Рішення № 70590170, 23.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.

при секретарях - Куркіній І.В., Слободяник Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрмедпром» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 липня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров'я України, Публічного акціонерного товариства «Укрмедпром» про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року позивач звернувся із зазначеним позовом, уточнивши який зазначив, що з 07 березня 2012 року до 17 липня 2014 року працював на посаді голови виконавчого правління ДАК «Укрмедпром», коли наказом Міністра охорони здоров'я України № 117-О були припинені його посадові повноваження та був розірваний укладений з ним контракт від 12 листопада 2013 року № 744 (за пунктом 5 ст. 41 КЗпП України).

Проте під час звільнення відповідач не сплатив позивачу заборгованість по заробітній платі за липень 2014 року, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу, а разом в сумі 59708.65 грн., остання сума була виплачена позивачу лише 30 березня 2015 року шляхом зарахування на картковий банківський рахунок.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути із відповідача на свою користь 84028.98 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 20 357.94 грн. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати належних сум при звільненні за період з 01 серпня 2014 року до 30 березня 2015 року. (т.1 а.с.2-3, 48-51)

Представник відповідача Міністерства охорони здоров'я України - ДякЮ.М. проти позову заперечувала. (т.1 а.с.78-80, 102-104)

Представники відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрмедпром» - Дюговський О.С. та Ястремський В.П. проти позову заперечували, останній надав розрахунок компенсації на суму 12538.82 грн. (т.1 а.с.81-82, 238-241)

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06 липня 2017 року позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Укрмедпром» на користь ОСОБА_2 невиплачену одноразову допомогу у розмірі 84028,98 грн., компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати належних сум при звільненні 20357,94 грн., а також стягнуто з ПАТ «Укрмедпром» в дохід Держави України витрати з оплати судового збору в розмірі 1043,87 грн. за подання до суду позовної заяви, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. (т.1 а.с.247, 249-250)

Не погодившись з рішенням районного суду, 14 липня 2017 року представник ПАТ «Укрмедпром» - Ястремський В.П. направив по пошті апеляційну скаргу, а 10 серпня 2017 року подав до суду доповнення до апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі представник відповідача зазначав про порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати із ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування скарги посилався на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, зазначив, що рішення суду суперечить вимогам законодавства, які викладені на обґрунтування заперечень проти заявленого позову. Зокрема представник відповідача зазначив, що суд розглянув справу через два роки після відкриття провадження у справі, тобто з порушенням строку. При ухваленні оскаржуваного рішення порушено принцип відкритості та гласності судового розгляду та порушена процедура проголошення судового рішення. Стягнувши з відповідача суму одноразової допомоги у розмірі 84028.98 грн. суд вийшов за межі позовних вимог. Крім того, позивач як голова виконавчого правління не виконав обов'язки щодо проведення повного розрахунку з самим собою при звільненні, тому не проведення розрахунку відбулось з вини самого позивача, а дії останнього можуть свідчити про одержання неправомірної вигоди. Оскільки позивач на момент звернення до суду не перебував у трудових відносинах із відповідачами, отже не мав право на нарахування та виплату компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати. Крім того, сума компенсації розрахована невірно і повинна складати 12538.82 грн. (т.2 а.с.7-19)

В судовому засіданні представник апелянта ПАТ «Укрмедпром» - Ястремський В.М., представник Міністерства охорони здоров'я України - Дяк Ю.М. підтримали скаргу і просили її задовольнити. Представник позивача ОСОБА_8 визнав скаргу частково, зазначив, що компенсація не має нараховуватись на разові виплати до яких віднесено і одноразову допомогу при звільненні, в іншій частині рішення просив залишити без змін.

Інші особи до суду не прибули, були сповіщені належним чином, ОСОБА_2 був сповіщений врученням повістки представнику ОСОБА_8 про що у справі є докази. (т.2 а.с.56-58)

За вимог ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку такою що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Відповідні правові висновки містяться і в постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року по справі № 6-144цс13 та від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, які з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для застосування судами України.

