Ухвала суду № 70589851, 27.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 листопада 2017 року м. Київ К/800/35265/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Єрьомін А.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2017 року у справі за позовом приватного вищого навчального закладу “Київський міжнародний університет” до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати зазначені вище судові рішення, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності визначені Законом України "Про архітектурну діяльність".

Статтею 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 № 294).

Положеннями частин першої та другої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначена в Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553).

Згідно з пунктом 7 Порядку № 553, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставами для проведення позапланової перевірки, зокрема, є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Згідно із підпунктом 8 пункту 11 Порядку № 553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право отримувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до пунктів 16-21 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акту перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис). Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю. Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку. Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України. Якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта. Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в інспекції, яка наклала штраф.

Вищенаведеними нормами законодавства надано право органам державного архітектурно-будівельного контролю проводити позапланові перевірки та складати за їх наслідками необхідні документи, а також надано право отримувати інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" усі об'єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм віднесення об'єктів будівництва різного функціонального призначення до IV і V категорій складності визначено в Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року № 557 (надалі - Порядок № 557), в пункті 7 якого зазначено, що під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) та на об'єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, категорія складності таких об'єктів визначається органами державного архітектурно-будівельного контролю, зазначеними у статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", та/або експертною організацією чи експертом, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Відповідно до абзаців 7,8 пункту 22 Порядку виконання підготовчих робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 № 466, у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акту. Запис про реєстрацію декларації з реєстру виключається Держархбудінспекцією не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування.

Водночас, аналіз норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку № 557 дає підстави для висновку, що вони встановлюють загальне правило визначення категорії складності об'єкта будівництва. У випадках, коли проектна документація на об'єкт будівництва відсутня чи об'єкт їй не відповідає, віднесення такого об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності належало до компетенції органу державного архітектурно-будівельного контролю, а саме: Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів та/або експертної організації чи експерта, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України за змістом статей 6, 7 "Про регулювання містобудівної діяльності" здійснює управління у сфері містобудівної діяльності, зокрема, контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

У постанові Верховного Суду України від 04 березня 2014 року 21-433а13 зазначено, що аналіз приписів ст. 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у системному зв'язку з іншими нормами цього Закону та Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року № 557, дає підстави для висновку, що встановлено загальне правило визначення категорії складності об'єкта будівництва. У випадках же, коли проектна документація на об'єкт будівництва відсутня чи об'єкт їй не відповідає, віднесення такого об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності належить до компетенції органу державного архітектурно-будівельного контролю, а саме Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України здійснює управління у сфері містобудівної діяльності, зокрема контроль за дотриманням законодавства, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації.

До повноважень органу державного архітектурно-будівельного контролю віднесено також розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та застосування санкцій за ці правопорушення.

Визначення категорії складності об'єкта будівництва за відсутності проектної документації, у якій би було зазначено відповідну категорію, не віднесено до компетенції жодного іншого державного органу.

Тобто, територіальні органи Державної архітектурно-будівельної інспекції України наділені повноваженнями на віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності.

Частиною третьою статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та частиною другою статті 3 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" встановлено, що до повноважень органу державного архітектурно-будівельного контролю віднесено також розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та застосування санкцій за ці правопорушення.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації: на об'єктах III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Виходячи з наведених законодавчих норм та Порядку №557 на відповідача покладається обов'язок контролю за дотриманням забудовниками, замовниками та проектними організаціями державних будівельних норм та стандартів, в тому числі, правильності визначення категорії складності об'єкту будівництва, а позивач, як проектувальник, несе відповідальність за правильність визначення категорії складності об'єктів будівництва.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем здійснюється будівництво другої черги реконструкції з розширенням будівлі університету під сімейний гуртожиток квартирного типу, яке позивач відніс до ІІІ категорії складності.

