Ухвала суду № 70590174, 22.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,суддів при секретарі судового засідання Глиняного В.П., Присяжнюка О.Б., Міленко О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу адвоката Безпалого Т.Г. в інтересах ОСОБА_6, на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2017 року,

за участі: прокурора адвоката Вітра Д.В., Безпалого Т.Г.,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1-го ВКС СУ ФР ОВПП ДФС Миколаєвського Б.А., яке погоджене із прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурором Харківської місцевої прокуратури № 2 Вітром Д.В., та накладено арешт на грошові кошти у сумі 120 000 (сто двадцять тисяч) доларів США, вилучених під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, які належні останньому.

В обґрунтування рішення, слідчий суддя зазначив, що грошові кошти на які слідчий просить накласти арешт, підпадають під ознаки ст. 98 КПК України, є предметом вчинення злочину, зважаючи на кваліфікацію розслідуваного кримінального правопорушення, набуті кримінально-протиправним шляхом, а тому можуть бути приховані, перетворені, відчужені, у зв'язку із чим клопотання підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з таким рішенням, адвокат Безпалий Т.Г. в інтересах володільця тимчасово вилученого майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2017 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки слідчого судді, покладені в основу оскаржуваної ухвали, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Так, автор апеляційної скарги стверджує, що до клопотання слідчим не додано жодного доказу того, що вилучені під час обшуку грошові кошти набуті злочинним шляхом.

Зазначає, що відповідно до довідок, які видані ОСОБА_6 його дохід склав за 2015 рік 567 150,59 грн., за 2016 - 1 358 504,64 грн., в період з 01 січня по 31 жовтня 2017 - 2 202 713,52 грн., що загалом за даний період складає 4 128 368,75 грн. Крім того, як вбачається з офіційно поданої декларації про майно та доходи сума офіційно задекларованих готівкових коштів складає 1 480 000 грн.

Також адвокат зазначає, що згідно відомостей, які були подані в декларації про майно та доходи від 11 липня 2017 року, ОСОБА_6 отримав дохід від відчуження нерухомого майна у розмірі 916 302 грн.

Разом з тим, на думку представника володільця майна, вилучене під час обшуку майно не містить на собі слідів кримінального правопорушення, не є майном, здобутими злочинним шляхом в результаті вчинення кримінального правопорушення, що є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні,за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 205 ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки належить ОСОБА_6 та знаходиться у його власності на законних підставах.

Крім того, в апеляційній скарзі наголошується на тому, що обшук проводився у житлі адвоката (ОСОБА_6.) в супереч вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» без попереднього повідомлення та залучення до слідчої дії представників Ради адвокатів м. Києва. Під час обшуку старшим оперуповноваженим Кругловим В.В. здійснювалось фотографування грошових коштів, які були вилучені, при цьому в протоколі не вказано, що фотофіксація здійснювалась. Вилучені кошти були перераховані співробітниками правоохоронних органів без перепису всіх купюр. Слідчими неодноразово порушувалось право ОСОБА_6 та ОСОБА_10 на захист, що виявлялось у створенні перешкод адвокатам в їх допуску до проведення слідчої дії.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, СУ ФР ОВПП ДФС здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 02 жовтня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 32017100110000081, за фактом розтрати державних коштів, шляхом зловживання службовим становищем, ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у 2014 році невстановлені слідством особи створили суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ «Картек груп» (нинішня назва - ТОВ «Пром інфо») (код ЄРД 39475039) без реальної мети здійснення господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки.

Крім того встановлено, що службові особи ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» (код ЄДР 30019335) у період часу з 01 вересня по 31 грудня 2016 року, діючи умисно з корисливих спонукань, з метою розтрати державних коштів, зловживаючи своїм службовим становищем, безпідставно перерахували на банківський рахунок ТОВ «Картер груп» (нинішня назва - ТОВ «Пром інфо») грошові кошти у розмірі 197 919 920 грн., згідно договору про зміну сторони зобов'язання №STE-1-204-Д-16 від 30 червня 2016 року, чим розтратили державні кошти в особливо великих розмірах.

Окрім іншого, досудовим розслідуванням встановлено, що директором ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт», являється ОСОБА_6

27 жовтня 2017 року на виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2017 року, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, в ході якого, відповідно до протоколу обшуку, вилучено аркуші паперу, схожі на грошові кошти в іноземний валюті в сумі 120 000 доларів США.

31 жовтня 2017 року старший слідчий з ОВС 1-го ВКП СУ ФР ОВПП ДФС Миколаєвський Б.А., за погодженням прокурора групи прокурорів в кримінальному провадженні прокурор Харківської місцевої прокуратури № 2 Вітра Д.В., звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти у сумі 120 000 доларів США, які вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 та належить останньому.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2017 року зазначене клопотання слідчого задоволено.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на такі обставини.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 32017100110000081, про накладення арешту на вищезазначені грошові кошти, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого, представника володільця майна та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що грошові кошти на які слідчий просить накласти арешт, підпадають під ознаки ст. 98 КПК України, є предметом вчинення злочину, зважаючи на кваліфікацію розслідуваного кримінального правопорушення, набуті кримінально-протиправним шляхом, а тому можуть бути приховувані, перетворені, відчужені.

З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч ствердженням автора апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ч. ч. 1, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказані грошові кошти, оскільки вони, як вважає колегія суддів відповідає критеріям ст. 98 КПК України та постановою старшого слідчого Миколаєвського Б.А. від 28 жовтня 2017 року визнані речовими доказами (а.п. 63-64).

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене в клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

З врахуванням наведеного посилання в апеляційній скарзі на те, що вилучене під час обшуку майно не містить на собі слідів кримінального правопорушення, не є майном, здобутими злочинним шляхом в результаті вчинення кримінального правопорушення, що є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 205 ч. 5 ст. 191 КК України, колегія суддів вважає надуманими, оскільки стороною захисту не додано до апеляційної скарги переконливих доказів на спростування зазначених вище тверджень слідчого, а тому вони не можуть бути достатньою підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.

Інші доводи, на які посилається в апеляційній скарзі адвокат Безпалий Т.Г., також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони є не переконливими і не підтверджуються матеріалами провадження.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга адвоката Безпалого Т.Г. в інтересах ОСОБА_6, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1-го ВКС СУ ФР ОВПП ДФС Миколаєвського Б.А., яке погоджене із прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурором Харківської місцевої прокуратури № 2 Вітер Д.В., та накладено арешт на грошові кошти у сумі 120 000 (сто двадцять тисяч) доларів США, вилучених під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, які належні останньому, - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Безпалого Т.Г. в інтересах ОСОБА_6, - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Паленик І.Г. Глиняний В.П. Присяжнюк О.Б.

Справа №11-сс/796/5704/2017 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Трубніков А.В. Доповідач: Паленик І.Г.