Судом встановлено, що з 07 березня 2012 року до 17 липня 2014 року позивач ОСОБА_2 працював на посаді голови виконавчого правління ДАК «Укрмедпром», коли наказом Міністра охорони здоров'я України № 117-О були припинені його посадові повноваження та був розірваний укладений з ним контракт від 12 листопада 2013 року № 744 (за пунктом 5 ст. 41 КЗпП України). (т.1 а.с.4-18)

За пунктом 3.1 вищевказаного Контракту від 12 листопада 2013 року № 744, укладеного строком дії до 10 листопада 2016 року (пункт 7.1 Контракту), за виконання обов'язків, передбачених цим контрактом Керівнику (ОСОБА_2.) щомісячно виплачується заробітна плата за рахунок коштів Компанії (Державної акціонерної компанії «Укрмедпром»). (т.1 а.с.5-17)

Наказом Міністра охорони здоров'я України від 17 липня 2014 року № 118-О, покладено тимчасове виконання обов'язків голови виконавчого правління ДАК «Укрмедпром» на першого заступника голови виконавчого правління ДАК «Укрмедпром» - Ткачик Т.А. (т.1 а.с.189)

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 липня 2014 року № 505, змінено назву Державної акціонерної компанії «Укрмедпром» на Публічне акціонерне товариство «Укрмедпром» та затверджено нову редакцію Статуту. (т.1 а.с.19-20)

Під час звільнення відповідач ПАТ «Укрмедпром» не сплатив позивачу заборгованість: 5174.66 грн. грн. заробітної плати за липень 2014 року (з урахуванням індексації), 12824.45 грн. компенсації за невикористану відпустку з грудня 2012 року по липень 2014 року, 54000 грн. вихідної допомоги при звільненні, а разом в сумі 71999.11 грн. (вказана сума визначена відповідачем без утримання податків, зборів та інших обов'язкових платежів). Після утримання податків, зборів та обов'язкових платежів сума 59 708.65 грн. була виплачена позивачу лише 30 березня 2015 року шляхом зарахування на картковий банківський рахунок, призначений для виплати заробітної плати співробітникам ПАТ «Укрмедпром».(т.1 а.с.26-28, 52)

Оскільки наказом Міністра охорони здоров'я України № 117-О були припинені посадові повноваження ОСОБА_2 та, одночасно, був розірваний укладений з ним контракт від 12 листопада 2013 року № 744 (за пунктом 5 ст. 41 КЗпП України) та наказом № 118-О від 17 липня 2014 року виконання обов'язків голови виконавчого правління Компанії покладено на іншу особу, колегія суддів визнала неспроможними та відхилила доводи апелянта про винні дії самого позивача у не проведенні розрахунку при звільненні із самим собою та наявність підстав покладення на відповідача ПАТ «Укрмедпром» обов'язків щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Виходячи з наданої відповідачем ПАТ «Укрмедпром» Довідки від 10 липня 2015 року № 07/339, позивач ОСОБА_2 у травні-червні 2014 року відпрацював повні місця, а районний суд дійшов обґрунтованого висновку про розмір 474.74 грн. середньоденного заробітку позивача (18040.19 грн. заробітна плата за два повні місяці роботи, що передували звільненню : 38 днів)

Період затримки розрахунку при звільненні з 17 липня 2014 року до 29 березня 2015 року становить 177 робочих днів (18-31 липня 2014 року - 9 роб. днів, серпень 2014 року - 20 роб. днів, вересень 2014 року - 22 роб. дні, жовтень 2014 року - 23 роб. дні, листопад 2014 року -20 роб. днів, грудень 2014 року - 23 роб. дні, січень 2015 року - 19 роб. днів, лютий 2015 року - 21 роб. день, 1-29 березня 2015 року - 20 роб. днів).

Тому, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 84028.98 грн. (474.74 грн. середньоденного заробітку позивача х 177 днів), такий районним судом визначений правильно. При цьому, в мотивувальній частині оскаржуваного рішення районний суд навів відповідні розрахунки і правильно визначив вказану суму як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що помилкове зазначення в резолютивній частині оскаржуваного рішення стягнення вищевказаної суми 84028.98 грн. як невиплаченої одноразової допомоги має бути виправлене зміною оскаржуваного рішення в цій частині.

Стосовно доводів апелянта про помилкове стягнення 20 357.94 грн. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати належних сум при звільненні за період з 01 серпня 2014 року до 30 березня 2015 року, колегія суддів зазначила наступне.

