Постанова № 70590082, 27.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2017 р. Справа№ 911/2118/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Пашкіної С.А.

Пономаренка Є.Ю.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Лазебна А.М. - дов. б/н від 06.11.2017

від відповідача не з'явились

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Мелліор»

на рішення Господарського суду Київської області

від 18.09.2017 (суддя Щоткін О.В.)

у справі № 911/2118/17

за позовом Комунального підприємства «Агентство регіонального

розвитку» Славутицької міської ради

до Приватного підприємства «Мелліор»

про стягнення 184 371, 71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.09.2017 у справі № 911/2118/17 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства «Мелліор» на користь Комунального підприємства «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради - 168 375, 09 грн. основного боргу, 10 760, 95 грн. пені, 1 235, 03 грн. 3% річних, 4 000, 64 грн. інфляційних втрат та 2 765, 57 грн. судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення основного боргу в сумі 138 258, 73 грн., 10 760, 95 грн. пені, 1235, 03 грн. 3% річних, 4 000, 64 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За змістом апеляційної скарги, відповідач заперечував проти позову та відповідно оскаржуваного рішення лише в частині стягнення 138 258,73 грн. витрат на утримання орендованого майна, разом з тим вимоги в частині стягнення 30 116, 36 грн. орендної плати як під час розгляду справи судом першої, так й апеляційної інстанцій визнав. За твердженнями апелянта, з початком опалювального сезону 2016-2017 було виявлено прихований дефект об'єкту оренди, зокрема те, що передбачена проектною документацією на об'єкт оренди система вентиляційно-калориферної подачі тепла знаходиться в неробочому стані, відтак температурні показники в приміщенні не відповідали встановленим нормативним документам й це призвело до необхідності встановлення додаткових засобів обігріву приміщення за допомогою електричного обладнання. Вказані обставини, на думку апелянта, свідчили, що послуги з отримання теплової енергії не надавались у встановленому об'ємі, відтак заявлені до стягнення 138 258, 73 грн. не підлягають задоволенню. Крім цього, апелянт стверджує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 911/2714/17 про визнання недійсним договору про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію № 27/27-БК-Е від 01.04.2016.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 911/2118/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Мелліор» на рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2017 у справі № 911/2118/17 прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 07.11.2017.

В зв'язку з участю суддів Жук Г.А. та Мальченко А.О. у підготовці для підвищення кваліфікації, 06.11.2017 системою автоматизованого розподілу проведено їх заміну й згідно протоколу автоматичної зміни складу суду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.20117 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Мелліор» на рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2017 у справі № 911/2118/17 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

07.11.2017 до початку судового засідання надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 розгляд справи відкладено на 27.11.2017 на підставі ст. 77 ГПК України.

В судове засідання апеляційної інстанції з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Присутній в судовому засіданні представник позивача не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Згідно абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, неявка його представника не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги по суті, апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, КП «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ПП «Мелліор» про стягнення 184 371,71 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договорам оренди майна, що належить до комунальної власності № 27-БК від 01.04.2016 та Договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію № 27/27-БК-Е від 01.04.2016 щодо повної та своєчасної сплати орендної плати та відшкодування витрат відповідно, відтак просило стягнути з відповідача 184 371,71 грн., з яких 168 375,09 грн. основного боргу (30 116, 36 грн. орендної плати та 138 258, 73 грн. витрат на утримання орендованого майна ), 10 760, 95 грн. пені, 1 235, 03 грн. 3% річних та 4 000,64 грн. інфляційних втрат.

Як встановлено матеріалами справи, 01.04.2016 між КП «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради (позивачем, орендодавцем за Договором) та ПП «Мелліор» (відповідачем, орендарем за Договором) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №27-БК (далі - Договір оренди), за умовами п.п. 1.1., 1.2. якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно: частину нежитлової будівлі «Будинок культури на 300 місць», інженерні мережі та комунікації, що є їх невід'ємною частиною і знаходиться на балансі орендодавця за адресою: Київська обл., м. Славутич, пр-т Дружби народів, 7.

Орендована площа складає всього 545,74 кв.м., в т. ч. корисна - 429,04 кв.м. (приміщення № 50 - 1,70 кв.м., № 51 - 1,50кв.м., частина приміщення № 31 -161,90 кв.м., частина приміщення № 40 - 263,94 кв.м. на першому поверсі будівлі) та площа загального користування будівлі 116,70 кв.м. (п. 1.3. Договору оренди).

