41 955 грн., що на момент здійснення операції складало 22154 умовних одиниць за курсом НБУ на день укладення договору.

В судовому засіданні у даній справі представник позивача не заперечував, що відповідачами у даній справі у строк передбачений договором була внесена на рахунок позивача сума у розмірі 41955 грн.

Колегія суддів виходить з того, що в договорі купівлі продажу квартири, який укладався в 1997 році, сторонами не було погоджено, що у разі зміни курсу валют, покупці зобов'язані будуть вносити кошти з урахуванням перерахунку, який буде проводитись з урахуванням зміненого, (зокрема збільшеного) курсу валют.

При цьому, визначаючи умовну одиницю за курсом НБУ, сторони договору не зазначили яка саме іноземна валюта, щодо якої НБУ встановлює курс, обирається ними.

Позивач у справі не довів доказами відповідно до приписів статей 58-59 ЦПК України, що відповідачі під час дії договору, своїми діями чи письмово висловили згоду на проведення з ними розрахунку за порядком, який позивач провів в односторонньому порядку, (по курсу долара до гривні станом на 2014 рік) поклавши на відповідачів відповідальність, про яку відповідачі не знали під час укладення договору і згоду на яку не надавали.

Покладення на відповідачів судом першої інстанції відповідальності та обов'язків, які не були прямо передбачені в договорі та Законі, який існував під час укладення договору є порушенням вимог закону, загальних засад цивільного судочинства та призводить до порушення прав відповідачів.

Стороною відповідачів надані достатні та допустимі докази, які підтверджують, що вартість квартири, яка була обумовлена в договорі та на сплату якої вони висловлювали свою письмову згоду, відповідачами сплачена у визначений договором термін та заборгованості вони не мають.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, дійшов помилкового висновку, що відповідачі не виконали свої зобов'язання за договором купівлі-продажу квартири в повному обсязі та безпідставно поклав на них обов'язок по сплаті ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» грошової суми, еквівалентної 12440 доларів США.

Твердження позивача про те, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13.02.2013 року встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за період з серпня 1995 року по вересень 2011 року за договором купівлі - продажу квартири виплатили лише 9705 доларів США є безпідставними, оскільки під час розгляду даної справи, предметом якої було вирішення питання щодо усунення перешкод в користуванні власністю, суд не перевіряв порядок проведення розрахунку за яким позивач в даній справі видав довідку про наявність заборгованості за договором, а лише констатував, що така заборгованість є на підставі довідки. Тобто, вказане рішення в частині визначення розміру заборгованості, не може бути обов'язковим, для вирішення даної справи.

Отже, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді