Ухвала суду № 70589188, 08.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

08 листопада 2017 року м. Київ К/800/36835/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., перевіривши касаційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 04 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов'язати Полтавське об'єднане управління пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок їй пенсії з врахуванням страхового стажу та заробітку в сумі 228390,53 грн., нарахованого та виплаченого Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Полтавській області за час вимушеного прогулу, з якого сплачено внески до Пенсійного Фонду України, з 30.01.2008 по 29.10.2008 та з 01.01.2009 по 30.09.2009, помісячно, згідно довідок Держспоживінспекції у Полтавській області від 28.06.2013 №957 та від 01.08.2016 №01-08/419 з додатками.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 07.07.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017, позов задоволено. Рішення Полтавського об'єднаного управління пенсійного фонду України Полтавської області від 10.01.2017 №13 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 скасовано. Зобов'язано Полтавське об'єднане управління пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з врахуванням страхового стажу та заробітку в сумі 228390,53 грн., нарахованого та виплаченого Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Полтавській області за час вимушеного прогулу, з якого сплачено внески до Пенсійного Фонду України, з 30.01.2008 по 29.10.2008 та з 01.01.2009 по 30.09.2009, помісячно, відповідно довідок Держспоживінспекції у Полтавській області від 28.06.2013 №957 та від 01.08.2016 №01-08/419 з додатками.

У касаційній скарзі Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, та з серпня 2015 року отримує пенсію, яка їй нарахована із заробітку за останнім місцем роботи в Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області.

При цьому, під час роботи в даній установі позивача звільнено з 30.01.2008 та поновлено на посаді 29.10.2008.

Так, на виконання постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 15.04.2015 (справа №2-а-942/15) та ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 07.12.2015 за час вимушеного прогулу Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Полтавській області ОСОБА_1 нараховано та виплачено кошти в сумі 118389,83 грн.

З вказаної суми коштів утримані податки, в тому числі ЄСВ до Пенсійного фонду, та проведено нарахування на заробітну плату в розмірі 8,41%, як працюючому інваліду 2 групи на загальну суму 9956,58 грн.

Виплачені кошти виведені в окрему звітність про персоніфікацію з помісячною виплатою за 2008 рік, в якій відображені відрахування до всіх фондів, що дає змогу для зарахування трудового стажу періоду з 30.01.2008 по 29.10.2008.

У 2009 році ОСОБА_1 знову було незаконно звільнено з роботи та час її вимушеного прогулу складав з 01.01.2009 по 30.09.2009. За цей час їй нараховано та виплачено 110000, 70 грн.

При розрахунку пенсії, позивачу, ОСОБА_1, не враховано страховий стаж та заробіток в сумі 228390,53 грн., нарахований та виплачений Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Полтавській області за час вимушеного прогулу, з якого сплачено внески до Пенсійного Фонду України, з 30.01.2008 по 29.10.2008 та з 01.01.2009 по 30.09.2009, відповідно довідок Держспоживінспекції у Полтавській області від 28.06.2013 №957 та від 01.08.2016 №01-08/419.Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, нарахована за рішеннями судів, позивачем отримана в порядку виконання судових рішень із відрахуванням з вказаної суми податків.

Позивач звернулась до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії, в якій просила врахувати періоди вимушеного прогулу до стажу для обрахування пенсії, однак рішенням Полтавського об'єднаного управління пенсійного фонду України Полтавської області від 10.01.2017 №13 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії за відсутності технічної можливості.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, яке гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій тощо.

За правилами ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

До принципів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з огляду на ст.7 цього Закону відносяться: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту); заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію; рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов' 27>язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу); фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Відповідно статті 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом і зобов'язана надавати на вимогу страхувальника, територіального органу Пенсійного фонду документи, що засвідчують відомості, які мають бути занесені або містяться в її персональній обліковій картці в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування і зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення, тощо.

В частинах 1, 2 статті 20 цього Закону зазначено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та на загальнообов'язкове державне соціальне страхування починаючи з 01.07.2000 року визначалися раніше чинною статтею 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також Законами України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" , який набрав чинності з 01.01.2011 року, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, в тому числі, Інструкціями про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженими постановами правління Пенсійного фонду України від 03.07.1999 року №406 та від 19.10.2001 року №16-6.

Таким чином, страхові внески нараховуються на суми основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат у межах максимальної величини загального оподатковуваного доходу, що дорівнюють розмірам прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Розмір граничної суми заробітної плати, з якої справляються збори до Пенсійного фонду та порядок обчислення цієї суми для фізичних осіб регулювався постановами Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 №1064 "Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподаткованого доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів" із змінами та доповненнями, у період її чинності; від 07.03.2001 №225 "Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів" із змінами та доповненнями.

З моменту визначення граничної суми заробітної плати на місяць, з якої справляються збори до Пенсійного фонду її розмір постійно збільшувався.

Таким чином, страховий внесок (єдиний внесок) справлявся з граничної суми заробітної плати, яку застрахована особа отримувала незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання.

З огляду на вищезазначене, застрахована особа, яка сплатила страховий внесок (єдиний внесок) із різних сум місячного доходу в межах граничної суми, з якої утримані страховий (єдиний) внесок, має право на зарахування цих сум для обчислення пенсії.

Правильність ведення бухгалтерського обліку щодо утримання із заробітної плати застрахованої особи страхового (єдиного) внеску і вірне відображення розміру заробітку з якого справляються страхові внески у звіті для персоніфікованого обліку ПФУ покладено на страхувальника роботодавця, який відповідно до Закону №1058 зобов'язаний своєчасно перераховувати утримання страхового (єдиного) внеску до бюджету ПФУ, та на місцеві органи ПФУ, на які покладено функції контролю за дотриманням страхувальниками пенсійного законодавства з цих питань.

Виходячи із приписів статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року.

За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Також враховуються періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 8, 13 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців. Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 24 Закону №1058 , страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За змістом частини першої статті 1 Закону термін "страховий стаж" визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами. Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних прав.

Частиною 1 ст. 14 цього Закону визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Згідно із частинами першою, п'ятою статті 16 Закону, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частини другої статті 17 Закону), незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 20 Закону), які діяли на час виплати позивачці заробітної плати за час вимушеного прогулу за рішенням суду у 2003 році.

Крім того, пунктами 5, 6, 10 цієї статті Закону, передбачено, що страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць.

До страхувальників, які несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески органами Пенсійного фонду застосовуються фінансові санкції, а вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (стаття 106 Закону).

Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що неврахування управлінням всіх сум доходу отриманого позивачем у страховий період, прийнятий до розрахунку пенсії призвело до порушення принципу справедливості сподівань позивача на отримання пенсії за віком при досягненні пенсійного віку у повному обсязі із зарахуванням усіх грошових сум отриманих нею в межах страхового стажу, з яких відбулось утримання страхового (єдиного) внеску.

Також суд вважає правомірним висновком, що ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті -пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 04 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя В.Ф. Мороз