Відповідно до п. п. 3.2., 3.3. Договору оренди розмір орендної плати за корисну площу визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Славутича і становить за перший базовий місяць оренди - квітень 2016 року з ПДВ - 5 150,92 грн. Розмір орендної плати за перший місяць фіксується в договорі. За кожен наступний місяць оренди розмір орендної плати визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що публікується в поточному місяці.

За умовами п. 3.5 Договору оренди орендна плата (з урахуванням податку) вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом внесення готівкових коштів в касу орендодавця, не пізніше останнього числа поточного місяця.

Цей Договір згідно п. 7.1. вступає в силу з 01.04.2016 та діє до 28.02.2026.

Як встановлено матеріалами справи, факт передачі об'єкту оренди підтверджується актом прийому-передачі до Договору оренди, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування з 01.04.2016 нежитлові приміщення загальною орендованою площею 545,74 кв. м., які розміщені за адресою Київська обл., м. Славутич, проспект Дружби Народів, буд.7, нежитлова будівля «Будинок культури на 300 місць».

В подальшому, 15.09.2016 між сторонами було укладено Договір про внесення змін № 1 до Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 27-БК від 01.04.2016, згідно п. 1 якого орендована площа збільшилась на 98,32 кв.м. та склала - 644,06 кв.м.

Відповідно до п. 3 цього договору було також було внесено зміни до п. 3.3. Договору оренди, зокрема визначено, що орендна плата за користування орендованим майном на період оренди за перший базовий місяць (вересень 2016 р.) складала - 8043,27 грн. з ПДВ. Кожен наступний місяць зазначена орендна плата коригувалась з урахуванням індексу інфляції.

На виконання згаданого Договору про внесення змін № 1 від 15.09.2016 згідно акту прийому-передачі від 15.09.2016 до Договору оренди № 27-БК від 01.04.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування з 15.09.2016 нежитлові приміщення загальною орендованою площею 98,32 кв. м., які розміщені за адресою Київська обл., м. Славутич, проспект Дружби Народів, буд.7, нежитлова будівля «Будинок культури на 300 місць».

Відповідно до п. 5.1.9. Договору оренди сторони погодили, що орендар зобов'язаний укласти з орендодавцем договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію протягом 6 робочих днів з дати підписання цього Договору та забезпечити належне його виконання.

На виконання згаданого пункту Договору оренди, 01.04.2016 між КП «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради та ПП «Мелліор» укладено Договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію № 27/27-БК-Е (далі - Договір про відшкодування).

В додатку № 1 до Договору про відшкодування витрат наведено перелік запланованих експлуатаційних витрат, зокрема, компенсація за постачання теплової енергії в гарячій воді на опалення (незалежно від температури внутрішнього повітря в орендованому приміщенні), постачання води, електричної енергії тощо.

Відповідно до п. 2.2. Договору про відшкодування витрат розмір відшкодування витрат орендодавця нараховується пропорційно орендованій площі та за перший базовий місяць становить 1 493,81 грн. з ПДВ.

Цей Договор відшкодування згідно п. 6.1. набирає чинності з 01.04.2016 р. і діє до закінчення терміну Договору оренди № 27-БК від 01.04.2016.

У зв'язку із внесенням змін Додатковою угодою № 1 від 15.09.2016 до Договору оренди щодо збільшення площі орендованого приміщення, 15.09.2016 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про відшкодування, відповідно до якої сторони домовились внести зміни до його п. 2.2. та погодили, що розмір відшкодування витрат орендодавця нараховується пропорційно орендованій площі та за перший базовий місяць становить 1 781,88 грн. з ПДВ.

Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Господарським на підставі ч. 1 ст. 173 ГК України визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. ст. 762, 785 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі ( ч. 1, 4 ст. 286 ГК України).

Оскільки орендоване майно перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Славутича, до регулювання вказаних орендних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Оренда ( ст.2 згаданого Закону) є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Тобто, орендар зобов'язаний вносити орендодавцеві платіж за користування майном. Розмір, форма, і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За приписами ч. 3 ст. 18, ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Звертаючись з даним позов до суду, позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договорам оренди та Договором відшкодування в частині повної та своєчасної сплати орендної плати та відшкодування витрат відповідно, відтак у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 168 375,09 грн., з яких 30 116, 36 грн. за користування орендованим приміщенням та 138 258,73 грн. витрат на утримання орендованого майна за січень - червень 2017 року.