Відповідно до пункту 6 Порядку №557 до V категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак: 1) згідно із Законом України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" є об'єктами підвищеної небезпеки; 2) розраховані на постійне перебування більш як 400 осіб та (або) періодичне перебування понад 1000 осіб; 3) становлять можливу небезпеку для більш як 50000 осіб, які перебувають поза об'єктом; 4) у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації: можуть спричинити збитки в обсязі понад 150 000 мінімальних розмірів заробітних плат; можуть призвести до припинення функціонування об'єктів транспорту, зв'язку, енергетики та інженерних мереж загальнодержавного значення; можуть призвести до втрати об'єктів культурної спадщини національного значення.

За аналогічними критеріями визначається категорія складності об'єкту будівництва і за вимогами ДБН В. 1.2-14-2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ".

Як вбачається з висновку експертизи, визначений замовником будівництва "Проект другої черги реконструкції з розширенням будівлі університету під сімейний гуртожиток квартирного типу по вул. Верховинній 80-Б у Святошинському районі м. Києва" за наявними для дослідження ознаками за основним функціональним призначенням відноситься до об'єкту житлового призначення.

Також встановлено, що сімейний гуртожиток квартирного типу по вул. Верховинній, 80-Б у Святошинському районі м. Києва згідно "Проекту другої черги реконструкції з розширенням будівлі університету під сімейний гуртожиток квартирного типу по вул. Верховинній, 80-Б у Святошинському районі м. Києва" відноситься до III категорії складності (клас наслідків (відповідальності) СС2).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що твердження відповідача щодо невідповідності категорії складності спростовані.

За наведеного, обґрунтованими є позовні вимоги, які є пов'язаними з помилковими висновками відповідача про неналежність спірного об'єкта до ІІІ категорії складності, а саме про визнання протиправною та скасування постанови Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 17.11.2015 року №35/15/10/26-15/1711/02/6, постанови від 17.11.2015 року №36/15/10/26-16/1711/02/6, постанови від 17.11.2015 року №37/15/10/26-17/1711/02/6, рішення від 09.11.2015 року "про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт", припис від 05.11.2015 року про зупинення виконання підготовчих та будівельних робіт.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови від 17.11.2015 року №34/15/10/26-14/1711/02/6, суд вірно зазначив наступне.

На підтвердження виявлених порушень, а саме щодо не забезпечення організації та охорони праці (не всі працівники мають засоби індивідуального захисту), чим порушено п.4 ДБН А.3.1-5-2009 "Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва"; не дотримання на об'єкті будівництва вимоги ДБН А.3.2-2.2009 "Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека в будівництві. Основні положення", а саме не всі будівельники носять будівельні каски та сигнальні жилети, чим порушено п.4.30, не повністю огороджені виробничі дільниці, чим порушено п.6.2; на об'єкті будівництва відсутній проект виконання робіт, що є порушенням п.3.3.1 ДБН А.3.1-5-2009 "Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва.", відповідачем до матеріалів справи долучено відповідні фотоматеріали.

Втім, позивачем під час розгляду справи не було спростовано належними та допустимими доказами необґрунтованість виявлених відповідачем у ході перевірки даних порушень.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

Беручи до уваги вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що оскаржуваною постановою від 17.11.2015 року №34/15/10/26-14/1711/02/6 на позивача правомірно та обґрунтовано було накладено штраф в сумі 62 010 грн., тобто у розмірі визначеному п. 8 ч. 3 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

У відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” від 7 липня 2010 року №2453-VI та частини третьої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) від 6 липня 2005 року №2747-IV Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

За змістом пункту 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга повинна бути обґрунтованою, тобто містити посилання на помилкове застосування судами норм матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних відносин; та/або неправильне застосування норм матеріального права, які хоч і підлягають застосуванню, проте неправильно витлумачені судами; та/або порушення судами норм процесуального права (та пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи, у випадку, якщо оскаржується судове рішення по суті).

Виходячи з викладеного, зазначена касаційна скарга не є обґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки були належним чином досліджені й оцінені судами, а заявник не наводить підстав вважати, що суди при цьому неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи з викладеного, та керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2017 року у справі за позовом приватного вищого навчального закладу “Київський міжнародний університет” до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянути Верховним Судом України у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Єрьомін