З 1 січня 2001 року набрав чинності Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ.

З метою реалізації цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року N 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

Згідно з положеннями ст. 2 вищевказаного Закону, пункту 3 указаного Порядку, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення).

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оплату праці", п. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року N 5, суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основноїта додаткових) відпусток віднесено до складу фонду додаткової заробітної плати.

Тому, підлягає компенсації сума заробітку в розмірі 17999.11 грн. (5174.66 грн. заробітна плата та 12824.45 грн. грошова компенсація у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток), а 54 000 грн. грошової допомоги при звільненні, яка має разовий характер не підлягає компенсації.

Індекси інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) склали: серпень 2014 року - 1.008, вересень 2014 року - 1.029, жовтень 2014 року - 1.024, листопад 2014 року - 1.019, грудень 2014 року - 1.030, січень 2015 року - 1.031, лютий 2015 року - 1.053. При цьому, інфляція липня 2014 року і березня 2015 року (виплата відбулась 30 березня 2015 року) до уваги не береться.

Сума компенсації становить 3784.28 грн. (1.008 х 1.029 х 1.024 х 1.019 х 1.030 х 1.031 х 1.053 х 100 - 100) х 17999.11 грн./100)

У статті 34 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, яка провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Такий порядок у спірний період було встановлено Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (із змінами від 23 квітня 1999 року № 692).

Відповідно до статті 2 вищевказаного Закону України «Про оплату праці», вищевказана компенсація є складовою частиною заробітної плати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 року у справі № 9-рп/2013 дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Заходи встановлені статтею 117 КЗпП України в її заголовку та за змістом вказаної статті визначаються як відповідальність, і за своєю правовою природою є відмінними від встановлених ст.ст. 33, 34 Закону України «Про оплату праці» виплат, що мають компенсаторний характер.

Таким чином розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні складатиме 84028.98 грн. а компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати - 3784.28 грн., із зазначеної суми підлягають обов'язковому відрахуванню податки та внески у порядку, встановленому законодавством.

Посилання апелянта на те, що сума компенсації розрахована невірно і повинна складати 12538.82 грн. колегія суддів визнала таким, що не відповідають вищенаведеним положенням законодавства та помилковими, при цьому, такі доводи не є частковим визнанням позову відповідачем, про що зазначив в суді апеляційної інстанції представник апелянта Ястремський В.М.

Відповідач є державним підприємством, а тому слід вважати неприйнятними його посилання на відсутність фінансування і відсутність коштів, як причину невиконання своїх зобов'язань щодо своєчасного розрахунку з позивачем по заробітній платі при звільненні.

Відповідна правова позиція висловлена Європейським судом у рішенні у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року. За положеннями частини першої ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тому вищезазначені доводи апелянта не можуть бути визнані підставою для його звільнення від обов'язку сплатити середній заробіток за положеннями ст. 117 КЗпП України.

При цьому колегія суддів враховує, що заявлена позивачем сума заборгованості в розмірі 71999.11 грн., є істотною та перевищує розмір середнього місячного заробітку більш ніж у два рази, така визнана відповідачем в повному обсязі і погашена ним лише 30 березня 2015 року, тому колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову і стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати підлягає зміні та сума стягнення зменшенню з 20357.94 грн. до 3784.28 грн.

Інші доводи скарги цих висновків суду не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст.ст. 88, 303, п. 3 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрмедпром» - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 липня 2017 року змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції.

Позовні вимоги ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 задовольнити частково і стягнути на його користь із Публічного акціонерного товариства «Укрмедпром», код ЄДРПОУ - 31106596:

- 84028 (вісімдесят чотири тисячі двадцять вісім) грн.. 98 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- 3784 (три тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 28 коп. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, з обов'язковим відрахуванням податків та внесків у порядку, встановленому законодавством.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Укрмедпром», код ЄДРПОУ - 31106596 на користь держави 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн.. 13 коп. судового збору за розгляд справи районним судом.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

О.В.Борисова

Справа № 22-ц/796/11246/2017

Унікальний номер 757/22484/15-ц

Головуючий у першій інстанції - Новак Р.В.

Доповідач Левенець Б.Б.