Як вище згадувалось, відповідач (апелянта) заперечував проти позовних вимог та відповідно оскаржуваного рішення в частині стягнення 138 258,73 грн. витрат на утримання орендованого майна, проте вимоги в частині стягнення 30 116, 36 грн. орендної плати як під час розгляду справи в суді першої, так й в суді апеляційної інстанцій визнав. За твердженнями апелянта, з початком опалювального сезону 2016-2017 було виявлено прихований дефект об'єкту оренди, зокрема передбачена проектною документацією на об'єкт оренди система вентиляційно-калориферної подачі тепла знаходилась в неробочому стані, в зв'язку з чим температурні показники в приміщенні не відповідали встановленим нормативним документам й виникла необхідність встановлення додаткових засобів обігріву приміщення за допомогою електричного обладнання. Наведене, на думку апелянта, свідчить про те, що послуги з отримання теплової енергії не надавались у встановленому об'ємі, а відтак заявлені до стягнення 138 258, 73 грн. не підлягають задоволенню.

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вище згадувалось, згідно п. 3.5 Договору оренди орендна плата (з урахуванням податку) вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом внесення готівкових коштів в касу орендодавця, не пізніше останнього числа поточного місяця.

Оскільки в спірний період відповідач користувався об'єктом оренди, відповідно нарахування орендної плати за цей період є правомірним, а за відсутності сплати відповідачем орендної плати в повному обсязі суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 30 116, 36 грн. заборгованості зі плати за користування орендованим приміщенням, наявність якої відповідачем не заперечується, які і підлягають задоволенню в повному обсязі.

В частині вимог позивача про стягнення з відповідача 138 258,73 грн. витрат на утримання орендованого майна слід зазначити, що п. 3.2.10. Договору відшкодування сторони погодили, що орендар зобов'язався підписувати та повертати один екземпляр «Акту виконаних робіт (надання послуг)» по цьому Договору. У випадку, якщо у встановлений строк орендар не поверне відповідний Акт та не подасть письмового обґрунтування з цього приводу, послуга вважається наданою в повному обсязі.

З наявних в матеріалах справи Актів наданих послуг видно, що відповідачем були прийняті, підписані та повернуті на адресу позивача по одному екземпляру цих актів, тобто підтверджено належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим Договором, про що також свідчить й відсутність претензій та повідомлень відповідача про порушення позивачем умов Договору відшкодування щодо якості або факту надання послуг, ненадання їх в повному обсязі під час опалювального сезону.

Жодних доказів звернення відповідача до позивача під час опалювального сезону 2016-2017, коли було виявлено, що передбачена проектною документацією на об'єкті оренди система вентиляційно-калориферної подачі тепла знаходиться в неробочому стані, відтак температурні показники в приміщенні не відповідають встановленим нормативним документам й призводять до необхідності встановлення додаткових засобів обігріву приміщення за допомогою електричного обладнання, матеріли справи не містять. Звернення відповідача до позивача щодо якості послуг з теплопостачання 24.05.2017, тобто через два місяці після закінчення опалювального сезону, не свідчить про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим Договором під час опалювального сезону 2016-2017.

Проте відсутність оплати з боку відповідача свідчить про неналежне виконання ним умов Договору про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію, отже наявність підстав для стягнення вказаної суми в повному обсязі.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 138 258, 73 грн. заборгованості згідно Договору відшкодування, які доведено позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано, відтак є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, за несвоєчасну сплату платежів за період з лютого 2017 по липень 2017 року від кожного неоплаченого рахунку окремо, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 10 760, 95 грн. пені.

Положеннями п. 3.8. Договору оренди встановлено, що при несвоєчасному внесенні плати за цим договором, орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу включно, але не більше подвійної облікової ставки НБУза період прострочення платежу. Строк нарахування пені не обмежується 6-ма місяцями згідно п. 6 ст. 231 ГК України.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-2 ст. 549 ЦК України ).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, яка встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується приписи частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, апеляційний суд визнав, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 760, 95 грн. є обґрунтованими (арифметично вірно розрахованими), а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 235,03 грн. 3% річних (з 01.02.2017 по 04.07.2017) та 4 000,64 грн. інфляційних за неналежне виконання зобов'язань за період з лютого 2017року по липень 2017 року від кожного неоплаченого рахунку окремо.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний суд визнав, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 235,03 грн. 3% річних та 4 000,64 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими (арифметично вірно розрахованими), а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача (апелянта) про порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права, зокрема щодо відмови в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 911/2714/17 про визнання недійсним Договору про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію № 27/27-БК-Е від 01.04.2016, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Мелліор» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2017 у справі № 911/2118/17 - без змін.

Матеріали справи № 911/2118/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.А. Пашкіна

Є.Ю. Пономаренко