Ухвала суду № 70589824, 09.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2017 року м. Київ К/800/28468/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого судді Мороза В.Ф.,

суддів: Голяшкіна О.В.,

Шведа Е.Ю.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, Заяць Константин Вікторович, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, Заяць К.В., про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якому просила скасувати рішення Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 червня 2015 року № 22402492 щодо реєстрації права власності на будинок за ОСОБА_4

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 прийняла у спадщину 1/1 частину будинку АДРЕСА_1, але не може отримати свідоцтво на спадщину, оскільки оскарженим рішенням реєстраційної служби право власності на спірне нерухоме майно протиправно зареєстровано за ОСОБА_4

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено. Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Заяць К.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22402492 від 26 червня 2015 року щодо реєстрації права власності на будинок за ОСОБА_4

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, Київською районною адміністрацією не виносилось розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 299 від 23 червня 2015 року, відповідно до якого за ОСОБА_4 закріплено житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та присвоєно адресу житловому будинку, загальною площею 63,7 м2, розташованого на земельній ділянці, площею 572 м2: АДРЕСА_1, отже внесення державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Заяць К.В. рішення про державну реєстрацію права власності, розмір частки: 1/1, на житловий будинок, що розташований: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на підставі вказаного розпорядження є безпідставним, у зв'язку з чим, дане рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року скасовано. Провадження у справі закрито. Роз'яснено позивачу право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Рішення суду обґрунтовано тим, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріально та процесуального права, ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_4 подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Разом з заявою, ОСОБА_4 подано копію паспорта ОСОБА_4, копію картки платника податків ОСОБА_4, копію технічного паспорту, копію розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 299 від 23 червня 2015 року, відповідно до якого за ОСОБА_4 закріплено житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та присвоєно адресу житловому будинку, загальною площею 63,7 м2, розташованого на земельній ділянці, площею 572 м2: АДРЕСА_1, копію виписки із рішення виконкому Одеської міської ради, копія договору на право будівництва та безстрокового користування земельною ділянкою, копія плану, копія акту визначення меж, копія сертифікату.

26 червня 2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Заяць К.В. прийняв рішення про державну реєстрацію права власності, розмір частки: 1/1, на житловий будинок, що розташований : АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та вніс відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_2 прийнявши у спадщину 1/1 частину будинку АДРЕСА_1, з огляду на неможливість отримати свідоцтво на спадщину, оскільки оскаржуваним рішенням право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_4 звернулася до суду з даним позовом про його скасування.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Оскільки у даній справі фактично виник спір щодо законності підстав набуття ОСОБА_4 права власності на майно, даний спір не є публічно-правовим, а стосується цивільних відносин і має вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Даний висновок узгоджується з позицією висловленою Верховним Судом України у постанові від 14.06.2016 року у справі № 21-41а16.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанцій є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року без змін.

Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

О.В. Голяшкін

Е.Ю. Швед